ІРШАВА ПРАВОСЛАВНА

«Втомоповінь» Василя Кузана

У всі часи Іршавщина, чудовий край Срібної землі, багата прекрасними людьми. Вона дала світу чимало яскравих особистостей. Здавна на цій землі люди були глибоко віруючими, які шанували молитву і працю, розкриваючи свої багатогранні таланти. І серед них ― поет Василь Васильович Кузан, ім’я якого відоме не тільки в Україні, але і далеко за її межами.

8 жовтня, у День міста, у приміщенні міськради, відремонтованій залі урочистих подій, відбулася презентація чергової книги поета Василя Кузана "Втомоповінь". Книга приурочена одній із важливих проблем сучасності. Автор книги відзначив, що кілька років тому відомі лікарі світу почали виставляти хворим, що до них зверталися, незвичайний діагноз: синдром хронічної втоми. Звичайно, що у всі часи люди втомлюються, але у сучасному світі це втома особлива.

Нестримні темпи життя та різні нервові перенапруження приводять всіх до конфліктів. Особливо це стосується, як стверджує автор книги, духовних потреб і їх незатребуваністю суспільством, адже купка людей сьогодні у світі маніпулюють свідомістю мас і намагаються відучити сучасне людство читати і мислити, щоб перетворити його на раба, який крім хліба і видовищ не потребуватиме нічого. І, справді, задумаймося у реалії сьогодення, бо цей язичницький ідеал древніх віків знову полонить душі і серця наших сучасників.

І головною характерною ознакою, на думку автора, є та, що на синдром хронічної втоми хворіють тільки мислячі, тільки ті, хто здатен формувати громадську думку, бути лідером, робити геніальні відкриття. Але чи є потреба в таких людях нині? ― ставить запитання автор нашому сучаснику. і виносить справедливий вердикт "тим гірше для них, якщо вони усвідомлю ще і це". На мою думку, це завжди тривожило мислячі уми. Пригадую біблейського пророка Нафана, який розповів мудру притчу єврейському народу, коли той забажав мати земних царів, як і інші язичницькі народи. Як говорив пророк у притчі, що коли дерева вирішили обрати собі царя, то всі благородні дерева, як кедр, кипарис та інші відмовилися від царської влади. І тільки терновник погодився на царську владу над деревами, але при умові, що благородні дерева нахилять свої вітки під колюче терня. І, дійсно, Сам Бог управляв через Свої закони обраним ізраїльським народом, адже у них була теократична форма правління.

У книзі "Втомоповінь" автор не намагається нагнати смутку, посіяти розпач чи довести читача до відчаю. Він просто ділиться своїми роздумами, веде бесіду із самим собою і дозволяє ближнім бути причетними. Однозначно, як стверджує сам автор, він звалив на свої плечі важку ношу, яку намагається донести на власну Голгофу, яка непосильним тягарем хилить його до землі. І незважаючи на все, ця книга може принести декому і радість. Бо. "нема нічого кращого в умовах нестерпного існування як усвідомлювати те, що комусь ще гірше" ― стверджує автор книги.

На жаль, сьогодні цінності, які нам несе телебачення та інші засоби масової інформації, спрямовані у протилежний бік. Людині навіюється те, що вона живе один раз і повинна насолоджуватись життям і не думати про високе та Божественне. Та хіба це не язичницькі принципи, за які неодноразово в історії довелося платити велику ціну. Бо це сатанинська ідея, а де зло там загибель, а справжнє, що Господь хотів би бачити від людини ― це любов. Щастя чи нещастя відбувається від того, як людина сприймає навколишній світ. "Щасливі ми чи нещасливі ― залежить від того, що у нашому серці. І для того, щоб якість людського життя була високою, потрібно завжди пам’ятати про свою душу. Тоді й у трясовині, і в болотах, і виконуючи важку роботу людина зможе зберегти внутрішній мир, спокій та бути щасливою. І живучи в палаці, насолоджуючись усіма благами сучасної цивілізації, можна проходити через пекло, що призводить людину до повного життєвого фіаско" ― говорить патріарх Кирил.

"Донести на власну Голгофу свою ношу" ― покликаний кожний із нас. Бо слави воскресіння і безсмертя не може бути без Голгофи. І ці слова автора є головним сенсом життя людини на землі.

Під час презентації книги "Втомоповінь" виступили міський голова Степан Бобик, письменник Василь Шкіря, директор Іршавського районного будинку культури Юрій Юрійович Мельник, протоієрей Василій Ігнат. Завершилась зустріч Многоліттям на адресу поета Василя Кузана.