На вашу книжкову полицю
Повчальне слово казки Василя Шкірі
Всі ми родом із дитинства. Мабуть тому мудрі та
повчальні уроки казки надихають нас на правильні вчинки та зберігаються у нашій
пам'яті на протязі всього життя. Як часто і в житті ми згадуємо мудрі приклади
древніх казок. Із ними ми йдемо по життю, бо в них традиційно та майстерно
поєднується казкове і реальне, фантастичне і буденне. І мабуть тому, кожна
казкова оповідь несе повчальне слово у світ.
"Споконвіку було слово, - говорить нам
Євангельська істина. - І слово є Бог". Творець наділив і людину даром
слова. Слово безсмертне і невмируще. Дійсно, це підтверджують і казки, які є
надбанням людства.
Знаний письменник Іршавщини Василь Шкіря ось уже три
десятиліття йде до своїх читачів з мудрою казкою, ставши казковим богатирем. Бо
сама ця Карпатська земля, чудова і прекрасна, благословенна Богом, з її
неповторними краєвидами – Смерековим каменем, Багном, Бужорою, річками
Іршавкою, Боржавою, Синявкою та багатьма іншими чарівними місцями Іршавщини.
Йому випала честь народитися в Загатті, яке потопає в обіймах зелених лісів та
казкових гір.
Неповторна краса природи цього рідного і дорогого
куточку землі щедро живить кожного, кому випало щастя народитися та жити в
цьому благословенному Творцем чудової краси краю.
Після закінчення факультету журналістики у Львівському
національному університеті імені Івана Франка багато років пропрацював у
Іршавській районній газеті "Нове життя". Немає на карті району села,
де б не побував він, знає кожен куточок чарівної природи. Бувало і автор цих
рядків бував разом з ним у селах та на різних зустрічах з цікавими людьми. Як
часто любить говорити казкар, що немає криниці, з якої б він не пив водиці.
Та особливо світ казки, розбурхана нею уява, завжди
вабили його. Відомий наш земляк поет лауреат Всеукраїнської премії імені Лесі
Українки Степан Жупанин свого часу дав мудру пораду молодому письменникові:
"Пиши, Василю, казки – вони у вас краще виходять". Так і з'явилися на
світ перші збірки "Сльоза лелеки" (1991 р.) та "Як Осел вогонь
сховав". З них і розпочалася його творча літературна стезя. Згодом, як з
рогу достатку посипалася низка чудових книжок – "Таємниця смерекового
замку"(2013 р.), "Чорна кішка з червоною пов'язкою і порожнім
відром" (2015 р.), "Ранок вечора мудріший" (2017 р.),
"Шаркань" (2017 р.) "Тайстра казок" та багато інших.
Теплому та мудрому слову казки Василя Шкірі особливо
радіють діти. А в його творчому доробку казки різножанрові, та все ж,
традиційні. Їх головне завдання полягає в тому, що вони розвивають дитячу уяву,
сприяють розвитку образного бачення та мислення, виховують кращі риси
характеру.
І все ж, існує особливість казок нашого письменника,
чого не так часто зустрінеш у інших казкарів. Вона полягає у поєднанні сучасних
цивілізованих ознак розвитку, перш за все, деталей притаманних нашому часу
матеріальної культури сьогодення, поєднані з реаліями історії та сучасного
життя краю. Чимало в його казках і традиційних лісових героїв Срібних Карпат, в
яких присутній древній дух краян та етнографічна ментальність. Він вміло
поєднує специфічний для нашого народу спосіб життя і мислення в результаті чого
ми бачимо вибудовану картину буття наших земляків, в тому числі, і негативних
явищ, зокрема – і контрабанди.
Про це свідчить і видана нещодавно чергова книжка
казкаря "Житіє Зайчика – Контрабандиста". Вона, звісно, написана для
дітей, та піднято в ній проблеми надто дорослі. Характерною ознакою даної книги
є розкриття низки проблем життя наших краян у ХХ1 столітті і серед них –
контрабанда. Як всім добре відомо, край наш має кордони з чотирма країнами.
Отож, махровим цвітом тут процвітає контрабанда. Це перевезення через кордон
нелегалів та різний товар: лісу-кругляку, сигарет, горілки, дорогих речей,
різного краму під прикриттям секонд-хенд, чи б пак наркотиків через бурхливу
ріку Тису, прикордонними маловідомими лісовими стежками, підземними вручну
викопаними тунелями, літаючими апаратами у Європу чи з Європи, про що часто розповідають різні
інформаційні агентства.. А за кожним лісовим героєм ми бачимо прообраз нашого з
вами сучасника – контрабандиста. І діти знають та усвідомлюють, що це зло часто
творять їх батьки, знищуючи красу рідних Карпат, підриваючи економічну міць
держави, коли не платять жодної копійки до бюджету. Та головне завдання казки
полягає в тому, щоб змінилася людина, стала морально кращою і відповідальною за
свої справи і тоді зміниться і навколишній світ, який оточує нас, тоді
покращиться і матеріальний добробут нашого народу. І саме казка допомагає
кожному змінювати себе і світ довкола,
творити його кращим.
Кожна оповідь, яка ввійшла до книжки дає нам своєрідні
повчальні уроки. Уже сама назва казки багато про що говорить. Збірку відкриває
казка "Хто дбає, той і має", в якій йде мова про Бджілку із Загаття і
Осу з Осою, які добралися до ринку в Іршаві, де серед різного краму, особливо
багато було меду. Розповідаючи Осі про різні види меду, Бджілка говорить, що
"мед, який пропонують на базарі, надто насичений цукром". А це вже
говорить про те, що він втрачає свої властивості. Та ж добре всім відомо, що
мова йде про генглярів і торговців ринку. Хоча ціни на мед досить високі, то
чому в ньому великий вміст цукру? - виникає питання у покупця.
Тут мова йде і про баштанові, які виросли в тепличних
умовах і тому й несмачні такі. І їсти їх небезпечно, адже для того, щоб прискорити їх торговий на перший погляд
вигляд, вживають різні хімічні препарати, іноді й небезпечні для життя, про що свідчить
чимало випадків отруєння людей після споживання ранніх огірків та помідорів.
Повірте, вдома гангляр у своїй сім'ї та для власних дітей їх не використовує
для споживання, але на ринку здере втридорога ціну, щоб збагатитися, забуваючи
про совість і відповідальність за стан здоров'я людей, які купили ранні
помідори та інші баштанові. А потім ми всі дивуємося, звідки стільки багато
молодих людей помирає на рак та інші хвороби.
Разом облетіли весь ринок, Оса запитала Бджолу:
"Що будемо робити?". "А я вже давно вирішила, - відповіла та.-Податися
звідси в ліс, у поле. Там моє, а тут усе чуже. Там моя і воля й доля..."
Повчальною є і казка: "Блаженство треба шукати не
в пристрастях". Лисичка, звертаючись до Ведмежати, говорить про своїх
маленьких діточок, що "без спорту не можемо. А на комп'ютер і телевізор
начхати. Вони в тебе надто багато часу забирають. Ти повинен жити так, як
підказує серце. Сам маєш навчитися добувати для себе їжу, а не чекати, коли
тобі подадуть усе на тарілці....Блаженство треба шукати не в пристрастях, а в
своєму серці".
Як бачимо автор піднімає важливі проблеми молодого
покоління, яке прикипіло до сучасних винаходів: комп'ютерів, мобільних
телефонів та різних айфонів. Як говорить старше покоління людей: "Світ
мудріє та пустіє". Сьогодні спостерігаємо низький рівень знань у
математиці, коли дитина перепише рішення задачі з телефону, смартфону, а чимало
школярів не знають навіть таблиці множення. В Україні впав рівень знань з
іноземних мов. Та й взагалі підростаюче покоління не хоче читати книжок. А саме
книжка допомагає людині творчо мислити, вміти висловити думку, дає можливість
стати їй Людиною з великої літери. В кінці казки автор стверджує, що змінити
своє життя може кожен. Для цього треба мати лише твердий характер і силу волі.
Краще вже добре робити, ніж гарно говорити, Всім нам відома народна мудрість,
що про людину свідчать не її слова, а її добрі справи. Воістину, блаженство
треба шукати не в пристрастях, а в своєму серці.
Цікавою є казка "Близький сусід краще далекого
родича" Автор чималу увагу приділяє різним проблемам, які відбуваються у
сьогоднішньому світі, вже навіть набридло дивитися телевізор. І дід Петро
відновив дружбу із сусідом. "Не дурний казав: якщо сусід твій друг, то ти
– багата людина. Бо близький сусід краще далекого родича. Треба жити з усіма у
злагоді. "В цій істині переконується кожний, особливо якщо людині
доводиться жити там, де вона не народилася. Бо завжди на допомогу прийде сусід,
якщо ти живеш із ним у злагоді, ніж рідний брат, який далеко проживає.
Повчальною для дітей є казка "Вихід завжди
є", в якій розповідь іде про Василька, який ніколи не крав і застерігав
від цього поступку своїх друзів. Одного разу біля смітника він знайшов коробку
з одягом. І коли вдома почав розглядати знайдені речі, раптом у кишені штанів
побачив великий пакунок, з якого посипалися гроші. І коли мама почула розмову
сина про знайдене, вона наказала сину:
"Синку, затям: гроші на дорозі не валяються. Неодмінно віднеси їх назад!
"Не пройшло й півдня, як сусідка Марія заметушилася, що кинула на смітник
коробку з непотребом, а там були і гривні, і долари, і євро. "Хлопець
повернув сусідці коробку з грошима. І жінка за це подала йому від щирого серця
сто гривневу купюру. Одна із Заповідей Божих говорить: "Не вкради!".
Як стверджує народне прислів'я: "Не бери де не поклав. "Безвихідних
ситуацій, виявляється, дійсно не буває. Вихід завжди є!"
Заслуговує на особливу увагу казка "Гостинці від
Миколая". Кожна дитина радо чекає на подарунок від Миколая, як і чекав на
нього маленький герой казки Михайлик. Він не знайшов його на столі, у чобітку в
коридорі, біля вікна. Аж на кінець знайшов подарунок під подушкою. Радістю
наповнився дім і всі заспівали пісню "Ой, хто, хто Миколая любить".
Сьогодні в епоху небувалого технічного прогресу часто
триває спір: чи потрібна казка сучасній дитині, яка вже в три роки вміє
користуватися комп'ютером чи мобільним телефоном. Відповідь однозначна: казка
потрібна, адже вона сприяє формуванню творчої та духовно багатої особистості,
мудрої людини завтрашнього дня. Дитині як вода, їжа та повітря потрібна
фантазія, а отже потрібна і казка.
Казка потрібна і дорослим. У моїй домашній бібліотеці
зібрано майже всі книги казок Василя Шкірі. Його оповіді для дітей актуальні,
вони виховують не тільки естетичні смаки, але й етичні, моральні, духовні норми
поведінки, коли у доступній і легкій формі казки потрібно сказати те і так, аби
тебе почули і зрозуміли. А він, безперечно, вміє донести це до кожного читача. То ж Божого
благословення вам, Казкарю!
Прот. Василій Ігнат,
м. Іршава
