ІРШАВА ПРАВОСЛАВНА

Поминальна Дмитрівська субота

(2 листопада)

Істина всезагального воскресіння мертвих ясно і чітко розкрита у Святому Письмі. Вона витікає з основних сил нашого безсмертного духу та з вчення про Бога вічного, всемогутнього і всеправедного. Ще у Старому Заповіті, на основі Божественного одкровення, праведники мали віру у загальне воскресіння мертвих, адже вони шукали Вітчизни Небесної (Євр. 11, 13-20).

У Новому Заповіті Господь Іісус Христос проповідує про воскресіння мертвих. Бо людина, створена Богом та покликана до безсмертя і вічного життя. Ще з апостольських часів, в епоху жорстоких гонінь і переслідувань, християни збиралися на богослужіння в катакомбах. А на гробах мучеників звершувалась Божественна Літургія. І по сьогоднішній день збереглася ця древня християнська традиція. В момент освящення храму частиці мощей святих покладається в основі святого Престолу, Антимінсі та у багатьох храмах віруючі християни поклоняються святим мощам.

У Святій Православній Церкві Христовій кожний день поминаються один або декілька святих праведників. Крім того, кожний день тижня приурочений до особливого поминання; так субота приурочена пам’яті всіх Святих і померлих. Молячись за померлих щоденно при кожному богослужінні, Церква нагадує своїм чадам, щоб вони не забували про померлих і молились за них частіше і щиросердечно. Саме слово "субота" в перекладі з єврейської мови означає "спокій, відпочинок". Християнська православна Церква присвячує цей день пам’яті всіх тих, хто перейшов з землі у загробний світ. Крім того в церкві існує цілий ряд поминальних субот, які присвячені для молитов за померлими. В ці дні вся Церква, тобто всі віруючі. приймають особливу живу участь у молитвах за померлих.

Ці дні, суботи, називаються родительськими (батьківськими) і поділяються на суботи вселенські і місцеві.

Вселенських субот п’ять: м’ясопусна, троїцька і суботи 2, 3 і 4 Великого посту. Вони беруть свій початок ще з апостольських часів. Древні християни в ці дні збирались на кладовищах, що продовжується для поминання померлих і сьогодні.

Місцевих (частных) поминальних днів три: 1) понеділок або вівторок Фоминої неділі, тобто другої неділі після Пасхи; 2) 29 серпня (11 вересня). день усікновення глави святого Іоанна Хрестителя і 3) Димитрівська субота в честь пам’яті святого Великомученика Димитрія Солунського. В два останні дні Церква молиться за упокій православних воїнів. і за всіх, які за віру і вітчизну віддали своє життя.

2 листопада свята Православна Церква відзначає поминальну Дмитрівську суботу, яка встановлена напередодні пам’яті святого Великомученика Димитрія Солунського і причислена до заупокійних поминальних субот.

З історії ми знаємо, що великий князь Димитрій Іванович Донський під час свого князювання виступив проти ординських татар. Мамай привів на Русь всю орду. В той час на Святій Русі жив великий угодник Божий Святий преподобний Сергій Радонежський. Великий князь Димитрій Донський поважав і почитав Преподобного ігумена Руської землі. І у важки час прийшов до нього за порадою та благословенням на поєдинок з Мамаєм: "йти йому на війну проти сильного ворога чи ні?" Преподобний Сергій звершив молитву і благословив князя Димитрія, сказавши: "З допомогою Божою ти отримаєш перемогу". При цьому дав йому двох монахів, колишніх воїнів ― Олександра Пересвета і Андрія Ослаблю. На Куликовому полі 8/21 вересня 1380 року великий князь отримав перемогу над полчищами Мамая. Ця блискуча перемога над татарами стала початком визволення Русі від монголо-татарських завойовників. Повернувшись з поля битви, князь Димитрів Донський поспішив до преподобного Сергія Радонежського і в обителі Живоначальної Трійці (сьогодні це Сергієв Посад) здійснив поминання за померлими воїнами і ратниками. Він запропонував щорічно звершати поминальне богослужіння за вбити воїнами в суботу. перед днем його Ангела, тобто 8 листопада.

З цього часу ця субота причислена Церквою до поминальних. І православні християни в цей день звершують пам’ять і за своїми рідними померлими. як і в інші поминальні дні: ходять на кладовища та служать панахиди у храмах та на гробах.