субота, 29 червня 2013 р.

Церковні новини


У Храмі Христа Спасителя презентували збірник праць святішого Патріарха Кирила


   Перші томи збірника праць Первосвятителя («Слово Предстоятеля» і «Слово пастиря») 24 травня представили секре­тар Святішого Патріарха Мос­ковського і всієї Русі у м. Москві протоієрей Володимир Диваков, головний редактор Видав­ництва Московської Патріархії протоієрей Володимир Силов'єв і відповідальний редактор видання, заступник головного редактора Видавництва Мос­ковської Патріархії Є. С. Полі­щук.
Видання містить слова й про­мови Предстоятеля РПЦ з акту­альних питань церковного і суспільного життя.
Збірник складається з тема­тичних серій, присвячених тому чи іншому напряму діяль­ності Первосвятителя. Відкри­ває збірку серія «Слово Пред­стоятеля», що містить матері­али офіційного характеру. У першому томі відображено Патріарше служіння за перші три роки від дня інтронізації. Друга книга збірника є пер­шим томом серії, що має назву «Слово пастиря» та присвя­чена служінню Святішого Патріарха як проповідника. До цього тому увійшли тексти за, період з 1991 по 2011 р., пові­домляє офіційний сайт Мос­ковського Патріархату.


Світова громадськість обурена викраденням християнських єпископів у Сирії

У Парижі 2 червня пройшов мітинг протесту за звільнення сирійських ієрархів, повідомляє Седмиця.Ru. На площі Трокадеро, інша назва якої ― площа Захисту прав людини, христи­яни вимагали звільнення пра­вославного митрополита Павла (Йазігі) й сиро-яковитського єпископа Іоанна, які були викрадені у Сирії 22 квітня бойовиками й перебувають у невідомому місці.
У столиці Йорданії ― Аммані ― 21 травня пройшов мовчазний марш за звільнення сирійських єпископів. Ініціа­тива проведення демонстрації належить християнським громадам. Однією з цілей маршу було об'єднати представників різних християнських конфесій, які виступали за звільнення єпископів, пояснив у інтерв'ю Fides латинський патріарший вікарій Йорданії архієпископ Марун Лаххам.
Раніше, в листі на ім'я дер­жавного секретаря США Джона Керрі, 72 члени американського конгресу закликали його вклю­чити в число своїх пріоритетних завдань сприяння звільненню двох сирійських ієрархів з Алеппо.
«Я радий, що 72 члени (від обох партій) палати представ­ників приєднуються до прохання на адресу державного секретаря включити цю про­блему до пріоритетних», ― зая­вив парламентарій Брен Шерман, член комітету із закордон­них справ і міжнародної сво­боди віросповідання. Шерман підкреслив: «Ми повинні зро­бити все, що зможемо, щоб довести, що у християнських меншин та у інших релігійних меншин буде визначене май­бутнє в Сирії. Я глибоко схви­льований проблемою безпеки двох митрополитів і направляю заклик до їх якнайшвидшого звільнення».
Нагадаємо; що ще у квітні Патріарх Московський і всієї Русі Кирил направив прези­денту Росії Володимиру Путіну послання, в якому попросив главу держави посприяти у звільненні полонених христи­янських єпископів.
Разом із тим сирійський пре­зидент Башар Асад вперше публічно висловився про долю викрадених у Сирії єпископів. В інтерв'ю аргентинській газеті «Сіагіп» він заявив: «За нашими даними, зараз вони знаходяться недалеко від сирійсько-турецького кордону. Ми уважно займа­ємося цим питанням у співпраці з православними патріарха­тами, щоб звільнити митропо­литів із рук терористів, які їх викрали».


Влада Чехії поверне церкві майно, відібране безбожниками

У Чехії почався процес повернення нерухомості,землі та майна Церкві, конфіскова­них державою 1948 р., повідомляє Благовіст-інфо з посиланням на «Парламент­ську газету».
Закон про це було прийнято чеським парламентом з міні­мальною перевагою голосів ще 8 листопада 2012 р.: за нього проголосували 102 депутати нижньої палати пар­ламенту із 200. Втім, одразу ж після його затвердження ліві партії звернулися в конститу­ційний суд із проханням ска­сувати закон, який є, на їхню думку, несправедливим, однак цей запит було відхилено. Варто зазначити, що в гострі дебати із приводу прийняття цього закону втягнулися не тільки парламентарії, а практично все населення Чехії, що й не дивно, оскільки кількість проживаючих у ній атеїстів є (у процентному співвідношенні) найвищою з усіх європейських країн. За даними опитування найбільшої світової соціоло­гічної служби «Gallup International», 55 % населення Чехії не відносить себе до жодної Церкви. Країна за кількістю атеїстів посідає 2-е місце у світі та 1-е місце в Європі.
Найпослідовнішим при­хильником прийняття закону був прем'єр-міністр чеського уряду Петр Нечас, до компе­тенції якого входить практичне вирішення питання про пере­дачу Церкві та іншим релігій­ним організаціям майна, що належало їм раніше, вартістю 75 млрд крон (близько 4 млрд доларів), а також виплати дер­жавою фінансової компенсації у розмірі 59 млрд крон (майже 3 млрд доларів).
Усього держава поверне попереднім власникам 30 тис. гектарів сільськогосподар­ських земель, 900 будівель адміністративного, освітнього та громадського призначення, 120 житлових будинків, три монастирі, три замки й декілька сотень озер. Єдиною релігійною організацією, що й відмовилася прийняти від держави все те, що їй колись нале­жало, стала баптистська церква.
Протягом наступних 17 років чеський уряд поступово знижуватиме державні дотації Церквам, аби з 2030 р. вони перейшли на повне самоза­безпечення


1700-річчя Міланського едикту

Від 27 травня до З червня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, відбулася поїздка до Італії та Франції голови Комітету з біоетики та етичних питань при Священному Синоді УПЦ, вікарія Київської Митрополії єпископа Макарівського Іларія. У ході поїздки Його Пре­освященство взяв участь в урочистостях, присвячених 1700-річчю Міланського едикту. Зокрема, 2 червня, напередодні дня пам'яті рівноапостольних царя Костянтина і матері його цариці Єлени, владика очолив служіння Літургії у храмі парафії в ім'я святителя Амвросія Медіоланського в Мілані. Того ж дня єпископ Іларій відкрив конференцію, присвячену 1700-річчю Міланського едикту. У ході візиту Його Преосвященство відвідав Флорентійську бібліотеку, богословський центр като­лицького Преображенського монастиря у Бозе, Общину Тезе, католицьку семінарію Сен-Сюльпіс, Трисвятительське подвір'я Московського Патріархату в Парижі, Руську духовну семінарію у Франції, а також взяв участь у заходах, які відбулися у рамках святку­вання 30-річчя школи Ла Трачча (Бергамо, Італія).


Міжнародна наукова конференція

6-7 червня у м. Мінську (Білорусь) відбулася Міжнародна наукова конференція «Хрещення Русі в долі Білорусі, Росії та України: вибір цивілізаційного шляху», при­свячена 1025-річчю Хре­щення Русі. Організато­рами форуму виступили Білоруська Православна Церква та Національна академія наук Білорусі. Відкриття форуму в будівлі Президії НАН Білорусі очолив Митро­полит Мінський і Слуцький Філарет, Патріарший екзарх всієї Білорусі. Вікарій Київської Митрополії єпископ Бровар­ський Феодосій, який взяв участь у конференції, оголосив привітання Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. 7 червня робота конференції про­довжилася в секціях. Перебуваючи в Мінську, єпископ Броварський Феодосій мав зустріч із Надзвичайним і Повно­важним Послом України в Республіці Білорусь Михайлом Єжелем, якому передав благословення Предстоятеля УПЦ та побажання плідних праць на новій посаді.

* * *

6 червня Київську духовну ака­демію відвідав голова Папської ради зі сприяння християнській єдності кардинал Курт Кох.
Для гостя було проведено екскурсію по КДА, де, у приміщенні Церковно-археологічного кабінету, пройшла зустріч кардинала зі студентами Київських духовних шкіл. Потім відбулася зустріч кардинала Курта Коха з Керуючим справами УПЦ, ректором КДАіС митрополитом Бориспільським Антонієм.У зустрічі також взяли участь перший про­ректор КДА протоієрей Сергій Ющик, апостольський нунцій в Україні католицький архієпископ Томас Едвард Галліксон та ін.У ході бесіди сторони обговорили пер­спективи співпраці Української Православної Церкви та Римо-Католицької Церкви у справі захисту суспільної моральності та відстоювання традиційних христи­янських цінностей перед лицем сучасного секуляризованого світу. Крім того, були порушені питання, що стосуються спільного соціаль­ного служіння та контактів у освіт­ній сфері. На завершення зустрічі митрополит Антоній подарував гостям видання Київської духовної академії.

* * *

Того ж дня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київ­ського і всієї України Володимира, голова Комітету з біоетики та етич­них питань при Священному Синоді УПЦ єпископ Макарівський Іларій, голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпис­коп Ірпінський Климент, в. о. прес-секретаря Макарівського вікаріатства Київської єпархії архіманд­рит Філарет (Єгоров) і перший проректор Київської духовної академії протоієрей Сергій Ющик взяли участь у презентації та обговоренні українського видання книги кардинала Курта Коха «Християни в Європі. Нові шляхи передачі віри». Захід, орга­нізований видавництвом «Дух і літера» й Центром святого Климента «Спілкування та діалог куль­тур», відбувся в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» за участі автора книги, . представників різних християн­ських конфесій та під головуванням директора видавництва Костянтина Сігова. У рамках заходу відбулася дискусія про становище християнства в сучасному секуляризованому світі.



Луцький псалтир у Італії

5 червня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та за підтримки секретаря Предстоятеля УПЦ архієпископа Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра, у м. Мілан (Італія) від­булася презентація факсимільного видання Луцького Псалтиря XIV ст., здійсненого Волинською єпархією УПЦ. Презентація відбулася після Літургії у храмі православної пара­фії в ім'я святителя Амвросія Медіоланського. Богослужіння звершив архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр у співслужінні настоятеля парафії архімандрита Амвросія (Макара), секретаря Волинської єпархії про­тоієрея Миколая Бондарука та голови інформаційно-просвітниць­кого відділу Волинської єпархії про­тоієрея Валентина Марчука. За Літургією священнослужителі помо­лилися про здоров'я важко хворого митрополита Волинського і Луць­кого Нифонта. По завершенні Літур­гії архієпископ Олександр зачитав слово Предстоятеля УПЦ та передав у дар Амвросіївській парафії при­мірник факсимільного видання Луцького Псалтиря.
Того ж дня презентація факси­міле Луцького Псалтиря XIV ст. та інших факсимільних видань УПЦ відбулася в бібліотеці Медичі Лауренцїана у Флоренції. З благосло­вення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володи­мира, участь у презентації взяв секретар Предстоятеля УПЦ архі­єпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. Також у заході взяли участь: Керуючий пара­фіями РПЦ в Італії єпископ Корсунський Нестор, настоятель Амвросіївської общини м. Мілана архімандрит Амвросій (Макар), секретар Волин­ської єпархії протоієрей Миколай Бондарук, голова Інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії протоієрей Валентин Мар­чук, виконуючий обов'язки прес-секретаря Макарівського вікаріатства Київської єпархії архімандрит Філарет (Єгоров), православне духо­венство Мілана, директор Флорен­тійської бібліотеки синьйора Віра Валітутто, почесний консул України у Флоренції синьйор Анджело Віда­вше, професор Флорентійського університету ― президент Італій­ської асоціації славістів Марчелло Гарзаніті, співробітники видавни­цтва «Горобець», представники влади Флоренції та католицького духовенства.

* * *

10 червня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир та голова Київ­ської державної адміністрації Олександр Попов відвідали територію будівництва Воскресенського кафедрального собору УПЦ. Його Блажен­ство супроводжували: намісник Києво-Печер­ської Лаври митрополит Вишгородський і Чорно­бильський Павел, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишнев­ський Олександр, єпископ Макарівський Іларій. На будмайданчику гостей зустрічали керівник будівництва єпископ Бородянський Варсонофій та секретар Київської єпархії по м. Києву УПЦ протоієрей Віктор Іващук. У ході огляду викона­них робіт особливу увагу було надано завер­шенню будівництва нижнього храму на честь апостола Андрія Первозванного і рівноапостоль­ного великого князя Володимира ― просвітителів Русі. Нагадаємо, що першу Літургію в цьому храмі Блаженніший Митрополит Володимир має намір звершити в рамках святкування 1025-річчя Хре­щення Русі ― 24 липня, у день пам'яті рівноапос­тольної великої княгині Ольги.

     За матеріалами газети "Церковна православна газета".

     29.06.2013

середа, 26 червня 2013 р.

Первый советский космонавт предлагал восстановить храм Христа Спасителя


Одним из первых с инициативой восстановить разрушенный большевиками храм Христа Спасителя выступил в 1964 году первый космонавт Земли Юрий Гагарин, сообщил агентству "Интерфакс" близкий товарищ Ю. Гагарина, полковник запаса ВВС Валентин Петров.

12 апреля 1961 наш земляк Юрий Алексее­вич Гагарин совершил первый полет в космос на корабле-спутнике «Восток». Облетев земной шар за 1 час 48 мин., он благополучно возвра­тился на Землю...
После этого полета Ю.Гагарин получил все­мирную известность и популярность. Его бук­вально боготворили... Тогда появился рассказ о том, что Гагарин то в космос летал, а Бога не видел. Эту историю пытались использовать для государственной пропаганды атеизма, даже батюшек подговаривали, чтобы они говорили об этом, отрицая существование Творца Все­ленной.
Об этом очень хорошо рассказал Андрей Ефремов в повести «Гагарин и Малыш»: «Вызва­ли, стало быть, батюшку и говорят: "Вы должны изречь перед своими прихожанами проповедь на тему ― "Гатарин в космосе летал, никакого Бога там не видел'". Не произнесете ― из церк­ви библиотеку сделаем и приход распустим. И вообще ― в Магадан отправим!" Деваться некуда, священник ведь тоже живой человек: дом, семья, дети, ― хорошо, ― говорит. И вот в воскресный день, батюшка после основной проповеди и изрекает: "Возлюбленные во Ии­сусе Христе братья и сестры, уважаемые наши гости! Вот, говорят: Гагарин в космос летал, а Бога там не видел! А Бог Гагарина очень даже хорошо видел, и представляете, даже благо­словил его!"»
Первым эту историю рассказал архиепис­коп Алма-Атинский и Казахстанский Иосиф (Чернова) в апреле 1961 года. Подобный ответ выдал и архимандрит Алипий (Воронов), быв­ший настоятелем Псково-Печерского монас­тыря. Когда в обитель подъехали постояльцы из Финляндии, то финн заявил: «Космонавты-то на небо летали, а Бога не отыскали». Отец ар­химандрит ему дал ответ: «Такая беда имеет возможность и с вами статься: в Хельсинки были, президента не видали».
С основателем Алипием соединено также одно смышленое выражение на данный счет. На вопрос: «Почему астронавты, которые" летали в космос, не видели Бога?" Отец архи­мандрит традиционно отвечал: «В русском го­сударстве Церковь по декрету изолирована от страны. Мы свято соблюдаем данный декрет и можем сказать, что в программку космического полета встреча с Богом не входила».
Мы не можем точно утверждать: был ли Гагарин верующим или нет? Даже несмотря на то что существуют рассказы о посещении им Троице-Сергиевой лавры, это нельзя под­твердить, крещенным он был, но верующим ли? ― это вопрос.
Полковник Валентин Петров, ровесник Юрия Гагарина, один из работников Центра подготовки космонавтов в России из первого потока, в интервью агентству «Интерфакс-ре­лигия» сообщает, что они с первым космонав­том Земли посещали Троице-Сергиеву Лавру. Вот что он говорит: «Юрий Алексеевич, как все русские люди, был человеком крещеным и, насколько я могу знать, верующим. Для меня незабываемой остается наша совместная по­ездка в Троице-Сергиеву лавру в 1964 году, как раз когда Гагарину исполнилось 30 лет. ― Когда мы пришли в лавру, толпа народу пошла к нему за автографами. Еще даже служба не успела кончиться, но все, узнав о приезде Гагарина, поспешили к нему. Вот такая была народная любовь к Юре, и он не мог никому отказать.»
В его жизни была очень знаменательная встреча с одной смоленской святой схимонахиней Макарией Темкинской. Об этой встрече рассказывает Геннадий Дурасов, автор жизне­описания святой.
Поскольку Ю. Гагарин очень любил и уважал свою маму, то он не мог отказать ей в просьбе посетить старицу Макарию, тем более, что Темкино находилось в пятидесяти километрах от Гжатска. Часто бывая у Макарии, однажды она спросила у матушки: «Можно ли и моему сыну к тебе приехать?» ― «Пусть приезжает, не стесняюсь его нисколько», ― приветливо отве­тила ей матушка Макария.
Приезд Гагарина носил более деловой ви­зит, нежели личный, поскольку он собирался помочь ей с оформлением пенсии, чтобы она могла прожить, так как получала очень малень­кое пособие. И он помог ей... и не раз...
«Гагарин приезжал, да не раз, ― рассказы­вала схимонахиня Макария, ― он приезжал ко мне не лечиться, а как к больному человеку». Последний раз он был у нее в начале марта 1968 го да.
«Приехало три машины: две с докторами и третья, на которой Гагарин. Он обыкновенно пришел и сказал: "Я посижу, пускай доктора с Вами поговорят..." Со мной разговаривал дол­го. Сказал: "Я маленько справлюсь с делами, тогда и выправлю пенсию. Это не дело, что Вам столько платят"». «Человек он простои, хоро­ший, очень хороший. Простой, как ребенок. Я ему тогда сказала: "Больше не летай, тебе нельзя летать!" Он не послушал меня, а тут его постигла вскорости смерть. Все равно он ни в чем не виноват... а какой молоденький».
После гибели космонавта схимонахиня Макария молилась о упокоении его души и даже попросила одного священника в ее доме отпеть заочно погибшего Ю.Гагарина.
В последнее время мы являемся свидетеля­ми того, как Православие входит в нашу жизнь, а также в жизнь космонавтов... Совершаются полеты с чудотворными иконами в космосе, строятся храмы в космических центрах, мы пытаемся приблизиться к Богу...
А началось это вероятно с Гагарина...
                                                Константин Забелин

      Материалы из газеты "Православное зарубежье" 2(38) май 2013

         26.06.2013

субота, 22 червня 2013 р.

Православное учение

о Святой Троице


«В начале бе Слово,
и Слово бе к Богу,
и Бог бе Слово»
(Ин. 1, 1).

«Трие суть свидетельствующии
на небеси,
Отец, Слово и Святый Дух:
и сии три едино суть»
(1 Ин. 5, 7).

«Приидите, людие, поклонимся
трехипостасному Божеству — Сыну
во Отце со Святым Духом, ибо
Отец вне времени родил Сына
соприсносущного и сопрестольного
и Дух Святый был Во Отце, прославляемый
с Сыном; одна сила,
одно существо, одно Божество.
Поклоняясь Ему, мы все говорим:
Святый Боже, все сотворивший Сыном
При содействии Святаго Духа!
Святый Керпкий, Которым
мы познали Отца и Дух Святый
пришел в мир, Святый Бессмертный
Утешитель — Дух. Исходящий от
Отца и почивающий в Сыне!
Троице Святая, слава Тебе!»
(Стихира на «Господи, воззвах», «Слава и ныне»).





 Живоначальная Троица…
 Сколько неведомого, таинственного и непостижимого для пытливого разума падшего человека заключается в этих словах? Бог Отец, Бог Сын, Бог Дух Святой — есть Единый и неизменяемый, вечный, всемогущий и вездесущий Бог, имя Ему — Любовь (1 Ин. 4, 16).
 Святая Троица — Бог, Единый по существу и Троичный в Лицах: отец, Сын и Дух Святой — является величайшей тайной христианской веры. Перед сознанием ищущего спасения первой в ряду догматических истин стоит истина бытия Бога, Единого по Существу и Троичного в Лицах. Догмат о Троичности Лиц в Боге — есть догмат богооткровенный в полнейшем значении этого слова. В самом христианском вероучении этот догмат есть основной или коренной. «На нем непосредственно основываются и следующие. С отвержением его неизбежно отвергаются догматы о нашем искупителе Господе Иисусе, о нашем Освятителе — Всесвятом Духе и затем, более или менее, все до одного догматы, какие только относятся к домостроительству нашего спасения». Учение о Пресвятой Троице так важно, что в вере христианской нет важнее и возвышеннее этого учения. Поэтому, по словам святителя Григория Богослова, «памятовать о Боге необходимее, чем дышать».
 Догмат о Святой Троице, являясь краеугольным камнем в христианском вероучении, в то же время есть и самый непостижимый не только для людей, но и для ангельского мира. Только по снисходительности к нашей немощи Бог, являясь источником всякой премудрости и знания, благоволил открыть таинство Пресвятой Троицы, чтобы, познавая Бога, мы стали наследниками блаженной вечной жизни в благодатном Царстве Божьем.
 По словам св. Иоанна Дамаскина, «Бог беспределен и непостижим, и одно в Нем непостижимо — Его беспредельность и непостижимость. А то, что мы говорим о Боге утвердительно, показывает нам не естество Его, но то, что относится к естеству. Ибо Он не есть что-либо из числа вещей существующих, не потому, чтобы вовсе не существовавшая, но потому, что превыше всего существующего, превыше даже самого бытия. Ибо если познание имеет предметом своим вещи существующие, то уже то, что выше познания, конечно выше и бытия, и снова: то, что превышает бытие, то выше и познания». Догмат о Живоначальной Троице, являясь беспредельными непостижимым, вместе с тем является и величайшей тайной христианской веры. Но, по словам святителя Иоанна Златоуста: «Где тайна, там великое молчание; где тайна, там ум призывает к себе веру». Живая и искренняя вера — пот главный критерии богопознания и общения с живым Богом.
 Владимир Лосский в своей работе «Очерк мистического богословия Восточной Церкви» отмечает: «Непознаваемость не означает агностицизма или отказа от богопознания. Тем не менее это познание всегда идет путем, основная цель которого — не знание, но единение, обожение». А обожение человека возможно только при наличии живой, сознательной веры во Святую Троицу и соблюдении заповедей Божиих. И наша задача состоит не в устранении антиномии путём приспособления догмата к нашему пониманию, но в изменении нашего ума для того, чтобы мы могли прийти к созерцанию Бого-открывающейся реальности, восходя к Богу и соединяясь с Ним в большей или меньшей мере». Чтобы постигнуть божественную тайну, человек должен прежде всего войти в сферу божественной духовности.
* * *
 Сам Господь Иисус Христос говорит: «Дух есть Бог: и иже кланяется Ему, духом и истиною достоит кланятися» (Ин. 4, 24). Это свидетельство Господа говорит нам о том, что Бог бестелесен, следовательно, Его Божество-непостежимо. По словам преподобного Симеона Нового Богослова, «на тайнах Его бытия лежит покров, и требуется великий свет Всесвятого Духа для уразумения Его сокровенных тайн».
 На протяжении многих веков догмат о Святой Троице являлся камне преткновения еретиков и язычников, извращавших главную мысль догмата. Одни отрицали троичность Лиц в Боге, другие допускали тех богов.
 Самыми первыми ересями в древней Церкви явились ереси иудействующих и гностиков. Истину единства Божия еретики утверждали путем совершенного отрицания учения о Святой Троице.
 Еще при жизни апостолов к числу первых еретиков принадлежал Симон волхв. В своем еретическом заблуждении он учил, что Отец, Сын и Святой Дух «суть только проявления и образы одного и того же Лица, и что единый Бог, в качестве Отца открыл Себя самарянам, в качестве Сына во Христе — иудеям, в качестве Духа Святого — язычникам».
 Во втором веке появляется ересь антитринитариев, развивающаяся в двух направлениях — динамистическом и модалистическом. Представителями этой ереси явились Федот Кожевник, Федот Меняльщик, Артемон, Павел Самосатский, Праксей, Иоэт, Савелий Птолемандский и др. Опровержению ереси антитринитариев способствовал Ориген, который выяснил, что Отец, Сын и Святой Дух — есть «Три ипостаси и одна Троица». Однако он допустил ошибку, главный смысл которой заключался в соподчинении Лиц Святой Троицы по существу. Так возник субординационизм, положивший начало арианству. Заблуждением ариан являлось то, что они отвергали единосущие Лиц Святой Троицы и считали Иисуса Христа сотворенным. По поводу арианской ереси был созван Первый вселенский собор в 325 году в городе Никее. На соборе было сформулировано правильное христианское учение о Сыне Божьем, (сформулированное в первой части Символа веры). Здесь на соборе св. Спиридон Тримифунтский, защищая истинное учение о Святой Троице, совершил чудо. Взявши глиняной сосуд, он «сжал его и вышел к верху огонь, и к низу потекла вода, сосуд же остался в руке: «Вон, — сказал святой, — три предмета, а сосуд один. Так и в Троице три Лица, а един Бог».
 Аналогичное арианскому лжеучению Македоний, епископ Константинопольский, развил еретическое учение о святом Духе. Сущность ереси Македония заключалась в том, что он учил о Духе Святом как творении Сына, и что Он несравненно ниже Отца и Сына, так что по отношению к Ним Он только служебная тварь.
 Против ереси Македония в Цареграде в 381 роду был созван Второй вселенский собор, на котором ересь была осуждена и сформулировано христианское учение о Святом Духе во второй части символа веры. На соборе святитель Мелетий совершил чудо. «Показав присутствующим три соединенных перста во образ трех Лиц Пресвятой Троицы, и вышел от него огонь, на подобие молнии, воскликнул: «Так мы три Ипостаси разумеваем, а о существе едином беседуем».
 Плодом деятельности Церкви против этих ересей и ее богословского творчества является Никеоцареградский символ веры, в котором сформулировано христианское учение Церкви о Святой Троице. Но и впоследствии появлялись новые ереси, злые наветы которых отражала Святя Церковь в лице выдающихся своих святителей и богословов. Евномий, Савелий, Аполлинарий, Павел Самосатский, Маркел Анкирский, Фотин и многие другие — вот неполный перечень врагов церкви, своими еретическими заблуждениями желавших исказить величайшую святыню христианской веры — догмат о Живоначальной Троице.
* * *
 Предвечный Совет Святой Троицы…
 По великой своей благости и любви Бог призвал из небытия к бытию всю видимую и невидимую тварь, чтобы она, совершенствуясь в добре, участвовала в Его благости. В описании творения мира Дух Божий изображается участвующим в деле творения (Быт. 1, 2).Способом существования Божеского бытия необходимо признать движение, как основной принцип жизни всякой сущности. Бог от начала сотворил два мира — видимый и невидимый. Первым актом божественного творчества задолго до творения мира было сотворение ангелов. По мысли преп. Симеона Нового Богослова, несмотря на превосходство чистой природы ангельского мира, они видят лишь «славу славы, а не самое естество Божие», потому, что «никто из них не в состоянии снести явление и светоблистание Лица» более того, сколько «изволит Творец».
 Материальный мир призван Богом из небытия и разумно устроен в шестидневный период. И венцом тварного бытия на земле был создан человек. Еще прежде создания человека в небесных высотах состоялся Предвечный Совет Живоначальной Троицы, на котором «рече Бог: сотворим человека по образу Нашему и по подобию» (Быт. 1, 26). Бог заранее предвидел падение Своего создания, и на Совете было постановлено о ниспослании в мир Единородного Сына Божия, чтобы спасти человека. И идея творения человека неразрывно связана с идеей спасения падшего человечества. «Чель творчества, по словам Симеона Нового Богослова, состояла в свободно-разумной эволюции твари во главе с человеком до полного одухотворения и обожения сущности». Однако этого не произошло по вине человека. Имея полноту свободной воли, человек разрушил райский миропорядок, а вместе с тем, нарушил гармоническое единство Творца и твари. Он сам ушел от Бога, порвал с Ним благодатный союз и осудил себя на духовную и телесную смерть. С тех пор начался период Божественного промышления. И только память о рае, как образе будущей блаженной жизни, оставалась в глубинах человеческого сознания, напоминая ему о спасении. Тяжелой оказалась жизни человека вдали от Бога без благодатного единения.
 Перед изгнанием падших прародителей из рая «Рече Бог: се Адам бысть яко един от нас» (Быт 3, 22). Перед смешением языков и рассеянием людей по столпотворении «и рече Господь: приидите, и сошедше смесим тамо язык их, да не услышат кийждо гласа ближняго своего» (Быт. 11, 6-7). По учению Церкви, в указанных мною выше местах из Священного Писания выражены прикровенные указания на троичность Лиц в Боге.
 Есть и другая группа свидетельств, в состав которой входят изречения Священного Писания, в которых непосредственно имеются указания на то, что в Боге именно три Лица, но нет конкретного наименования и различения их. Сюда входит описания явления Бога Аврааму в виде трех странников у дуба Мамврийского (Быт. 18, 1-3) «Видите ли, — спрашивает блаженный Августин, — Авраам встречает трех, а поклоняется Единому?… Узрев трех, он уразумел таинство Троицы, а поклонившись как бы Единому, исповедал единого Бога в тех Лицах». В этом же смысле принимает даное Богоявление и Православная Церковь. Событие Богоялвления Аврааму запечатлено на знаменитой иконе Андрея Рублева «Троица».
 Пророк Давид восклицал: «Господь рече ко Мне: Сын Мой еси Ты, Аз днесь родих Тя» (Пс. 2, 7). Здесь Псалмопевец по внушению Святого Духа изображает сына Божия, говорящим о Боге, предвечно родившем Его. В другом месте он восклицает: «Словом Господним небеса утвердишася, и Духом уст Его вся сила их» (Пс. 32, 6). Божественным Логосом (Словом) Святой Троицы небеса утверждены (Ин. 1, 3), и Святым Духом вся сила и красота их.
 На тайну Св. Троицы дается указание в троекратном воззвании серафим к Богу: «Свят, свят, свят Господь Саваоф» (Ис. 6, 3). В другом месте пророк Исаия восклицает: «Дух Господень на мне, Егоже ради помаза Мя» (Ис. 61, 1). «Сын Божий, воспринявши падшее человеческое естество, говорит о Святом Духе, исходящем и посылаемом от Бога Отца. Поэтому Дух называется Духом Господним, или Духом Божиим. О личности и божестве Святого Духа пророк Исаия говорит: «И почиет на Нем Дух Божий: Дух премудрости и разума, Дух совета и крепости, Дух ведения и благочестия» (Ис. 11, 2-3).
 В Божественном Откровении Ветхого Завета хотя мы и находим указания на троичность Лиц в Боге, но эти указания прикровенны. Так как тогда не время еще было явить людям эту высочайшую спасительную истину познания о Боге. В силу греховного состояния падшего человечества древние языческие философы считали, что «уразуметь Бога трудно, а изречь невозможно» (Платон в Тимее). О непостижимости Бога мысль языческого философа подтвердил христианский святитель Григорий Богослов: «Но как я рассуждаю, изречь невозможно, а уразуметь еще более невозможно. Ибо что постигнуто разумом, то имеющему не вовсе поврежденный слух и тупой ум объяснит может быть и слово, если не вполне достаточно, то, по крайней мере, слабо. Но обнять мыслию столь великий предмет совершенно не имеют ни сил, ни средств, не только люди оцепеневшие и преклоненные долу, но даже весьма возвышенные и боголюбивые, равно как и всякое рожденное естество». Подводя итог, святитель приходит к заключению: «Бога, что Он по естеству и сущности, никто из людей никогда не находил и конечно не найдет».
 В Новом Завете истина о Святой Троице открыта миру через воплощение Христа Спасителя. И догмат о святой Троице — это новый, исключительно христианский, таинственный и непостижимый для разума. Познать непостижимое существо Божие для ограниченного греховного человеческого разума невозможно. Поэтому нам необходимо помнить слова святителя Василия Великого: «Ко спасению нас приводит не исследование, что такое Бог, но исповедание, что Бог есть».
* * *
 Боговоплощение…
 На протяжении всей истории земного бытия человечества Бог промышляет о Своем создании. В акте Божественного промышления о мире участвуют все три Ипостаси Божества. И две из них имеют преимущественную близость к миру в двух моментах его земной истории — это воссоздание природы человека через воплощение и искупительную жертву Сына Божия и жизнь Церкви в Духе Святом.
 Цель пришествия в мир Божественного Логоса и (искупления) состояла в том, чтобы воссоздать человеческую природу и даровать людям избавление от «греха, проклятия и смерти». Преп. Симеон Новый Богослов говорит: «Бог, пришедши в мир и соделавшись человеком, принес людям два великих блага — соединение естества Божеского с естеством человеческим, чтобы человек сделался Богом (по благодати), и в этого человека, соделавшегося Богом по благодати, таинственно вселялась Пресвятая Троица. Последней целью воплощенного домостроительства и было, чтобы человек, приняв благодать Святого Духа, являлся, таким образом, возрожденным, воссозданным и обновленным, сделался тем, чем был прежде преступления так, чтобы после сего не иметь уже растленной падением жизни».
 Святая Троица есть Единое существо в Трех Ипостасех — Отец, Сын и Дух Святой. Оно вместе Едино и Три. Так исповедует этот догмат Святая Церковь.
 Свидетельство о Святой Троице было явлено миру при крещении Иисуса Христа в Иорданских водах. Тогда миру «Троическое явися поклонение» (из тропаря праздника): Отец, глаголавший с небес: «Сей есть Сын Мой возлюбленный, о Нем же благоволих» (Мф. 3, 16-17); Сын, крестившийся от Иоанна, и свидетельствованный от Отца, Дух, снисшедший в виде голубя на сына — свидетельство о Трех Лицах во Святой Троице.
 О троичности Лиц в Боге засвидетельствовал Иисус Христос в последней беседе с учениками, перед Своими крестными страданиями: «Аз умолю Отца, и иного Утешителя даст вам, да будет с вами во век… Утешитель же, Дух Святый, Его же послет Отец во имя Мое, той вы научит всему, и воспомянет вам Вся, яже рех вам» (Ин. 14, 16, 26).
 Иисус Христос совершил искупительную миссию человеческого рода через крестную смерть, погребение и Воскресение. В таинстве искупления и домостроительства приняла участие вся Нераздельная Троица. Об этом свидетельствует преп. Симеон Новый Богослов: «Хотя воплотился и пострадал одни Сын, однако, домостроительство есть дело Пресвятой Троицы».
 После Своего Воскресения Спаситель, посылая учеников в мир на проповедь, завещает им: «Шедше, убо научите вся языки, крестяще их во имя Отца и Сына и Святого Духа» (Мф. 28, 19-20). Церковь всегда видела в этих словах Спасителя учение о тайне Святой Троицы. С самого начала крещение во имя Отца и Сына и Святого Духа, как трех Божественных Лиц.
 О трех Лицах Святой Троицы свидетельствует ап. Павел: «Благодать Господа нашего Иисуса Христа и любы Бога и Отца и общение Святаго Духа со всеми вами» (2 Кор. 13, 13). Апостол Иоанн Богослов также свидетельствует о тайне троичности: «Трие суть свидетельствующие на небеси: Отец, Слово и Святый Дух и сии три едино суть» (1 Ин. 5, 7).
 Каково же христианское учение о Святой Троице на основании Священного писания? Во всех приведенных мною изречениях и выдержках (мест) из Божественного Откровения указывается на троичность Лиц в Боге и единство существа.
 В Священном Писании есть и другой род свидетельств, в которых указывается на личность того или другого Лица Святой Троицы. И в каждом из Лиц, как свидетельствует Божественное Откровение, наличествует в полной мере Божественное ведение, воля и деятельность.
 Бог Отец послав в мир Сына своего Единородного, потом святого Духа. Он Отеческой любовью любит мир. Открывает людям истину и промышляет о спасении всей твари, и в первую очередь — человека. И Когда Бог именуется Отцом, то разумеется с Сыном и Святым Духом.
 Бог Сын также есть Лицо, отличное от Отца и Святого Духа. Сын Божий пришел в мир и воплотился для нашего спасения. И после вознесения на небо Он послал на землю от Отца иного Утешителя Святого Духа. Сын именуется Богом, как Сын Бога Отца.
 Бог Дух Святой есть единоправное Лицо Святой Троицы. Дух является подателем духовных дарований, ибо Он поставляет епископов, говорит устами пророков, наставляет людей на всякую истину и т. д. Дух Святой именуется Богом как исходящий от Отца и соприсносущный сыну.
 «Единение и различение Лиц Святой Троицы, — по словам Симеона Нового Богослова, — непостижимы и неразрывны». Образ Отца есть сын, и образ Сына есть Дух Святой. Видевший сына видел Отца (Ин. 14, 9), и видевший Духа Святого видел сына.
 По учению Церкви «Отец есть Бог, Сын есть Бог и Дух Святый также есть Бог». Отсюда следует, что каждая из Божественных Ипостасей обладает всеми божескими совершенствами во всей полноте, но этими божескими совершенствами они обладают нераздельно, поэтому они «не три бози, но един Бог». В этом учении заключается два положения: равенство божеских Лиц и единосущие всех Лиц Святой Троицы.
 Равенство состоит в том, что каждое из Лиц Святой Троицы обладает одинаковыми божескими достоинствами и совершенствами.
 Единосущие состоит в том, что будучи равными и самостоятельными божественными лицами, Отец, Сын и Святый Дух имеют единое Божеское естество, едину силу, власть и величие. Различие Их, как трех Лиц, основывается не на различии божеских свойств, которые у них нераздельны, а на различии только личных свойств.
 Бог Отец является истинным Богом. О Его Божестве свидетельствует Сам Христос: «Тако возлюби Бог мир, яко и Сына Своего Единородного дал есть, да всяк веруяй в Онь, не погибнет но имати живот вечный» (Ин. 3, 16).
 Священное писание содержит ясное учение о божестве Сына, выражая ту мысль, что Сын Божий есть Бог в собственном смысле, Бог по естеству. В словах «Отец Мой доселе делает и Аз делаю» (Ин. 5, 17), Он показывает Свое божественное достоинство и равенство с Богом Отцом, приписывая Себе божественное сыновство. Есть и много других свидетельств Священного Писания, которые говорят о Божественном достоинстве Сына как Бога. И Святая Церковь с самого начала веровала в Божество Сына Божия и исповедовала в древнейших символах веры Церкви.
 Божество Духа Святого и Его равенство с Отцем и Сыном Священное писание показывает тем, что усвояет Духу святому имя истинного Бога, свойства и действия Божия и заповедует воздавать Ему такое же божеское почитание, как Отцу и Сыну.
 Апостол Петер, обличая солгавшего Ананию. Называет Духа святого Богом, говоря: «Почто исполни сатана сердце твое солгати Духу святому? Не человеком солгал еси, но Богу» (Деян. 5, 3, 5 ).
 Каждому из Лиц Святой Троицы принадлежат божеские свойства: всеведение, вездеприсутствие, всемогущество, вечность, всеблаженство, творение, промышление и другие.
 Лица Святой Троицы — Отец, Сын и Святой Дух существуют не отдельно и независимо одни от другого, но имеют единое и нераздельное божеское естество, которым каждое Лицо обладает в совершенстве и всецело.
 О единосущии сына с Отцем неоднократно говорил Сам Иисус Христос: «Аз и Отец едино есма» (Ин. 10, 30), и другие.
 Говоря о единосущии Духа Святого с Богом Отцом, свидетельствует сам Спаситель: «Егда же приидет Утешитель, Его же Аз послю вам от Отца, дух истины, иже от Отца исходит. Той свидетельствует о Мне» (Ин. 15, 26). В этих словах заключается и учение «о Филиокве» Католическая Церковь, искажая смысл слов Священного Писания, учит неправильно и прибавляет в Символе веры «и Сына». Единосущие божеских лиц Церковь понимает в том смысле, что каждое из Лиц Святой Троицы обладает божеским естеством вполне и всецело, так при этом, что оно остается безусловно, единым и нераздельным, а не так, чтобы троичные ипостаси существовали как особые и отдельные самостоятельные существа.
 Православная церковь о различии Божеских Лиц по Их личным свойствам учит так: «В одном Божестве три Лица: Отец, Сын и Дух Святый. Отец, Который преде веков рождает Сына из Своего существа и производит Духа Святого; Сын родившийся от Отца прежде веков и единосущный Ему; Дух Святый, от вечности исходящий от Отца, единосущный Отцу и Сыну» (Прав. Испов. Ответ на вопрос 9-ый).
 Личное свойство Отца есть отечество, нерожденность. Он ни от кого не рожден и не происходит, но Сам служит началом Сына и Святого Духа.
 Личное свойство Бога сына в том, что Он, не рождая и не изводя из Себя другого лица, Сам предвечно и неизменно рождается от Бога Отца, и именуется Единородным Сыном, Который только один родился у Отца.
 Личное свойство Бога Духа Святого в том, что Дух святой исходит от Бога Отца. От вечного исхождения Духа Святого надо отличать временное исхождение Его на тварей, или посольство Его в мир. По учению Церкви Дух Святый посылается в мир Отцом через Сына.
 Послание в мир Духа святого совершилось в День Пятидесятницы. Христос Спаситель, совершив Свою Божественную миссию, вознесся к Отцу небесному, а Дух святый навечно, до скончания века, почил на земле, освящая род человеческий. Это изволение Божия Промысла окончательно утвердило в сознании земнородных, что Бог неизменно пребывает с нами в облагодатствованной Церкви на земле. Этот день явился завершение домостроительства нашего спасения.
* * *
 Живоначальная Троица — величайшая тайна, которую человек обязан постигать. Несмотря на то, что в ней заключается много трудностей. Трудно постигнуть, что такое Бог троичный в Лицах и Единый в существе. Постигнуть трудно, но потому это и тайна. А всякая тайна, касающаяся Божества и духовной жизни, познается и постигается самой жизнью человека, через усилия и через религиозный духовный опыт. Именно это в своей жизни засвидетельствовали Святые Отцы и Учители Церкви, явившиеся «столпом утверждения истины».
 Истину о Святой Троице открыл миру сам Иисус Христос. С этого времени эта истина стала предметом особого внимания, изучения, изложения и благоговейного преклонения со стороны христианской Церкви. Святая церковь в лице лучших и богопросвещенных своих представителей тщательно, «как зеницу ока», оберегала эту истину, выясняла и излагала свое богооткровенное учение о Ней, как главнейшей истине веры.
 С первых пор христианства, как уже отмечалось, некоторые отнеслись к ее истинам с недоверием и направили против догмата о Святой Троице всю силу своей ученой критики. Это был трудный период в истории Церкви в борьбе с еретическими заблуждениями. Но чем сильнее был враждебный нажим, тем больше христианская Церковь находила в себе жизненные силы ля отражения еретического учения. И истинное учение о Святой Троице она сохраняла невредимым, как драгоценную жемчужину, дарованную Самим Богом. Обращая мысленный взор к истории Христовой Церкви, мы видим великий сонм свидетелей, водимых и укрепляемых Духом Святым, которые внесли ценный, огромный вклад в сохранении невредимым догмата о Святой Троице. И среди них великие святители, Отцы и Учители Церкви: Василий великий, Григорий Богослов, Иоанн Златоуст, Симеон Новый Богослов, Иоанн Дамаскин и многие другие.
 В чем же состояло учение о Святой Троице Учителей и Отцов Церкви?
 «Всякое бытие, — по словам преп. Симеона Нового Богослова, — воспринимается сознанием в двух основных категориях: своей сущности и явлении». В своей сущности Бог непостижим человеческому разуму, а явлением Своим в мир непосредственно через воплощение Он открыл Себя миру.
 Если само начало тварного бытия есть изменяемость, переход из небытия в бытие, если тварь по самой природе своей условна, то Троица есть абсолютная неизменяемость, или «абсолютная необходимость совершенного бытия».
 У Троицы нет никакой зависимости от тварного: акт сотворения мира ни в чем не определяет того, что принято называть «вечное происхождение Божественных Лиц». Об этом учит св. Иоанн Дамаскин: «Тварного могло бы и не быть, Бог и тогда был бы Троицей — Отцом, Сыном и Духом Святым, ибо сотворение есть акт воли, происхождение Лиц — акт природы».
 В Боге нет никакого внутреннего процесса, никакого становления или развития. По словам Владимира Лосского: «Если мы говорим о происхождении, о внутренних действиях или самоопределениях, эти выражения, предполагающие понятия времени, становления, намерения, только показывают, до какой степени наш язык и даже сама наша мысль бедны и недостаточны применительно к изначально тайне Откровения. И только в силу своего несовершенства, помысли преп. Симеона Нового Богослова, «ум человеческий воспринимает вещь в категориях количества, качества, времени, пространства и способе или форме бытия. Эти категории измерений, естественно, в своей сущности не могут дать определяющие понятия о Боге. И только в силу несовершенства человек имеет представления о Боге в этих категориях измерений.
 Догмат о Святой Троице содержит в себе два противоречивых аспекта: единство и троичность. Единство св. Григорий Богослов понимает как единство Божественной природы или существа; троичность же в Божестве — в смысле ипостасного различия в Боге. «Сущность, — говорит он — означает естество Божества, а три Ипостаси — личные свойства Трех (лиц).
 Исходя из категории количества, в сущности своей, по учению преп. Симеона Нового Богослова, «Божество есть единое существо и естество пресущественное и преестественное и три Ипостаси. Ина есть ипостась Отца, и ина Сына, и ина Духа Святого. Здесь едино Божество и три Лица. Пресущественное Божество есть Ум, имеющий Слово и Дух. Отец рождает сына и Духа Святого изводит. Единение сие и различие непостижимы и неизреченны».
 По учению св. Григория Богослова, мы веруем во единого Бога и исповедуем в Нем Три Ипостаси, или Три Лица, притом Каждое с Его личным свойством. Эту мысль выражает и святитель Василий великий: «Мы исповедуем Бога, единого не числом, а естеством Единство и троичность тесно взаимосвязаны между собой, так что одно без другой немыслима.
 Все лица святой Троицы имеют одну природу, одну волю, одну силу, одно действие. «Лица, — по мысли св. Иоанна Дамаскина, — соединяются, не сливаясь, но совокупно друг со другом сопребывая и друг друга проникая без всякого смешения или слияния, и так, что не существует один вне другого или не разделяются в сущности, согласно Ариеву разделению. Ибо, чтобы сказать кратко, Божество нераздельно в разделенном, подобно тому, как в трех солнцах, тесно друг ко другу примыкающих и никаким расстоянием не разделяемых — одно и смешение света и слияние».
 Святой Григорий Богослов доказывает единство Божества, исходя из идей бесконечности и совершенства. Эму мысль подтверждает и Симеон Новый Богослов: «Триипостасный Бог есть единый Дух равномощный, единопрестольный. Единосущный. Дух есть Отец, Дух есть и Сын, как рожденный от Отца и Дух есть Господень».
 Св. Григорий Богослов свидетельствует о богатстве, обилии, полноте жизни в единстве Божества, о великой славе Единичности в единой гармонии Божества». Святая Троица есть: «Свет, Свет, Свет, но только один Свет, один Бог», Который есть «Трисиятельный», «Тройственный Свет, заключенный в едином естестве». Об этом говорит и св. Симеон Новый Богослов: «Бог есть свет и свет беспредельный. Свет есть каждая из ипостасей Святой Троицы». По учению Церкви, природа этого света божественна. Не тварна и нематериальна. Этот свет может производить изменение человеческой души (например, — обращение Савла).
 Каждое из Лиц Святой Троицы имеет Свои Личные ипостасные свойства. Св. Иоанн Дамаскин говорит: «Человеческие личности или ипостаси разъединены и не существуют одна в другой, тогда как в Святой Троице, наоборот, … Ипостаси находятся одна в другой».
 «Нерождаемость, рождение и исхождение … только этими ипостасными свойствами и различаются между собой три Святые Ипостаси, нераздельно различаемые не по сущности, а по отличительному свойству каждой Ипостаси. Ибо Отец и Сын и святой Дух во всем едины, кроме нерождаемости, рождения и исхождения». Эту мысль подтверждает и св. Григорий Богослов: «Нерожденность Отца, рожденность Сына и исхождение Духа — таковы отношения, позволяющие нам различать Лица».
 По учению св. Григория Богослова, Бог Отец безначален и является началом, как виновник, как Источник, как присносущный Свет. Он дал бытие всему, что существует, и прежде всего стал Началом бытия двух Лиц, одинакового с Ним Божеского достоинства и природы. Он — виновник Божества сына и Святого Духа, и, таким образом, Богу Отцу принадлежа, кроме Божества, такие вечные свойства, как отечество и изведение Святого Духа.
 Сын Божий рождается предвечно от Отца. И вечное рождение сливается с вечным бытием, и оно сперва. «Отец, — по учению св. Василия Великого, — открывает Себя через Сына в Духе».
 О Святом Духе св. Григорий Богослов учит, что Он вечно сосуществовал с Отцом и сыном. «Мы проповедуем Богословие Троицы, признавая от света — Отца, прияв Свет — Сына во Свете — Духе».
 Для уяснения внутренних отношений между существом и Лицами Святой Троицы св. Григорий Богослов сравнивает Божество с аналогиями в тварном мире. Но заключает: «Всего лучше, оставив все образы, как обманчивые и далеко не достигающие до истины оставаться под руководством Духа».
* * *
 Откровение о Боге-Троице — Отце, и Сыне, и Святом Духе есть основа христианского богословия и его высшая цель. По мысли Евагрия Понтийского, познать тайну Пресвятой Троицы в ее полноте — значит войти в совершенное соединение с Богом, достичь обожения своего существа и, по слову ап. Петра, «стать причастниками Божеского естества» (2 Пет. 1, 4).
 Живоначальная Троица является основанием нашей христианской жизни. Тайна Святой Троицы учит нас познать Бога. А познание Бога — это жизнь (Ин. 17, 3).
 Отец открывает Себя миру через Сына в Духе Святом, и это откровение Троицы всегда будет откровением домостроительным, поскольку без благодати, полученной от Духа Святого, никто не может узнать в Христе Сына Божия и, узнав Сына, подняться до познания Отца. Святитель Василий Великий говорит: «Путь боговедения — от единого Духа, через Единородного Сына к единому Отцу. И обратно, естественная благость, природная святость, царское достоинство от Отца, через Единородного, простираются на Духа».
 Для Православной Церкви Пресвятая Троица — непоколебимое основание религиозной мысли, всякого благочестия, духовной жизни и духовного опыта. Пресвятая Троица для нашего религиозного сознания есть изначальное откровение.
 Что же открывает нам тайна Святой Троицы?
 В этой Тайне Отец открывает Себя миру как Творец, вызвавший нас из небытия. Сын Божий, как великий Архитектор и Художник, дает всему вид и красоту. Ибо Божественным Логосом отец призвал из небытия, создав мир. Дух Святой все животворит и дает всему благодатное спасение в Церкви Христовой.
 Тайна святой Троицы открывает нам Боа, Который Через Воплощение обновляет грешный человеческий род. Отец посылает в мир сына своего Единородного. Сын Божий через человеческую природу соединяется со всей вселенной, обожает ее и дает возможность спасения, не нарушая свободу разумных тварей. Дух Святый завершает это величайшее соединение, когда сходит на Пречистую Деву Марию.
 Эта тайна открывает нам Бога Искупителя, Который, приняв все человеческие грехи, приносит Себя в искупительную за нас жертву на Голгофе.
 В тайне святой Троицы открывается нам Святая Церковь, носящая в себе жизнь Святого Духа.
 Тайна святой Троицы открывает для нас жизнь временную и вечную. Мы зависим от святой Троицы, как лучи от солнца. Ибо от Отца происходит всякое отечество на небе и на земле; от Сына — всякое сыновство и рождение; от Духа Святого всякая любовь, благодать и дар», — говорит Архиепископ Владимир.
 Тайна Святой Троицы открывает нам образ, пример и сущность единства Святой торицы. Ибо мы являемся образом Святой Троицы, а наше тело храм Божий. И поэтому мы должны быть достойными носителями образа и подобия Божия, достойными Отца, сотворившего нас, Сына, искупившего нас, и Духа Святого, освятившего нас.
 По словам о. Павла Флоренского, для того, чтобы человеческая мысль обрела абсолютную устойчивость, нет для нее другого выхода, как принять трагичную антиномию. Уклоняясь от Троицы, как единственного обоснования всякой реальности, всякой мысли, мы обрекаем себя на путь безысходный, мы приходим к апории, безумию. К разрыву нашего существа, к духовной смерти. Между Троицей и адом — нет никакого иного выбора. Троичный догмат есть крест для человеческой мысли. Поэтому никакая философия никогда не могла подняться до тайны Пресвятой Троицы.
 Вершина Откровения есть догмат о Пресвятой Троице. Для того, чтобы созерцать эту извечную реальность во всей ее полноте, нужно достичь предназначенной нами цели, нужно дойти до состояния обожения, ибо, по слову св. Григория Богослова, «будут сонаследниками совершенного света и созерцания Пресвятой и Владычной Троицы … те, которые совершенно соединятся с совершенным Духом, и это будет, как я думаю, Царство небесное». А приблизиться к Богу можно при помощи добродетельной жизни и христианского религиозного опыта.

       22.06.2013        прот. Василій Ігнат


неділя, 9 червня 2013 р.

Вітаємо!
Із 60-річчям!


10 червня своє 60-річчя відзначає
міський голова Іршави

Степан Степанович Бобик

Він приналежить до когорти тих іршавчан, чиє ім’я вписано у літопис нашого краю. Все своє життя він присвятив служінню нашому народу і, особливо, у розв’язанні насущних міських проблем.
Шановний Степан Степанович! Дозвольте щиросердечно привітати Вас від себе особисто та всіх жителів містечка з славним ювілеєм 60-річчя. Вітаючи Вас з цим святом молимо Господа дарувати Вам міцне здоров’я, радощів життя, сімейного благополуччя, всіх земних і духовних благ на довгі прийдешні літа. Нехай кожний день буде осяяний щастям, а добре почуття і гарний настрій стануть запорукою здійснення найзаповітніших мрій. Нехай оберігає Вас своїм материнським омофором Божа Мати, а Господь Бог здоров’я посилає і прожити в щасті та здоров’ї многая літ бажаємо!

Нехай Господь завжди у поміч буде,
А Мати Божа береже від зла.
Бажаєм Вам здоров’я, щастя й сили,
Радості земної і тепла.


З християнською любов’ю і щирою повагою прот. Василій Ігнат

       10.06.2013


Краса Карпат.
Автор - Іван Костик













Церковні новини


17 травня в резиденції Предстоятеля УПЦ у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулася зустріч Блаженнішого Митрополита Київ­ського і всієї України Володи­мира з головою Комітету Вер­ховної Ради України з питань науки й освіти Лілією Гриневич. У зустрічі взяли участь: Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній, голова Відділу релі­гійної освіти, катехізації і місіонерства при Священному Синоді УПЦ митрополит Полтавський і Миргородський Филип, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпископ Ірпінcький Климент, радник Предcтоятеля УПЦ Юрій Решетников. У ході зустрічі обговорю­валися такі питання: викла­дання основ християнської етики в загальноосвітніх навчальних закладах, надання релігійним організаціям права на заснування загальноосвітніх навчальних закладів різ­ного рівня, визнання держа­вою дипломів духовних навчальних закладів, соціаль­ний статус студентів, випуск­ників і викладачів духовних навчальних закладів. За заслуги перед Українською Православною Церквою й з нагоди дня народження (який гостя відзначала 13 травня) Блаженніший Митрополит Володимир нагородив Лілію Гриневич орденом преподоб­ного Нестора Літописця III сту­пеня.

* * *

19 травня, у Неділю святих жон-мироносиць, Блаженніший Митрополит Володимир відвідав з Архіпастирським візитом Житомирську єпархію. У Спасо-Преображенському кафедральному соборі м. Житомира Предстоятель УПЦ звершив Божественну літургію. Його Блаженству співслужили: Керу­ючий справами Української Православної Церкви митро­полит Бориспільський Антоній; митрополити Хмельницький і Старокостянтинівський Анто­ній, Овруцький і Коростенський Віссаріон, Вінницький і Барський Симеон; архієпископи Білоцерківський і Богуславський Августин, Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), Городницький Олександр; єпископи Бородянський Варсонофій і Фастівський Даміан; духовенство єпархії. На бого­служінні були присутні голова Житомирської обласної ради Йосип Запаловський, мер м. Житомира Володимир Дебой, чиновники, депутати Жито­мирської обласної ради. Після Літургії Блаженніший Митрополит Володимир привітав усіх з неділею жон-мироносиць, а архієпископа Никодима ― із днем небесного покровителя, праведного Никодима. У подарунок тезоіменитому владиці Його Блаженство подарував ікону з Феодорівським обра­зом Божої Матері.
Того ж дня Блаженніший Митрополит Володимир відві­дав Житомирський Свято-Анастасіївський ставропігій­ний жіночий монастир, де на могилі схиігумені Рафаїли (Чернецької) звершив заупо­кійну літію. У нижньому храмі монастирського собору Блаженніший Владика очо­лив подячний молебень. Сес­тер обителі Його Блажен­ство привітав зі святом жон-мироносиць, подарувавши їм у благословення іконки з обра­зом святителя Миколая. У свою чергу, ігуменя монастиря Михаїла (Фурманець) поздоровила Предстоятеля Української Пра­вославної Церкви з велико­дніми святами, подарувавши йому сувенірну крашанку. Під час прогулянки територією обителі Блаженніший Митро­полит Володимир благословив молодят.

* * *

22 травня, у день святку­вання перенесення мощей святителя і чудотворця Мико­лая з Мір Лікійських у Барі, Блаженніший Митрополит Володимир звершив Боже­ственну літургію в Микільському соборному храмі Покровського жіночого монас­тиря м. Києва. Його Блажен­ству співслужили: Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмель­ницький і Вишневський Олек­сандр, духовенство обителі. За богослужінням Блаженніший Владика звершив дияконську хіротонію студента НІ курсу Київської духовної академії ченця Філофея (Фоменка).

* * *

22 травня у резиденції Предстоятеля УПЦ у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулося перепідписання «Угоди про взаємодію Української Православної Церкви й Державної служби України з надзвичайних ситуа­цій». Предметом угоди є «взає­модія з метою координації зусиль щодо реалізації завдань, спрямованих на відродження духовності, заснованої на тра­диційних моральних цінностях, що є найважливішим чинником добробуту й безпеки суспіль­ства». Від Української Право­славної Церкви Угоду підписав Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Воло­димир, з боку державного, органу ― голова Державної служби з надзвичайних ситуацій Михайло Болотських. Під час підписання документів був присутній голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами й іншими військовими формуваннями України архієпископ Білоцерківський і Богуславський Августин.

* * *

22 травня у своїй резиден­ції в Києво-Печерській Лаврі Блаженніший Митрополит Володимир зустрівся з акти­вом Всеукраїнської Спілки православних жінок. У ході зустрічі обговорювалися питання захисту суспільної моралі, інституту сім'ї й мате­ринства. На зустрічі були при­сутні: Керуючий справами Української Православної Церкви, перший вікарій Київ­ської Митрополії митрополит Бориспільський Антоній, секретар Предстоятеля УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, голова правління Всеукраїнської громадської організації "Спілка православних жінок" Ольга Коваленко й керівник Київської обласної організації Спілки Марина Громова.

* * *

24 травня Блаженніший Митрополит Володимир з Архіпастир­ським візитом відвідав Спасо-Преображенський монастир с. Нещерів Обухівського р-ну Київської області (скит столичного Свято-Троїцького Іонинського монастиря). Блаженніший Владика оглянув територію обителі й благословив братію. Його Блажен­ство також звершив Таїнство Хрещення в монастирському храмі в ім'я Іоанна Предтечі. При звершенні Таїнства у храмі були при­сутні голова Харківської обласної державної адміністрації Михайло Добкін і народна артистка Росії Лариса Удовиченко.

* * *

24 травня, удень пам'яті рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів Словенських, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у телефонній розмові привітав Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з тезоіменитством, побажавши Його Святості багатьох благословенних років слу­жіння на благо всієї Руської Православної Церкви.

* * *

25 травня, перебуваючи на своїй малій батьківщині, у Летичівському р-ні Хмельницької області, Блаженніший Митропо­лит Володимир звершив Літур­гію у храмі в ім'я святителя Миколая Чудотворця смт Меджибіж. Його Блаженству співслужили: митрополити Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній, Вінницький і Барський Симеон, Почаївський Володимир; архієпископи Жито­мирський і Новоград-Волинський Никодим, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоя­теля УПЦ); єпископи Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, Дніпродзержинський і Царичанський Володимир, Шепетівський і Славутський Діонисій, Бородянський Варсонофій; місцеве духовенство. Після богослужіння Предстоятель УПЦ звернувся до парафіян зі сло­вами вдячності за молитви в цьому храмі, у який він також приходив помолитися, коли навчався у сільській школі.
Потім Блаженніший Владика відвідав Спасо-Преображенський жіночий монастир с. Головчинці, де він прийняв Святе Хрещення й де, за словами Предстоятеля, почалося його духовне формування. Було звер­шено подячний молебень. Після молебню Блаженніший Митро­полит Володимир вклонився іконі із частицею мощей препо­добного Онуфрія Великого й благословив іконками з образом святителя Миколая Чудотворця ігуменю монастиря Любов (Піхур) із сестрами.
У рамках візиту Блаженніший Владика також завітав до Михайлівської церкви в рідному селі Марківці, де було звершено молебень. Потім, за незмінною традицією, Блаженніший Митро­полит Володимир відвідав сіль­ське кладовище, де звершив заупокійну літію по покійних батьках, Маркіяну й Феодосії, родичах і односельчанах.

* * *

27 травня виповнився 21 рік від часу проведення Харківського Архіє­рейського Собору та 21 рік служіння Блаженнішого Митрополита Володи­мира на кафедрі Київських Митропо­литів. Цього дня Предстоятель Україн­ської Православної Церкви звершив Божественну літургію в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили: архієпис­копи Білоцерківський і Богуславський Августин, Криворізький і Нікополь­ський Єфрем, Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій, Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт, Харківський і Богодухівський Онуф­рій, Ізюмський і Куп'янський Єлисей, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), Городницький Олександр; єпископи Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, Макарівський Іларій, Дніпродзержинський і Царичанський Володимир, Джанкойський і Роздольненський Аліпій, Бро­варський Феодосій, Шепетівський і Славутський Діонисій, Ірпінський Климент, Бердянський і Приморський Єфрем, Бородянський Варсонофій, Фастівський Даміан, Вознесенський і Первомайський Олексій, Васильків­ський Миколай; насельники монас­тиря у священному сані. За Літургією також молився митрополит Феодосійський і Керченський Платон. За бого­служінням Предстоятель УПЦ підніс заупокійні молитви про спочилих учасників Харківського Архієрей­ського Собору Наприкінці богослу­жіння від імені архіпастирів, духовенства і мирян Блаженнішого Митропо­лита Володимира зі знаменною датою привітав архієпископ Білоцер­ківський і Богуславський Августин. У слові-відповіді Його Блаженство подякував усім присутнім за спільну молитву та побажав, щоб Господь почув ці молитви й послав мир Церкві та кожній християнській душі.
Харківський Архієрейський Собор відбувся 27-28 травня 1992 р. у Покровському монастирі м. Харкова під головуванням митрополита Хар­ківського і Богодухівського Никодима (Руснака, † 2011). Більшістю голосів (16 із 18) Предстоятєлем Української Православної Церкви, Митрополитом Київським і всієї України, був обраний митрополит Ростовський і Новочер­каський Володимир (Сабодан).

* * *

27 травня у Львові (в конференц-залі готелю «Львів»), з благословення Блаженнішого Митро­полита Київського і всієї України Володимира, відкрився VII Всеукраїнський фестиваль ЗМІ пра­вославних, організований Синодальним інформа­ційно-просвітницьким відділом УПЦ за сприяння Синодального відділу УПЦ у справах молоді. Перед відкриттям форуму єпископ Львівський і Галицький Філарет звершив молебень на поча­ток доброї справи. Відкрив фестиваль Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський Антоній, який оголо­сив вітальне слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Головна тема православного медіафоруму цього року «Майбутнє засобів масової інформації та пер­спективи розвитку загальноцерковних телевізій­них, інтернет- та друкованих проектів. У фестивалі беруть участь співробітники православних ЗМІ, єпархіальних прес-служб, а також представники Московської Патріархії та Польської Православ­ної Церкви. Докладніше про медіафорум читайте на сайті фестивалю (festzmi.org) і в наступному номері «Церковної православної газети».

* * *

У Сирії розпочалися гоніння на християн. Викрали Митрополита Павла



Пропонуємо бесіду з православним сірійцем, ієромонахом N з Антіохійського Патріархату, присвячену тяжкому становищу християн в сучасній Сирії. Редакція прийняла рішення не вказувати імені священика, щоб не наразити на небезпеку ні його самого, ні його близьких.
Отче, розкажіть, будь ласка, про сучасне становище православних християн в Сирії.
Ми відчуваємо велике гоніння з боку мусульман. Зараз у Сирію приїхали мусульмани з 29 різних країн для участі в джихаді, і на ведення «священної війни» вони отримують чимало грошей з Саудівської Аравії, Катару та інших країн. Ці приїжджі мусульмани у взаємодії з місцевими сирійськими мусульманами проводять і бойові дії, і теракти, та інші акти насильства над мирним населенням. У рамках оголошеної ними «священної війни» вони катують і вбивають православних священиків ― виколюють їм очі, ламають кістки, вирізують з них органи, як це було з отцем Фаддеем аль-Хаддад. Викрадають і священиків, і єпископів, і жінок-християнок, і молодих людей, і ніхто не знає, де ці люди і що з ними. Деякі були викрадені більше року тому, і ми досі не знаємо про їх долю. У деяких відібрали будинки, а чиїсь будинки виявилися зруйновані в результаті боїв. В останні місяці кожен день приносить нам все нові трагедії. Наприклад, вчора викрали цілий автобус з жінками і дітьми. Лідери бойовиків прямо закликають вбивати священиків і ченців, ламати хрести, нічого не залишати. Вони зруйнували багато церков і монастирів, навіть по будівлі нашої митрополії була випущена ракета. Гоніння зачіпають не тільки православних, але і християн інших конфесій. Багато християн живуть в страху за своїх дітей. У кого є можливість, їдуть за кордон, але це стосується в основному тих, у кого є родичі в інших країнах, і у кого достатньо грошей. Є населені пункти, які повністю захоплені повстанцями. Там керують новоявлені еміри, і ті християни, які не змогли втекти з цього місця, зобов'язані платити джизью ― особливий податок за право залишатися християнином, а жінки там повинні закривати обличчя, як мусульманки. Якщо вони не будуть платити джизью, їх просто вб'ють. Недобре, якщо всі християни покинуть Сирію, бо тоді Церква тут зникне. Але, залишившись, вони ризикують своїм життям і життям своїх дітей. Тому Церква знаходиться в дуже складному становищі. Молитва єдина наша опора. Адже все в руках Божих.
Розкажіть, будь ласка, про митрополита Алеппського Павла, викраденого повстанцями-сунітами.
Пройшов вже місяць і десять днів відтоді, як владику викрали, і ми до цих пір не знаємо, що з ним. Ми хотіли б знати, чи він ще живий, але навіть цього не можемо. Владика Павло ― мій духовний отець, вже 22 роки як я сповідаюся йому. Це воістину Божий чоловік, повний любові до Бога і живе заради Церкви. Він один з головних духівників Православної Антіохійської Церкви. Владика прийняв чернецтво на святій горі Афон і там подвизався, але і пізніше, коли його обрали і висвятили на єпископа, він анітрохи не залишив своїх чернечих правил. Він читає щоночі келейне правило, встає рано і взагалі у всьому іншому зберігає чернечий спосіб життя. Владика заснував чернече братство, нас двадцять чоловік, один з нашого братства тепер митрополит Аргентинський. Також владика влаштував жіночу обитель, де близько двадцяти сестер, а, крім того, у нього понад півтори тисячі духовних чад по всьому світу. Митрополит Павло ― дуже скромна людина, яка говорить мало, причому тільки те, що дійсно потрібно. Для мене він зразок і єпископа і монаха. Владика ніколи не ліз у питання політики, завжди займався тільки духовним життям, вчив молитися. Незадовго до його викрадення ми разом ходили містом. Я його запитав: "Геронде, чому ви ходите пішки? Це небезпечно, адже вже багатьох викрали ». А він відповів мені: «Мучеництво ― це єдиний непогрішимий шлях». А тепер я не знаю, що з ним, чи не став він вже мучеником. Ми не знаємо, кого просити, куди звертатися, що робити.
― Як, на вашу думку, надалі можуть розвиватися події в Сирії?
Складно що-небудь припускати, тому що в цьому конфлікті дуже багато сторін, це не війна класичного типу між двома країнами. Але я можу сказати одне: якби не підтримка Росії, ми б вже давно втратили Сирію. Єдине, що можуть робити зараз сирійські християни ― це молитися. Важливо не те, хто помре раніше, а хто пізніше, а те, куди підуть наші душі після смерті. Зараз смерть близька кожному. Наприклад, нещодавно ми їхали по вулиці, і водій хотів скрутити в один провулок, але я в останній момент сказав: «Давай повернемо в наступному». І ледь ми проїхали далі, як у тому провулку, куди ми не стали повертати, розірвалася бомба. Господь захищає нас, і прийде день, коли Він спитає з тих, хто зараз вбиває, ріже, грабує.
― У Росії збирали пожертви та гуманітарну допомогу для постраждалих в ході військового протистояння в Сирії. Чи можемо ми якось ще допомогти православним сирійцям?
― Можливо, якщо тільки на якийсь час дати притулок комусь з жінок і дітей, які знаходяться у небезпеці. Насправді християни не хочуть залишати своїх будинків і рідні місця, але буває так, що це просто необхідно зробити для порятунку людей. Але найголовніше ― моліться за нас!





Сирійський "повстанець" фотографується з "трофеями" - хрестом та єпитрахиллю із осквенненого храму


Розмовляв диякон Георгій Максимов.
Православие.Ru

* * *

Гроші на випускні сукні сербські школярі віддали хворим дітям

Випускники гімназії сербського міста Пірот вирішили відмовитися від дорогих суконь і костюмів на випускному вечорі, щоб віддати заощаджені гроші нужденним, повідомляє видання srbija.ru. У ході акції «Твої п'ять хвилин блиску ― чиєсь ціле життя» школярі та викладачі зібрали 310 000 динарів (приблизно 30 000 гривень), вчора ці гроші були передані трьом сім'ям з тяжко хворими дітьми.
В урочистому залі Гімназії були передані гроші для 12-річного Предрага Потіча, що хворіє дитячим церебральним паралічем, 11-річного Матєї Лазаревича, який переніс сім операцій, та п'ятирічного Чеди Тошича, також хворого на ДЦП, який після нещодавньої операції почав ходити.
Після урочистостей у Гімназії, випускники пройшли по центру міста у футболках з написом «Твої п'ять хвилин блиску ― чиєсь ціле життя».
Випускники розповідають, що вони хотіли зробити щось таке, щоб їх запам'ятали, а також дати приклад наступним поколінням.
«Ці гроші, які я віддав би за дорогий одяг, яку хто знає, коли б ще одягнув, я можу віддати комусь, кому це дійсно необхідно», ― розповідає випускник Брана Костич.


За матеріалами видань: "Церковна православна газета" та "Православне Закарпаття"



Святині Святої Землі.
Автор - Мирослав Костик






















































































09.06.2013