Із глибини віків

(з історії Пасхи)

Пасха с одним з центральних релігійних свят не тільки в хрис­тиянстві, але й в древній історії Божого єврейського народу. У євреїв це свято поєднувалося з святом опрісноків і святкувалося в середині першого місяця року (авів або нісан, що відповідає другій половині нашого березня і першій половині квітня).

А має свято Пасхи свою древню історію. Вона вперше була встановлена по повелінню Самого Бога перед виходом єврейського народу з єгипетського рабства. В той час, коли фараон, не дивлячись на попередні дев'ять казней Божих, що постигли Єгипет, не бажав відпускати цей народ на свободу. Тоді Господь об"явив останнє і саме важке наказання для всього єгипетського народу ― смерть первенців ― від первенця фараона до первенця рабині і первенця всього скота.

Перед останньою казнею Господь повелів єврейському народу «нехай візьме собі кожний одне яг­нятко по сім'ям, по ягнятку на сім'ю» (Ісх. 12,3), щоб уперше совершити ветхозавітню Пасху. По закону, однорічне ягнятко без будь-яких недостатків, необхідно було заколоти, випекти і їсти з опрісноками (хліб без дріжджів) з гіркими травами, не ломаючи костей. Кров'ю ягнятка необхідно було помазати косяки і перекладини дверей, адже в цю ніч Бог навів на єгиптян саму страшну казнь ― смерть первенців серед людей і скота. За пасхальною вечерею необхідно було з'їсти весь агнець, а залишки його спалити. Кропління кров'ю пасхального агнця косяки і перек­ладини дверей було установлено Бо­гом з тою ціллю, щоб караюча єгиптян, десниця Божа не покарала народ Божий. Таким чином, кров агнця була образом іскуплення, очищення і примирення з Богом.

В ту ніч ангел Господній поразив усіх первенців єгипетських. Але він «пройшов мимо» тільки тих будинків, на дверях яких був зроблений знак кров'ю пасхального агнця. Після десятої казні фараон призвав Мойсея і сказав йому, щоб він скоро виходив з єврейським народом із Єгипту.

День визволення євреїв з єгипетського рабства залишився назавжди для них священним і пам’ятним днем. Сам Господь встановив в цей день головне ветхозавітне свято, яке Він назвав Пасхою. Біблія говорить: «Це Пасха Господня» (Ісх. 12,11). Слово «Пасха» означає «проходити мимо» або «ізбавлення від біди» (губитель «пройшов мимо» єврейських будинків). Святкуючи в святі Пасхи історичну подію виходу з Єгипту і звільнення з єгипетського рабства, народ ізраїльський разом з тим святкував і своє обрання в Божий народ, своє духовне народження. Адже вихід з Єгипту і мав своєю ціллю відродження Ізраіля в Божий народ. Таким чином єврейська Пасха ― була святом народження, святом життя. Ці загальні ідеї свята виражаються в його окремих обрядах. Щоб бути достой­ним Божого вибрання, єврейський народ по закону Мойсея, повинен був очиститися. А це означає, що однією умовою обряду очищення у Ветхому Завіті служили жертвоприношення. І тому жертвою, починалося і в ній знаходив свого основу весь, ветхозавітний пасхальний обряд. Такою жертвою служив для євреїв агнець, який називається «пасхальною жертвою Господу» (Ісх. 12,27). Пасхальний ветхозавітний агнець, кров’ю якого були ізбавлені від смерті всі єврейські первенці, прообразовав собою Самого Спасителя Іісуса Христа. По вченню Матері Церкви І. Христос є Агнцем Божий, що взяв на Себе гріхи всього людства і Кров Якого ізбавляє нас, віруючих християн від вічної смерті.

Пасхальна трапеза символі­зувала собою загальне єднання учасників трапези між собою, а з другої сторони ― вона з'єднувала єврейський народ з Богом. Разом з тим, кров Пасхального агнця була образом іскуплення, очищення і примирення. Приготовлений без роздроблення на частини пасхальний агнець був символом єдності і цілісності, який показував, що той хто вживав його повинен вступити в союз з Богом. По повелінню самого Бога святкувати Пасху необхідно було завжди, як «установлення вічне» (Ісх. 12,14). Сама ж ветхозавітня єврейська Пасха була прообразом майбутньої новозавітної, християнської Пасхи (Колос. 1, 15-17). Як тоді смерть «пройшла мимо» єврейських сімей і вони були визволені від єгипетського рабства і одержали обітованну землю, так і під час святкування християнської Пасхи, Воскресіння Христового смерть «пройшла мимо» нас і Христос Спаситель визволив нас від рабства гріха, диявола, прокляття і смерті і дав нам можливість вкусити вічне життя.

Повага до свята єврейської Пасхи з боку язичників, була такою великою, що ввійшло в звичай відпускати одного в’язня по бажанню народу (Мф. 27, 15).

* * *

З повагою до виконання закону Мойсея ставився і Сам Спаситель Іісус Христос. В останній раз Він звершив обряд ветхозавітної Пасхи перед Своїми хресними стражданнями. З цією метою Спаситель напередодні, коли наступав час заколоти пасхального агнця, посилає двох Своїх учнів Петра, і Іоанна в Ієрусалим, щоб приготовити горницю, де Він з учнями зможе звершити обряд пасхальної жертви. Вечером Іісус Христос і Сам направляється в Ієрусалим, де в приготовленій горниці "возліг" з апостолами за пасхальною трапезою: «Дуже бажав би Я їсти з вами цю пасху перед Моїми стражданнями» (Лк. 22, 16). Під час вечері Спаситель зняв з Себе верхню одежу, взяв полотенце, влив воду в умивальницю І почав умивати ноги Своїм учням і отирати полотенцем. Це був приклад великої любові і смирення, наслідувати який необхідно кожному, хто йде за 1. Христом шляхом виконання запо­відей Божих.

Після завершення обряду ветхозавітної єврейської Пасхи Іісус Христос установив на цій Вечері новозавітне Таїнство Святої Євхаристії. Іісус Христос взяв хліб, благословив його, переломив на частини і, подаючи апостолам, сказав: «Беріть, їжте: це Моє Тіло» (Мф. 26, 26). Після цього Він взяв ча­шу з виноградним вином, благос­ловив, поблагодаривши Бога за всі Йо­го милості, і, подаючи учням, сказав: «Пийте з неї всі, бо це Кров Моя Ново­го Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26,27-28).

Під видом хліба і вина Спаситель преподав Своїм учням те саме Тіло, і ту саму Кров, які на другий день після цього Він добровільно передав на хресні страждання і смерть за гріхи людей.

Причастивши апостолів, Господь дав заповідь завжди звершати це велике і святе Таїнство Євхаристії. «Чиніть це на Мій спомин» (Лк. 22, 19), ― сказав Він апостолам.

Під час Тайної Вечері Христос відкриває Своїм учням, що один із них зрадить Його, предавши на хресні муки; страждання і смерть. На прохання апостолів хто це зробить, Спаситель відкриває і подає кусок хліба, який він вмокнув у блюдо з сіллю, Іюді Іскаріотському.

За Вечерею Господь говорить учням, що наближається час страшних страждань Божого Сина, преподає наставлення апостолам, дає нову заповідь про любов, предсказує відречення апостола Петра три рази, укріпляв їх у вірі у нелегкі години випробувань, адже багато зла і бід їм прийдеться перетерпіти від людей за те, що вони вірують в Нього. Свою проповідь Христос закінчив молитвою за Своїх Учнів, щоб Отець Небесний оберігав їх всіх в твердій вірі, любові та єдності.

Вечеря закінчилась співом псалмів, після чого Христос з одинадцятьма апостолами пішов за потік Кедрон, в Гефсиманський сад.

* * *

Новозавітня Пасха ― саме велике і радісне свято. Воскресіння Христово ― саме древнє християнське свято. В цих подіях хресної смерті і Воскресіння з мертвих заключається основа всього християнства, основа віри в наше майбутнє воскресіння і наше вічне безсмертя. З цієї важливої події почали свою проповідь святі апостоли, на ній основується все новозавітне християнське вчення Церкви Христової. Навколо цих подій Церква основує всі важливі і високі догмати нашої християнської віри.

Новозавітню Пасху святкують ще з древніх апостольських часів. Підтвердженням цьому свідчать слова апостола Павла, з якими він звернувся у своєму першому посланні до Корінфян: «Усуньте стару закваску, щоб були тістом, тому що ви прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву. Отже святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, але в опрісноках чистоти і правди» (1 Кор. 5, 7-8). Це знайшло своє відображення, і в рішеннях Апостольського собору в Ієрусалимі, що проходив у 51 році після Різдва Христового. Згідно рішень Правил апостольських, перші християни Новозавітньої Церкви святкували неділю страждань, і неділю Воскресіння Господа нашого Іісуса Христа, при чому був вирішений і сам час святкування після весняного рівноденні, але не з євреями, оскільки Іісус Христос перед Своїми хресними стражданнями і тридневним Воск­ресінням звершив обряд ветхо­завітньої Пасхи. Сперечанням, які були виникли про час святкування великої Пасхи, поклав кінець Перший Вселенський Собор, що проходив в місті Нікеї в 325 році. Своїм рішенням Отці Собору постановили всім християнам святкувати Пасху в пер­ший недільний день після весняного рівнодення і першого березняного повнолуння. Цим і пояснюється той факт, чому Пасха святкується не завжди в одно число. Ранішнє повнолуння буває 22 березня, а саме пізнє 19 квітня, при чому останнє число буває іноді і в понеділок. По цій причині Пасху святкують між 22 березням і 24 квітням по старому церковному календарю.

Святкування Пасхи в Право­славній Церкві відрізняється особ­ливою святковістю. (На відміну від Католицької Церкви, яка основним святом вважає Різдво Христове, Православна Церква таким вважає Воскресіння Христове). Особливо вражає всіх церковне богослужіння на протязі всієї пасхальної неділі, коли все Богослужіння відправляється при відкритих Царських вратах в прекрасних світлих облаченнях. Читання Псалтирі під час пасхального богослужіння припиняється і ми чу­ємо прекрасні пасхальні піснопіви, які наповнюють наші християнські серця незбагненною радістю. Головна ідея всіх пасхальних піснопівів заклю­чається в ізбавленні нас від рабства гріха, прокляття і смерті, адже І. Христос одержав перемогу над темними силами ада і смерті. На протязі всіх святкових днів, по церковному Уставу, відбуваються хресні ходи, які супроводжуються святковими колокольними перезвонами. Свято Пасхи ― свято радості, життя і безсмертя.

На фото: роботи гуртківців бісероплетіння.

Керівник Ольга Ловга

05.05.2013                                        Прот. Василій Ігнат