Офіційні документи

Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до Президента України В.Ф. Януковича

Ваша Високоповажносте! Вельмишановний пане Президенте!

Цього року ми відзначатимемо 1025-річчя Хрещення Київської Русі. Ця визначна дата святкуватиметься в Україні як на церковному, так і на державному рівні. Прийняття христи­янства справило визначальний вплив на історичний шлях, формування дер­жавності й культури нашого народу. У цей ювілейний рік ми пропонуємо замислитися над подальшим удоско­наленням взаємин між Церквою і Українською Державою. Направляємо Вам наші пропозиції щодо вирішення актуальних питань державно-церков­ної взаємодії в сучасній Україні.

1. Українська Православна Церква вже багато років просить надати релі­гійним об'єднанням можливість набу­вати статус юридичної особи. Згідно із Законом України «Про свободу совісті і релігійні організації» статус юридичної особи можуть мати лише релігійні громади, управління, центри, монастирі, братства тощо. Однак релі­гійні об'єднання отримати такий ста­тус не можуть. Тому і Українська Пра­вославна Церква як релігійне об'єднання не є сьогодні юридичною особою.

Ще раз звертаємося до Вас, як до Глави Держави, із проханням поспри­яти внесенню відповідних змін у законодавство, щоб релігійні об'єднання отримали право набувати статус непідприємницьких юридич­них осіб. Це дозволить нашій Церкві значно вдосконалити соціальну, бла­годійну, культурно-просвітницьку та іншу суспільне корисну діяльність.

Ми вважаємо, що Держава має залишити за релігійними об'єднан­нями право набувати чи не набувати статус юридичної особи згідно з їхніми внутрішніми настановами,тра­диція ми та переконаннями. Наша Церква готова надати керівництву Держави свої конкретні пропозиції щодо відповідних змін до Закону України «Про свободу совісті і релі­гійні організації».

2. Існує низка проблем, що заважа­ють повноцінній співпраці Церкви й Держави в галузі освіти. Так, досі не вирішено питання визнання Держа­вою дипломів і наукових ступенів випускників вищих духовних навчаль­них закладів. Студенти й викладачі цих навчальних закладів сьогодні обмежені у правах порівняно зі сту­дентами й викладачами світських уні­верситетів. Релігійні організації не мають права на заснування загально­освітніх навчальних закладів різного рівня, в той час як таким правом користуються громадські організації і навіть приватні особи. Необхідність закріпити за релігійними організаці­ями право на заснування загальноос­вітніх навчальних закладів була чітко підкреслена 2011 р. у Щорічному Посланні Президента України «Модернізація України — наш страте­гічний вибір». Однак це питання все ще залишається невирішеним.

Таке обмеження релігійних органі­зацій у правах в освітній сфері є при­крим наслідком доби державного атеїзму, коли Церква була штучно вилучена із суспільного життя.

Українська Православна Церква вважає, що у процесі формування законодавства щодо вищої освіти необхідно створити механізм дер­жавного ліцензування і акредитації духовних навчальних закладів та захисту соціальних прав їхніх студен­тів, випускників і викладачів. Також ми висловлюємо підтримку проекту Закону «Про внесення змін до деяких законів України (щодо права релігій­них організацій засновувати навчальні заклади)» (№ 2051), який внесено до Верховної Ради України народним депутатом Ю.Р. Мірошни­ченком.

3. Далеким від завершення є про­цес повернення Церкві відібраного у неї богоборчою владою майна. Вирі­шення цього питання є моральним обов'язком Держави. Крім того, повернення церковного майна є одним з міжнародних зобов'язань України. Ми розуміємо всю складність цієї проблеми і тому не наполягаємо на негайному поверненні усього, що колись належало Церкві. Українська Православна Церква вважає за необ­хідне вдосконалити механізм повер­нення колишньої церковної власності.

Але, поки це питання остаточно не вирішено, ми просимо ввести морато­рій, заборонити приватизацію колиш­нього майна релігійних організацій, яке нині перебуває у державній і комунальній власності, з метою збе­реження того, що із часом має бути повернуто Церкві, аби колишнє цер­ковне майно не стало набутком при­ватних осіб.

4. Сучасний світ ставить перед нами нові виклики, відповіді на які Церква й Держава мають шукати спільно. Сьогодні ми маємо докласти максимум зусиль до подолання в нашому суспільстві жорстокості й насильства, пияцтва й наркоманії, розпусти й вседозволеності. Ми маємо бути єдиними у захисті тради­ційних моральних цінностей нашого народу.

Українська Православна Церква позитивно оцінює діяльність Націо­нальної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі щодо недопущення поширення в інформаційному просторі України розпусти, насильства й жорстокості. Однак 31 січня 2013 р. Кабінет Міні­стрів України вніс до Верховної Ради проект Закону «Про внесення змін до Закону України "Про захист суспіль­ної моралі" (щодо державного нагляду)» (№ 2142), який передбачає ліквідацію зазначеної Комісії. Вважа­ємо прийняття цього Закону недо­цільним.

Щиро сподіваємося на розвиток співпраці між Українською Право­славною Церквою та Українською Державою у служінні нашому народу, а також на те, що наші пропозиції і прохання будуть почуті і враховані у процесі законодавчого забезпечення подальшої гармонізації державно-церковних відносин в Україні.

Прикликаємо на Ваші труди Боже благословення.

Від імені членів Священного Синоду Української Православної Церкви,

Володимир,

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Української Православної Церкви

За матеріалами "Церковної Православної газети",

березень 2013 №6 (328)

* * *

Звернення Священного Синоду УПЦ із приводу проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні»

Президенту України

В.Ф. Януковичу

Прем'єр-міністру України

М. Я. Азарову

Голові Верховної Ради України

В. В. Рибаку

19 лютого 2013 р. Кабінет Міністрів України зареєстрував у Верховній Раді України проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні» (№ 2342). Законопроектом пропонується внести зміни до таких нормативно-правових актів, як Кодекс законів про працю України, Кримінальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс Укра­їни, Закон України «Про Уповноваже­ного Верховної Ради України з прав людини» та Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Запропоновані зміни розроб­лено за результатами засідань Коорди­наційного центру з виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Сою­зом візового режиму для України.

Запропоновані Урядом зміни до нормативно-правових актів України викликали занепокоєння в середовищі вірних Української Православної Церкви з таких причин.

1. Законопроект № 2342 вперше на законодавчому рівні вводить поняття «сексуальна орієнтація». Передбача­ється, що Кодекс законів про працю України має тепер гарантувати «рів­ність трудових прав усіх громадян незалежно від... сексуальної орієнта­ції».

Поняття «сексуальна орієнтація» передбачає повну рівність різних форм людської сексуальності. Зокрема, так звана «гомосексуальна орієнтація» визнається такою ж законною та допус­тимою, як і природний потяг людини до осіб протилежної статі. Для Православ­ної Церкви такий погляд на гомосексу­алізм є неприйнятним. Святе Письмо та вчення Церкви розцінюють гомосексу­альні статеві зв'язки як гріховне спо­творення Богом даної людської при­роди й піддають такі зв'язки однознач­ному осуду. В Основах соціальної кон­цепції Української Православної Церкви чітко зазначено, що наша Церква «вважає гомосексуалізм гріхов­ним ушкодженням людської природи, яке долається через духовне нама­гання, що веде до зцілення й особистісного зростання людини» (Розділ XIІ,9).

Наша Церква підтримує Державу в її намаганні запобігти можливій дискри­мінації людей за будь-якими ознаками. Але при цьому Українська Православна Церква наполягає на тому, «що особи, які пропагують гомосексуальний спосіб життя, не повинні бути допущені до викладацької, виховної та іншої роботи серед дітей та молоді, а також займати керівне становище в армії та виправ­них установах» (Основи соціальної концепції УПЦ. Розділ XII, 9).

2. Законопроект № 2342 суттєво розширює обсяг поняття «дискриміна­ція», а також вводить поняття «оголо­шений намір про дискримінацію». У нині діючій редакції Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (№ 5207-17) під дискримінацією розуміються рішення,дії або бездіяльність, які «уне­можливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина». В новій редакції Закону дискримінація визначена як ситуація, в якій особа та/або група осіб за їхніми певними ознаками «зазнала, зазнає або може зазнати обмеження у будь-якій формі».

«Оголошений намір про дискриміна­цію» законопроект визначає як «публічні дії, спрямовані на розголо­шення бажання поводитись з особою та/або групою осіб за їх певними озна­ками менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб».

Ці визначення не є чіткими і тому дають змогу для їхнього вкрай широ­кого тлумачення. Під розширене тлума­чення поняття «дискримінація» може тепер підпасти й позиція нашої Церкви, викладена в її офіційних документах, зокрема в Основах соціальної концеп­ції. Введення в дію запропонованого законопроекту створить загрозу для вільної проповіді Церквою християн­ських моральних норм та дасть дер­жавним органам підстави обмежувати Церкву в її протидії аморальному спо­собу життя.

3. У пояснювальній записці до зако­нопроекту № 2342 за підписом Міні­стра юстиції України О. В.Лавриновича вказано, що цей проект «не потребує проведення громадського обгово­рення». Однак, як видно з наведеного вище, запропонований законопроект має особливе суспільне значення. Він торкається питання про права та обов'язки громадян. Відповідно до пункту З Постанови Кабінету Міністрів України № 996 від З листопада 2010 р. «Про забезпечення участі громад­ськості у формуванні та реалізації дер­жавної політики» та пунктів 1-2 § 42 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою № 950 від 18 липня 2007 р., нормативні акти, що мають важливе суспільне значення і стосуються прав та обов'язків громадян, підлягають громадському обговоренню. Зокрема, нині діючий Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (№ 5207-17), прийнятий Верховною Радою України 2012 р., проходив громадське обгово­рення, в результаті якого було сформу­льовано ряд зауважень та пропозицій до тексту Закону. Вважаємо, що усі можливі зміни до цього Закону мають проходити громадське обговорення.

Українська Православна Церква вважає, що запобігання дискримінації громадян за будь-якими ознаками має бути пріоритетним завданням Уряду України. Але при цьому наша Держава має також стояти на захисті суспільної моралі й сімейних цінностей. Запрова­дження в Україні міжнародних стан­дартів і рекомендацій у сфері захисту прав та свобод людини і громадянина в жодному разі не може відбуватися за рахунок відмови від традиційних хрис­тиянських моральних норм.

Від імені Української Православної Церкви просимо вас не допустити при­йняття законопроекту № 2342 та посприяти у знятті його з розгляду Вер­ховною Радою України.

Від імені членів Священного Синоду Української Православної Церкви,

Володимир,

Митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель Української Православної Церкви



За матеріалами "Церковної Православної газети",
березень 2013 №6 (328)

* * *

Біометричні паспорти: Церква за альтернативу

На початку жовтня Верховною Радою України, за підтримки 233 народних депутатів, був прийнятий Закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр», згідно з яким в Україні мають запровадити біометричні паспорти. Закон викликав бурхливе обговорення у мережі Інтернет і на шпальтах церковної преси, а також став приводом численних протестів віруючих, зокрема масовими хресними ходами від Лаври — під стіни будівлі Верховної Ради. Є імовірність того, що все ж таки електронні документи та біометричні паспорти запровадять. Що Церква робитиме в цьому випадку? Тож, як Церква ставиться до електронного документообігу? Із цим та іншими питаннями редакція «Православія в Україні» звернулася до Голови Синодального інформаційно-просвіт­ницького відділу УПЦ, Прес-секретаря Блаженнішого Митрополита Володимира протоієрея Георгія Коваленка.

— Є імовірність того, що все ж таки електронні документи та біометричні паспорти запровадять. Що Церква роби­тиме в цьому випадку?

Церква, з одного боку, буде продовжувати виховувати своїх віруючих і намагатися їм розповідати про Христа. Тобто, фактично робитиме те, що вона завжди і робила ― буде молитися.

З іншого боку, Церква все ж таки буде намагатися з державою домовлятися про те, щоб ті люди, які не бажають брати таких документів, мали реальну альтернативну систему. Як сьогодні з тими ж податковими номерами - людина може відмовитися від податкового номера та вільно робити певні дії. Так само і з цими паспортами.

Бо в цьому законодавстві, яке зараз намагаються прийняти, сказано про можливість альтернативи, але реального механізму впровадження цієї альтернативи немає. З іншого боку, у цьому документі є дуже дивна обмовка. Там говориться про те, що подібні чіпи будуть в паспорти імплантуватися. Але філологи знають, що імплантувати щось можна тільки в людину. І тому це також певним чином обурює віруючих, це також їх бентежить. Якщо вже в нас в законах таке пишуть, то люди побоюються, що потім почнуть і імплантувати. Тому Церква буде намагатися працювати і з державою, і намагатиметься виховувати віруючих.

Окрім того, є у нас і принцип, який нам дав Христос, ― коли Йому показали монету і спитали, чи треба платити податки. Він сказав: «Покажіть мені монету. Хто на ній зображений?» На монеті зображений Кесарь. І Господь каже: «Віддайте Кесарю кесареве (тобто, платіть податки), а Богові ― Боже».

Хто намальований на паспорті? Герб. Так от, паспорт - це державна справа, це не релігійна справа. А Боже - це душа і Церква. Поки держава не гонить Церкву, поки держава не вимагає від нас зреченню Христа, ми будемо порядними громадянами, ми будемо виконувати ті закони, які прийняли наші депутати. Ми житимемо в тих умовах, які нам створять бо це по-справжньому не впливає на спасіння безсмертної душі. Це ― земне. А по-земному християнин має жити по тих законах, які є в державі.

За матеріалами видання "Православне Закарпаття" №4 (23), квітень, 2013.

 Художнє фото "Гори Карпати".

Автор Ярослав Цендра:

          20.04.2013