ІРШАВА ПРАВОСЛАВНА

Зоря Православ’я

(до 1025 річниці Хрещення Русі)

24 липня свята Православна Церква урочисто відзначала пам’ять Рівноапостольної княгині Ольги, а 28 липня ― пам’ять Рівноапостольного великого князя Володимира. Саме з їх іменами пов’язане наше минуле ― часи, коли у розквіті слави і могутності Київської Русі наш народ став причасником Божої благодаті ― сподобився прийняти в хрещенні Дніпровських вод святу Православну віру. Завдячуючи їх просвітительській діяльності, світло Православної віри засяяло на нашій землі і поширилось по всій Русі, поміж всіма племенами.

Багато історичних джерел того часу говорять нам про визначальну подію в історії Київської Русі ― хрещення киян у водах Дніпра та поширення саме православної віри на просторах рідної землі.

Сьогодні ні в кого не виникає сумнівів, що саме святому Православ’ю відкрилось серце мудрої Ольги, коли вона прийняла рішення стати християнкою. Достовірно відомо, що таїнство Хрещення над нею совершив Константинопольський Патріарх Феофілакт (983-956), а восприємником (хрещеним батьком) був сам Візантійський імператор Константин Багрянородний (912-959). В Хрещенні її було названо Єленою в честь святої рівноапостольної Єлени, матері святого Константина, яка знайшла Хрест Господень.

Історія свідчить, що з царівною Анною з Константинополя на Русь прибули посвяченитй святим Патріархом Миколаєм ІІ Хризовергом на кафедру Руських митрополитів митрополит Михаїл з свитою, кліром, багатьма святими мощами та іншими святинями. В древньому Херсонесі, де кожний камінь пам’ятає святого апостола Андрія Первозванного, було совершено хрещення князя Володимира, його при хрещенні було названо Василієм. У Херсонесі було совершено вінчання святого рівноапостольного князя Володимира і блаженної Анни, яке підтвердило єдність благовістя Христового на Київській Русі і в Візантії.

І ось наступив незабутній і єдиний в історії Київської Русі ранок Хрещення києвлян у водах Дніпра. В чистих дніпровських водах, як у “бані пакибитія”, відбулось таїнственне преображення, духовне народження народу, який призивався Богом до високих ідеалів християнського служіння людству. “Тоді почав мрак ідольський від нас відходити, і зоря Православ’я з’явилась, і Сонце Євангельське землю нашу осіяло” ― свідчить стародавній літописець. Однозначно, що іншого обряду й віри не могли принести греки на Київську Русь. Саме лише той обряд і ту віру, яку вони мали і по нинішній день мають ― себто Праваславну ― відкрилась нашому народу. Оновлена в купелі Хрещення, Свята Русь відкривалась назустріч Христу і Його Церкві. Загальновідомо, що з самого початку християнства в Україні народ не був і не міг бути іншим лише православним тому, що прийняв віру і обряд від греків.

Здавна на православному Сході і на латинському Заході загальноприйнятим було твердження, що християнство на Русі прийнято і поширювалось з православної Візантії. Про інші впливи, або “християнські начала”, мов би поширюваних на Русі з христинського Заходу, як тепер посилено стверджують в деяких католицьких колах, раніше не говорили. Західна Церква в цей період переживає “темні” сторінки своєї історії, коли декілька століть в боротьбі за папський престол вона прийшла до великого духовного занепаду. На відміну від неї в цей період Візантія зовсім не була в занепаді. Це була одна з епох візантійського розквіту і відродження. І більше того, в Х столітті Візантія була єдиною країною, де була широко поширена культура серед країн всього європейського світу. Тому до Візантії звертала свій погляд молода Київська Русь, яка бажала ввійти в число могутніх країн Європи з високою культурою. Перші такі зв’язки Візантії з язичною Руссю відносяться до 60-х років ІХ ст. В цей період відбулось декілька військових походів Русів на столицю Візантії. В історичних анналах такі походи були у 860, 911, 941, 945 роках. Зокрема, Літописи приводять договір князя Олега від 916р., з якого випливає, що руси бажали служити у військах візантійських імператорів і мали таку змогу.

А з укладеного в 945 р. договору князя Ігоря з Візантією бачимо, що в той час в Київській Русі християни були досить великою громадою і мали Церкву святого пророка Іллі, яка називалась соборною.

Велика княгиня свята Ольга перша із представників Київського княжого роду розуміла велич православної віри і з повагою до столиці християнства здійснила свою подорож до Константинополя, прийнявши християнство.

Художнє фото "Бужора". Автор: Костик Іван