ІРШАВА ПРАВОСЛАВНА

Все починається з сім'ї

«Виховання – мистецтво з мистецтв»

(святитель Іоанн Златоуст).

Цими словами один з видатних Отців Церкви говорить нам про головне завдання християнської сім'ї – виховання дітей, яке є найважливішим мистецтвом. Саме, належне виховання підростаючого покоління і є головним священним обов’язком кожної християнської родини.

Згідно з вченням Православної Церкви сім'я – це тісний союз єднання двох особистостей - чоловіка і жінки в «одне тіло», встановлений Богом ще в раю на зорі людства. Цей союз включає досягнення єдності двох і його збереження полягає у внутрішньому зростанні і духовній єдності. У християнстві сім'я потребує постійного подвигу, адже для того щоб стати християнином необхідно бути подвижником, необхідно гідно нести свій життєвий хрест. І на цьому шляху кожному з батьків необхідна велика взаємна витримка, терпіння, жертовна любов, усвідомлення важливості Божого благословення і прийняття на себе обов'язків бути готовим на самопожертву. Саме тому чоловік і жінка зобов'язані на протязі всього життя берегти любов, повагу одне до одного, взаємну відданість і вірність. Добре християнське сімейне життя є джерелом особистого і суспільного блага. Недаром християнська сім'я являє собою образ духовного союзу Ісуса Христа з Церквою.

Як відомо сам Бог благословив перших людей ще у раю і сказав їм: «Плодіться і розмножуйтеся, наповнюйте землю і володійте нею». (Бут. 1,28). Любити і оберігати один одного, бути єдиними, належно виховувати дітей – важливе завдання кожної сім'ї. Все починається з сім'ї. І тому виховання дітей є священним обов'язком кожної родини.

У всі часи одвічною проблемою залишається питання взаємовідносин батьків і дітей. Сьогодні дуже часто можна почути нарікання на те, що більша частина молоді погано вихована. Іноді й самі батьки про це відверто говорять про власних дітей. Що можна сказати у відповідь? Кожна дитина народжується у світ прекрасною. А в Таїнствах Святої Церкви вона отримує всі необхідні Дари Святого Духа для духовного зростання. Але згодом за впливом різних життєвих обставин та неналежного батьківського виховання черствіє душа молодої людини. Особливо в останні часи не отримує доброго та належного духовно-морального виховання молоде покоління і це є одним з найбільш вагомих недоліків нашого часу, з якими необхідно боротися. Для того щоб покращити ситуацію та виправити недоліки у вихованні молодого покоління необхідно перш за все знати, в чому причина поганого виховання, хто винний у цьому?

Відповідаючи на поставлене запитання необхідно визнати: батьки винні у тому, що їх діти погано виховані. Можливо дехто з батьків і визнають свою вину, але більшість з них вважають, що вони в повній мірі виконали свої батьківські обов'язки. Так у чому ж причина, що наші діти не виховані належним чином?

Можливо хтось готовий звинуватити Бога, мовляв не таких дітей він отримав. Але хіба не для того Бог Отець ще в раю встановив шлюб, щоб надати можливість батькам краще виконувати свої батьківські обов’язки по вихованню. А Ісус Христос освятив подружнє життя Своєю присутністю на шлюбі у Кані Галілейській і підняв його до вершини Таїнства Церкви, в якому подасться благодать Божа та допомога при виконанні ними обов'язків християнського сімейного життя. А Святий Дух у Таїнствах Церкви Хрещення і Миропомазання освячує душі і серця людей і робить їх здатними приймати благодать Божу, здатними до добра та духовних благ.

Можливо дехто у поганому вихованні власних дітей готовий звинуватити пастирів Церкві, вчителів, які покликані для цієї справи разом з батьками турбуватися про належне християнське виховання дітей.

Чудову відповідь на такі звинувачення дає античний філософ Квинтилліан: «Діти не з школи вперше виносять погані звички, але вони приносять їх з собою до школи». Зазвичай, вони переймають їх у своїх батьків. І, йдучи вперше до школи, дитина вже усвідомлює, що таке добро і зло. Ці знання і перші навики вона отримує у сім'ї. Іноді самі батьки подають дітям власним життям неналежні, погані приклади. Все це згодом перетворюється в дітей у звичку, яка стає другою природою молодої людини.

Може бути, ми бажали б вказати причину поганого виховання, яка є в них самих. Звичайно, серце дитини, має в собі наслідки «первородного» гріха. Але воно здатне сприйняти добро. Як стверджує один з Отців Церкви, серце дитини подібне м'якому воску, на якому легко можна викарбувати образ Бога, як і образ сатани. Як відомо, між Богом і дияволом проходить не примиренна боротьба, а поле битви-серце людини. Саме який образ отримає дитина, без сумніву, залежить від батьків, які кладуть свою печатку, адже передають своїм дітям своє тіло, успадковує звички. І якщо на світ з'являються діти злі, то без сумніву вони є наслідниками своїх батьків і, як стверджують, все це дитина сприймає від свого народження "з молоком матері". Як говорить античний філософ Плутарх, "який грубий і не сприйнятливий від природи був би грунт землі, але при постійному догляду за нею, вона з часом приносить добрі плоди "сторицею". Так і серце дитини здатне мінятися при постійному піклуванні про неї".

Іноді можна почути твердження, що наші діти були б чесними та вихованими, але на вулиці і в школі вони перебувають у спілкуванні з дітьми поганого виховання, яке негативно впливає. Але хіба не на батьках лежить обов'язок доглядати за своїми дітьми, щоб вони не попадали в залежність від вулиці?

Лунають іноді звинувачення на негативний вплив "духу нашого часу". Не можна не погодитися, що в цьому є значна доля правди . Сьогодні дійсно ні влада батьківська, церковна, громадська - ніщо не зберегло у нас своєї обов’язкової сили і значення. Втрачено авторитет старших, батьків, світських керівників, не має довіри до пастирів та вчителів. Якщо батьки самі вважають, що неможливо "пливти проти течії" руйнівного духу часу, то зрозуміло, вони не зможуть зберегти від поганого впливу часу своїх чад. Звичайно якщо батьки не почитають Бога, не відвідують у недільні та святкові дні Церкву, то як можуть мати повагу діти до своїх батьків, до святині, до Церкви? І тому, якщо батьки бажають щоб негатив нашого часу не впливав на дітей, необхідно, перш за все, батькам триматись християнської духовності та моралі, яку проповідує Православна Церква.

Більша частина провини у поганому вихованні наших дітей лежить саме на батьках. В щирому покаянні перед Богом їм необхідно прийняти рішучість краще виконувати свої батьківські обов’язки по вихованню дітей, адже вони несуть відповідальність перед Богом. Настане час, коли всім батькам доведеться сказати Богу: «Господи, ось я – і діти, яких Ти дарував мені».