ІРШАВА ПРАВОСЛАВНА

Право на життя даровано Богом

Життя ― дар Божий ― вічна і незмінна істина. Людина може бути щасливою, якщо вона живе у тій духовній, моральній системі цінностей, яка була дарована Богом і вкладена в її природу. І іншого нам не дано. У житті саме моральна основа є критерієм істини. Моральність ― це здатність відрізняти добро і зло за допомогою внутрішнього голосу нашої совісті.

Життя ― священний Божий дар людині. Кожний з нас отримав право на життя саме від Бога, адже прийшов у цей світ з волі Господньої. Життя кожного в руках Божих, ― часто на жаль забуває цю істину сучасна людина.

Сьогодні досить жорстко стоїть питання про ставлення суспільства до ненароджених дітей, життя яких обірвалося саме з волі людини. На землі чути Віфлеємський плач і понині. І гріхи наших сучасників перевищують гріх Ірода, який убив у Віфлеємі чотирнадцять тисяч младенців-мучеників, які першими постраждали за Христа, адже їх убили за Нього. Убили замість Нього. Сьогодні кожна третя дитина вбивається ще до свого народження у світ. З кожних семи жінок ― шість хоча б раз у житті роблять аборти. Ми навіть не усвідомлюючи того, що уподібнюючись Іроду, намагаємося вбити Христа у своїй власній душі. Сучасне суспільство проголошує відносність моралі, посилаючись на свободу і права людини. Але якщо не має абсолютного і загальноприйнятого критерію розрізнення добра і зла, можливі самі аморальні вчинки.

Протиріччя, яке нас часто шокує, полягає в тому, що люди, з одного боку, виступають за права людини, а з другої сторони ― знищується, здійснюючи аборти, саме елементарне право на життя невинної і незахищеної людської істоти. Охоплює страх коли бачиш, що від імені людства, в ім’я права на жаття відміняється смертна кара і в той же час визнається законним аборт. З одного боку ми співчуваємо вбивцям, які здійснили страшні злодіяння, а з другого ― нас зовсім не цікавить вбивство дитини, яка ще не народилася на світ. Часто ми маємо можливість пересвідчитися в тому, що вбивають дітей тому, що вони заважають жити, вимагають коштів, їжі, турботи та піклування.

Слід пам’ятати, що Господь призвав людей до праці, призвав Адама плодитися, розмножуватися та наповнювати землю. Господь заповідає людині молитися і Він піклується про неї та дарує їй все необхідне для життя. Саме через молитву і працю християнин досягає у житті духовних вершин та необхідних для життя земних благ. Але людина йде дорогою проти Бога. Часто молода людина працювати "у поті лиця" не бажає, а вже про молитву й мови бути не може. Мало тих людей, які виконують щоденне молитовне правило. У наш час знову оживає стародавній дохристиянський лозунг "хліба і видовищ". І ми всюди бачимо наслідки аморальних вчинків переривання вагітності. На наших очах жителі країн Європи старіють і вона в дійсності стає "старою Європою", а рівень народжуваності дуже низький, адже приріст населення може бути тоді, коли в кожній родині народжується троє дітей. Не кращий стан і в нашій країні, адже ми в числі лідерів серед європейських країн, де проводиться багато абортів, росту вживання наркотиків, поширення ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, алкоголізму і т.д. І якщо сьогодні не зупинити ріст всього цього негативу, то завтра може бути вже пізно.

Сьогодні в Україні виділяються величезні кошти з державного бюджету для підтримки сім’ї при народженні кожної дитини. А в недалекому минулому, у радянські часи, держава визнавала багатодітною родиною в якій народилося четверо дітей і починала надавати допомогу щомісяця до трьох років аж чотири карбованці. У ті часи, незважаючи на скруту, наші батьки жили по заповідях Божих та ростили і виховували багато дітей у родині. Нам слід усвідомити, що суспільство і держава ніколи не вирішать демографічну проблему, якщо кожна людина буде продовжувати ставитися до своїх ненароджених дітей як до сміття.

Звичайно, відомо, що аборти існували з давніх часів. Ще сто року тому один з італійських адвокатів сказав: "Самим вірним доказом повного морального падіння народу буде те, що аборт стане вважатися справою звичною і абсолютно прийнятною". На жаль, сьогодні наступили ці часи. У всі часи Православна Церква розглядає переривання вагітності як важкий гріх, який нічим не відрізняється від звичайного вбивства людини. І ненароджених дітей сьогодні вбивають, щоб не виконувати заповіді Божі, намагаючись звільнити себе від праці та відповідальності. Йде відкрита боротьба людини з Богом і з самим собою. В основі такої оцінки лежить глибоке переконання в тому, що зародження людської істоти є даром Божим, а розвиток ще ненародженої дитини Церква шанує як творчий акт Бога.

Кожному з нас прийдеться дати відповідь в день Страшного Суду перед Богом за себе і власне за своїх дітей, які даруються нам Творцем. Розуміння зробленого гріха вбивства власних дітей прийде тоді до багатьох, коли вбиті младенці підійдуть до своїх мам. протягаючи їм назустріч свої рученятка і заглянувши в очі, спитають: "Мамочко, чому ти це зробила?"