Святі Отці ― стержень Церкви 

(продовження)

 ІІ

Критерій істинності свідчення Отців чітко сформулював святитель Афанасій Олександрійський: "Ось справжнє вчення і ось ознака істинних вчителів: як передали Отці, згідно між собою і сповідувати одне і те ж і не входити в сперечання (спір) ні один з одним, ні з своїми Отцями. Святі і дійсні проповідники істини один з другим згідні і не мають розбіжності між собою. Хоча в різні часи жили вони, але всі взаємно прагнуть до одного і того ж, будучи пророками єдиного Бога і згідно благовіствують єдине Слово. При цьому не тільки не вимагається, але і неможливо навіть вимагати, щоб безумовно всі Отці без всякого виключення, висловлювали згідне судження про відомий пункт церковного вчення, ― могло бути, що не кожний мав привід висловитися по даному питанню. Достатньо, щоб значне число видатних Отців з різних країн і різних часів засвідчили одностайно, твердо і зрозуміло, як вчення Церкви, і щоб інші не представили протилежних суджень". При цьому необхідно пам’ятати, "що Отці Церкви і у всій сукупності не творці церковного віровчення, а свідки його: вони, говорячи словами П’ятого Вселенського Собору, "віру, яка з самого початку дарована Великим Богом і Спасителем нашим Іісусом Христом святим Апостолам і ними проповідана, у всьому світі сповідували, пояснили і святим Церквам передали". По словам блаженного Августина, вони, "що знайшли в Церкві, те зберегли, чому навчились; тому вчили, що отримали від отців, те передали синам", чому і згода їх свідчить власне кафоличність вчення, тобто всеобщність (загальність) і історичну безперервність". Можна тільки додати, що названий принцип "згода Отців" не є деяким сухим раціоналістичним критерієм, а він передбачає перш за все досвідчене і сердечне сприйняття і розуміння його, неможливий поза церковним життям. Таке розуміння закарбовано в слідуючих поетичних рядках святителя Ігнатія (Брянчанінова): "Коли в осінню ніч дивлюсь на чисте небо, засіяне безчисельними зірками настільки різних розмірів, випромінюючими єдине світло, тоді говорю собі: такі писання Отців. Коли в літній день дивлюся на широке море, покрите багатством різних суден з їх розпущеним (розкритими) парусами, які подібні білим лебединим крилам, кораблів, які біжать під одним вітром, до однієї цілі, до однієї пристані, тоді говорю собі: такі писання Отців. Коли чую прекрасний багаточислений хор, в якому різні голоси у витонченій гармонії співають єдину Божественну пісню, тоді говорю собі: такі писання Отців".

Божественне одкровення у всі часи поширюється між людьми в істинній святій Православній Церкві двома способами: через Священне Передання і Священне Писання. Як відомо, початковим способом поширення одкровення Божого є Священне Передання. З моменту виникнення світу до Мойсея не було священних книг, а вчення про віру Божу передавалося усно, переданням ― словом і прикладом від одного іншому і від предків нащадкам. Від Адама до Мойсея не було священних книг. Сам Господь Іісус Христос Своє божественне вчення та повчання передавав учням словом і прикладом Свого життя, а не книгою. Тим же способом спочатку і апостоли поширювали віру і утверджували Церкву. Таки чином, джерелом, звідки християнин може черпати переконаність в правильності розуміння тієї чи іншої істини Священного Писання, є Священне Передання. Через нього ми зобов’язані провіряти всі свої висновки, зроблені на основі способів і прийомів тлумачення Біблії. Тільки Священне Передання допомагає зрозуміти істину правильно. Вищим критерієм, який об’єднує і завершує ці два джерела богопізнання і Божественного Одкровення є свята і непогрішима Церква, заснована Господом Іісусом Христом. Усе Божественне одкровення: книги Святого Письма (Біблія і Святе Передання ― те, що не було спочатку записане у ці книги, а передано усно і вже потім записано святими людьми у ранні віки християнства (ІV-V ст.) і, отже, має глибоку давнину і достовірність ― усе це зберігається у Святій Церкві. Більша частина з того, що проповідував Спаситель, а особливо Його апостоли залишилась записаною в серцях і умі (розумі) їх послідовників. І це, почуте при багатьох свідках і збережене за допомогою благодаті у пам’яті слухачів, і потім записане, склало основу Священного Передання. Таким чином, воно те ж, що і Слово Боже, але записане не самим авторами, богопроповідниками, а їх слухачами. Такими законними приємниками святих апостолів які, будучи пастирями і вчителями віруючих, працюють для творіння Тіла Христова, яким є Церква (Єфес. 4, 11-16), під дією Духа Божого, по правилам преподаній Церкві Духом Святим. Саме цю святу місію після апостолів в Церкві Христовій продовжили Святі Отці і Вчителі Церкви. Їх величезна духовна спадщина, яка залишилась для нас в святоотецьких творіннях і складає основу всього Священного Передання Церкви Христової, а вони залишаються її стержнем.

Великі вселенські учителі і Отці Церкви для нас являються, перш за все свідками кафоличної православної віри, які оберігають чистоту вселенського Священного Передання. А величезна святоотецька писемність є не тільки непорушна скарбниця отецьких передань. Тому, що передання є життя; і в дійсності зберігаються передання неушкодженими тільки в їх живому відтворенні і співпереживанні. Про це свідчать Отці в своїх творіннях. Вони показують, як істини віри оживотворяють і преображають людський дух, як відроджується і оновлюється в досвіді віри людська думка. Вони розкривають істини православної віри в цілісному і творчому християнському світогляді. В цьому відношенні отецькі творіння є для нас джерелом творчого духовного піднесення, прикладом християнської мужності і мудрості. Святоотецькі творіння ― це школа християнської думки, християнського любомудрія, а в кінцевому результаті ― правильний шлях, який веде нас до вічного спасіння. І тому сьогодні чи не найактуальнішим завданням залишається для нас ввійти і ввести в цей творчий світ, в цей вічний світ нестаріючого умоглядного досвіду, в світ немеркнучого світла. Вірю і знаю, що тільки в ньому і з нього відкривається правильний і вірний шлях до нового християнського життя за яким стомилась і шукає сучасна епоха. Настав час воцерковити свій розум і воскресити для себе священні і благодатні початки церковної думки, яку явили світу і залишили нам в духовну спадщину святі Отці Церкви. Настав час звернутись і нам до цієї величної і священної духовної святоотецької писемності, щоб воскреснути і оновитись на шляху до вічного спасіння.

Смерековий камінь
(Художнє фото - Івана Костика):

9 березня 2013 р.                  прот. Василій Ігнат