Відповіді на запитання

1 питання: "Кому краще: віруючій чи невіруючій людині?"

                                                                      Наталія

Людина ― вінець Божого творіння, яку створив Господь за образом Своїм та подобою Божою. Її Творець увінчав Своєю славою і честю, "умаливши малим чим від ангелів". І для утвердження в добрі, щоб людина мала вічне безсмертя, Господь дарував їй єдину заповідь: не їсти від забороненого плоду. Але лукавий диявол пообіцяв людині, що вона стане "немов боги", якщо з’їсть від забороненого плоду. І людина, порушивши заповідь Божу, побажавши стати "богом" без Бога, лишилась райського блаженного життя та можливості спілкування з Богом. І після гріхопадіння людство все далі і далі віддалялося від свого Творця. Господь лишив їх райського блаженного життя та в їх безсмертних душах залишилась віра в Бога, залишилась надія на спасіння, яке здійснить обіцяний Месія. І цю віру людина мала змогу проявити, якщо вона обирала в житті цей шлях. Але, володіючи свободою волі, люди часто жили не по законам Божим, а втрачали живу віру в Бога. І ось на протязі всієї історії, людина часто робила свій вибір не на користь віри в Бога і жила виключно земним гріховним життям і, таким чином, втрачала цю живу віру в Творця.

І все ж таки, людина знаходиться так би мовити, на вершині двох світів ― духовного і матеріального. І в земному світі, у земному житті вона потребує і духовних і земних благ, необхідних для життя у цьому матеріальному світі. Та, зазвичай. у більшості випадків, людина часто обирає служіння матеріальним благам світу, часто втрачаючи при цьому живу віру в Бога. Бог бореться з дияволом, а поле битви ― серця людські. Ця постійна боротьба між добром і злом залежить і від власного вибору людини,залежить від того, який шлях вона обере.

І все ж таки, на протязі існування людства на землі. віра в Бога присутня у всіх народів і у всі часи. Звичайно, були народи та цивілізації, які не мали писемності, не знали вживання монет, але не було жодного племені та народу, який би не мав віри в божество. Однозначно, мова йде не про те, що різні далекі від цивілізації народи, сповідували високі ідеали релігії, мали глибокі пізнання Бога. Але факт залишається фактом і всі народи та племена мали віру в Бога, хоча часто при цьому поклонялися ідолам.

І на протязі всієї біблейської історії Ветхого Завіту тільки обраний єврейський народ сповідував істинну віру в Єдиного Бога. Серед визначних імен Старого Завіту нам відомі імена древніх допотопних праотців, ветхозавітних патріархів та стародавніх пророків. Всіх їх об’єднувала саме віра в грядущого Месію, яка "вмінилася" їм у праведність, як стверджує святий апостол.

А на відміну праведників, які жили вірою в пришестя Месії, переважна більшість людства, в тому числі часто і обраний ізраїльський народ, дуже часто втрачав цю віру в Єдиного істинного Бога і ніс Боже наказання за гріхи. Біблія говорить про такі глобальні катастрофи як всесвітній потом, загибель Содоми і Гомори, Вавилонський полон та інші. Зазвичай, у часи Ветхого Завіту, людство переважно досягало висот у матеріальному розвитку: будувало міста, виготовляло матеріальні цінності, видобувало залізо і т.д. І мало тих духовних висот святості, які б досягало людство у стародавні ветхозавітні часи описано в Біблії. Зазвичай лише праведники, патріархи і пророки в цю епоху ветхозавітної біблейської історії зберігали віру в єдиного істинного Бога, жили згідно із Заповідями Божими та часто приймали мученицьку смерть від своїх одноплемінників. Чимало таких прикладів мученицької смерті у часи Ветхого Завіту описано в Біблії.

Тільки з пришестям у світ Ісуса Христа, Який здійснив спасіння роду людського та приніс Себе в жертву на Голгофському Хресті, Христос Спаситель кличе Своїх послідовників мати "віру Божу", покаятися та "вірувати в Євангеліє", бо "без віри не можна угодити Богу". Читаючи Євангеліє, ми ще раз переконуємося, що Господь "вимагав" віри в Бога, щоб здійснилось чудо Боже, неодноразово наголошував, що саме через віру та добрі діла спасається православний християнин.

Читаючи книги Нового Завіту, ми знаходимо чимало прикладів, які підтверджують про визначальну роль віри у нашому земному житті та, власне, і у нашому спасінні.

У житті християнина віра є особливим подвигом, адже бути християнином ― означає бути подвижником. І тільки жива віра, як заповідує нам Христос Спаситель мати "віру Божу", приводить нас до спасіння, до вічного безсмертного життя. Віруючий християнин постійно ставить перед собою запитання, як необхідно жити, щоб спастися. На шляху до Царства Божого віра є основою християнського життя, адже без неї неможливо досягнути інших чеснот. І саме тому Слово Боже заповідує нам вірувати в Бога, любити Його, йти до Господа, пам’ятати про Його велику любов до нас і з своєї сторони ― проявляти цю любов до Христа Спасителя, Який сказав нам: "Шукайте ж найперш Царства Божого і правди Його, ― а все це вам додасться" (Мф. 6, 33). А це означає ― не приліпляйте своє серце до землі, не закривайте в клітку земних турбот вашу душу. Любіть ближніх своїх, робіть добро своїм ворогам, покладайте душу свою за друзів своїх. Якщо вас наздоженуть хвороби, печалі, скорбі, пам’ятайте, що це ― хрест, який посилає вам Господь для вашого блага, для вашого спасіння. Це означає, що прийшов час очистити душу покаянням, взяти хрест свій і йти за Господом. І на цій дорозі нам готові простерти руку допомоги святі праведники Божі. І, допомагаючи в земних справах, вони скажуть нам голосом нашої совісті: "Шукайте ж найперш Царства Божого і правди Його", тому що це сама головна і остання істина людського буття про істину в останній інстанції. Шукайте! І все інше, по обітниці Спасителя нашого Ісуса Христа, неодмінно додасться вам.

Необхідно знати, що віра у житті православного християнина є подвигом всього нашого земного життя, подвигом, який приводить нас до спасіння, щоб ми змогли стати наслідниками Царства Божого. Пам’ятайте, що для спасіння всім нам необхідно пізнати Істинного Бога, сповідувати правильну, тобто православну віру, жити по Заповідям Божим та творити на землі добрі діла.

2 питання: "о. Василій! Яким святим угодникам Божим необхідно молитися, коли християнину необхідно вирішувати різні життєві проблеми, під час хвороби і так далі?"

З повагою: Марія

 Кого призывать на помощь в бедах и скорбях?

Прежде всего Спасителя, Пресвятую Богородицу, своего Ангела-Хранителя, а также святых угодников.

В болезнях мы молимся:

при болезни головы — святому Иоанну Предтече;

при болезни глаз — мученику Лонгину Сотнику, святому Никите, епископу Новгородскому, Симеону Верхотурскому, казанским святителям и чудотворцам Гурию и Варсонофию, апостолу и евангелисту Луке, святому мученику Лаврентию Архидиакону, святому великомученику Мине Египтянину, свя­тителю Алексию митрополиту московскому, святому велико­мученику Дмитрию Солунскому;

при зубной боли — священномученику Антипе;

при болезнях желудка и грыже — великомученику Арте­мию, преподобному Федору Студиту;

при увечьи и боли рук — преподобному Иоанну Дамаскину; при боли ног — Симеону Верхотурскому;

при лихорадке — преподобным Мирону и Василию Ново­му, святой мученице Фотинии Самаряныне, святому праведни­ку Артемию Веркольскому;

при горячке — апостолу Петру;

при грудной болезни — святому Димитрию Ростовскому;

при болезнях младенцев — святителю Иулиану, праведно­му Симеону Богоприимцу, священномученику Уару;

при избавлении младенцев от родимца — святому вели­комученику Никите;

об исцелении младенцев — святой великомученице Пара­скеве;

об исцелении младенцев от оспы — святому великомуче­нику Конону;

при женском кровотечении — преподобному Ипатию;

при расслаблении тела с бессонницей, потерей аппетита и при лишении каких-либо членов — преподобному Алексан­дру Свирскому;

при проказе — святой мученице Агриппине;

при болезни горла — святому священномученику Власию;

при трудных родах — святой великомученице Екатерине, преподобной Мелании Римлянке, святым праведникам Захарию и Елизавете;

от разрешения неплодства и бесчадия — преподобному Роману Чудотворцу, преподобному Ипатию, преподобному Евфимию Великому, святым преподобным Захарию и Елизавете, мученику младенцу Иоанну Киевопечерскому;

от паралича — преподобному Иакову Железноборовскому, преподобной Евдокии;

от бессонницы — преподобному Маруфу, епископу Месопотамскому, семи отрокам Ефесским;

от запоя — святому мученику Вонифатию, преподобному Моисею Мурину;

от всех недугов — святому великомученику Пантелеймону; от лишения ума — святому Андрею Юродивому;

об исцелении от немоты — преподобному Иоанну Рыль-скому;

при падучей — святому мученику Биту;

при разных болезнях — Спиридону, епископу Тримифунтскому, преподобному Пимену Многоболезненному Печерскому, преподобному Сэмпсону Странноприимцу, мученику Диомиду, целителям Косме и Дамиану, Киру и Иоанну, Фотию и Аниките;

при скорби — мученику Трифону;

об исцелении — святому архангелу Рафаилу;

об укреплении в терпении болезней и несчастьях — пра­ведному Иову.

В семейных неблагополучиях мы молимся:

о счастьи брака — своему Ангелу-Хранителю, святым му­ченикам Хрисанфу и Дарии, святому апостолу Симону (Зилоту);

о благословении и покровительстве благочестивых се­мейств — святому архангелу Варахиилу;

о благополучии второго брака — преподобной игумений Афанасии;

о желании иметь дитя мужского пола ― преподобному Александру Свирскому;

о недостатке материнского молока для младенцев ― подобному Ипатию;

о слабом учении детей — святым трем отрокам Анании, Азарии и Мисаилу, святому мученику Неофиту, преподобному Сергию Радонежскому, святителю Феодосию, епископу Черни­говскому;

в заботе выдать замуж дочерей — святому Николаю Чу­дотворцу, Филарету Милостивому;

в заботе о должности или одном каком занятии для сыно­вей и вообще в возрастном состоянии детей — святителю Митрофану Воронежскому;

в печали родительского сердца о сыне или дочери (где они и живы ли) — преподобному Ксенофонту и Марии;

о благополучном возвращении из далекой поездки мужа — Сорока Мученикам;

когда муж ненавидит и гонит свою жену — мученикам Гу­рию, Самону и Авиву;

в тоске по родине — преподобному Иоанну Кущнику.

В житейских нуждах мы молимся:

при входе в новый дом — праведнику Иосифу Прекрасно­му (Целомудренному), Ангелу-Хранителю;

при открытии работ в мастерской, фабрике и др. — апо­столу Павлу, святителю Василию Великому;

в торговле — великомученику Иоанну Новому Сочавскому; в питейных домах — преподобному Василию Новому; при сеянии и жатве — апостолу Филиппу;

об успехе в рыболовстве — апостолам Петру, Иакову, Ио­анну;

от пожара — Божией Матери, в честь иконы ее, называю­щейся «Неопалимая Купина», епископу Новгородскому Ники­те, преподобному Спиридону Просфорнику Печерскому;

в бездождии или засухе — пророку Илие;

против порчи плодов и во время голода ченику Харалампию;

от гусениц — священномученику Трифону;

чтобы отыскать украденное — мученику Иоанну-воину, святому великомученику Федору Тирону.

От болезней на скот и вообще о благосостоянии мы молимся:

если скот домашний — священномученику Модесту Иеру­салимскому;

если скот рогатый — священномученику Власию; если одни кони — мученикам Флору и Лавру;

о покровительстве пастухам и стадам от хищников — свя­тому великомученику Георгию и преподобному Иулиану;

о прогнании лукавых духов от людей и скота — преподоб­ному Нифонту и святому Маруфу.

В ожидаемых и неожидаемых опасностях для жизни мы молимся:

об избавлении от смерти на воде, от разных бед и печа­лей — святителю Николаю Чудотворцу;

от мороза — блаженному Андрею Юродивому и блажен­ному Прокопию Юродивому Устюжскому;

если затерялась дорога или напали грабители — святите­лю Николаю, святому праведнику Иосифу Обручнику;

если кто подавился костью или чем-либо — священному­ченику Василию;

от скоропостижной смерти — священномученику Харалампию, священномученику Садоку Персидскому, святой ве­ликомученице Варваре, преподобному Онуфрию Великому;

чтобы не умереть без исповеди и святого причастия от тяжких болезней и внезапной смерти — великомученице Вар­варе;

чтобы больной, которому нет надежды выздороветь и ко­торый мучается сам и в тягость другим, скорее скончался — преподобному Афанасию Афонскому;

против вреда со стороны колдунов — священномученику Кивриану и мученице Иустине;

в тюремном заключении за вину и без вины — великому­ченице Анастасии Узорешительнице;

на грани смерти во время войны — первомученице Фе­кле, святому Никите Новгородскому;

в плену у врагов — святому праведному Симеону Богоприимцу, преподобному Петру Афонскому.

В душевных недугах или в погибели души мы молимся:

когда неверие беспокоит душу — апостолу Фоме, препо­добному Павлу Препростому;

в унынии — святителю Тихону Задонскому; в отчаянии — святителю Иоанну Златоусту, преподобному Афанасию Афонскому;

в страсти гнева — преподобному Ефрему Сирину; против гордости — преподобному Сергию, преподобно­му Алексию — человеку Божию;

против сребролюбия — преподобному Федору; в страсти пьянства и запоя — мученику Вонифатию, пре­подобному Моисею Мурину;

в опасении постороннего насилия над своей девственно­стью или супружеским целомудрием — преподобным Моисею Угрину, Иоанну Многострадальному, мученикам Александру и Антонине, мученицам Виринее, Проскудии и Домнине Едес-ским, мученице Фомаиде Египетской;

в борьбе с плотской страстью — преподобному Мартини-ану, преподобному Виталию, святителю Евфимию Новгород­скому, преподобной Марии Египетской, преподобному Иоанну Многострадальному, преподобной Сарре Египетской;

в блудном сновидении и в самом осквернении — свое­му святому Ангелу-Хранителю и святым, которые помогают в плотской борьбе;

в бесновании (эта болезнь духа самая трудная для излече­ния) — святому Тихону Задонскому;

об изгнании бесов — святому Иоанну Новгородскому;

о прогнании злых духов — преподобному Никите Столп­нику; преподобному Нифонту, преподобному Макарию Вели­кому, преподобному Антонию Великому, всем преподобным отцам.

В разных житейских случаях мы молимся:

от пожара — святому праведнику Василию Блаженному; о покровительстве немощных — святому Антонию Вели­кому;

о благословлении Божием над домом и об изобилии пло­дов земных — святому священномученику Власию;

о покровительстве воинов — святому великомученику Георгию;

о низведении дождя и спасении от голода — святому про­року Ил ие;

от водянки и бесчадия — преподобному Ипатию;

о покровительстве чистоты и целомудрия — святым бла­говерным князьям Борису и Глебу, апостолу Иоанну Богослову;

о покровительстве пчел — преподобным Зосиме и Савва-тию;

об укрощении гневливости — преподобному царю Давиду; о защите славы Божией — святому Архистратигу Михаилу; о благовестии тайн Божиих — святому архангелу Гавриилу; о просвещении ума — святому архангелу Уриилу;

о покровительстве подвизающихся и монашествующих — святому архангелу Иегудиилу;

о возвращении в Церковь отторгшихся от нее по навету дьявольскому — преподобному'Симеону Столпнику;

о помощи в изучении иконного писания — святому апо­столу Иоанну Богослову;

о просвещении разума к учению, грамоте — святому про­року Науму, преподобному Сергию Радонежскому;

о помощи в духовном пении и чтении — преподобному Роману Сладкопевцу, преподобному Иоанну Дамаскину;

при лишении и потере детей — святым Евстафию Плакиде, преподобным Ксенофонту и Марии;

о помощи в бедах, напастях, скорби, нужде и др. — святым мученикам Евстратию, Авксентию, Евгению, Мардарию, Оресту;

о помощи при голоде — святителю Спиридону Тримифунтскому, преподобному Евфимию Великому;

о даровании плодородия — святому Тихону Амафунтскому, святому священномученику Харалампию;

об избавлении от нашествия врагов — преподобному Макарию Калязинскому;

о помощи в житейских случаях — святому праведнику Ев­докиму Каппадокиянину;

о благословении на вступление в брак — святым благо­верным князю Петру и княгине Февронии Муромским;

о покровительстве благочестивых семейств — святому архангелу Варахиилу;

о благословении в путешествие — святым апостолам Клеопе и Луке;

о покаянии — святому Андрею Критскому, преподобной Марии Египетской;

о даре покаянных слез — преподобному Ефрему Сирину;

защитники и покровители нищих и убогих — святой Фи­ларет Милостивый, святой Иоанн Милостивый, преподобный Симеон Столпник, преподобный Зотик Сиропитатель;

каратель нарушителей клятв и договоров — святой муче­ник Полиевкт;

освободитель от вечных мук умерших без покаяния — преподобный Паисий Великий.

Самые чтимые на Руси святые — преподобные Сергий Ра­донежский и Серафим Саровский.

Конечно, все святые — угодники Божий, и Господь, про­славляя их, творит любые чудеса по их молитвам. Однако из­давна повелось, что к Тихону Задонскому (Задонский Богородицкий монастырь, г. Задонск, Липецкая область) чаще обра­щаются страдающие от недуга беснования, к Александру Свир-скому (Свято-Троицкий Александро-Свирский монастырь) — от расслабления (парализации), к Серафиму Саровскому (Серафимо-Дивеевский монастырь. Нижегородская область) — от болезней чревных. При потере работы и в семейных неуряди­цах просят помощи у Ксении Блаженной (Часовня Блаженной Ксении, Смоленское кладбище Санкт-Петербурга). Святитель Митрофан Воронежский (Покровский кафедральный собор, г. Воронеж), святой и праведный Иоанн Кронштадский (Иоан-новский монастырь, Санкт-Петербург), преподобные Сергий Радонежский (Троице-Сергиева лавра, г. Сергиев Посад, Мо­сковская область) и Амвросий Оптинский (Оптина пустынь, г. Козельск, Калужская область) — все это величайшие цели­тели и ходатаи за нас, и к их помощи можно прибегать в любой беде и в любом затруднении.

За материалами издания "Молитвы на все случаи жизни к тем, кто всегда поможет. Православные храмы. Знамения"

       3. На адресу блогу "Іршава Православна" поступило повідомлення "Вітаємо Вас від імені програми "Бібліоміст" у дописі".

Від редакції блогу "Іршава Православна" висловлюємо щиру подяку програмі "Бібліоміст" за привітання, надіслане на нашу адресу.

З найщирішими побажаннями редактор блогу "Іршава Православна" протоієрей Василій Ігнат.

Художнє фото: Василь Ловска

01.03.2013              прот. Василій Ігнат