Поняття про релігію

                          “З релігії вийшло все духовне   

                           життя людства”  ⁄ Лютардт ⁄.

В суспільстві, де по законам філософії, все тече і міняється, є вічні духовні цінності, носіями яких на протязі історичного розвитку людства виступала релігія. А вже доповнювала і збагачувала її ― розвиток філософії та інших природничих і точних наук. Можна, не помиляючись визнати, що весь історичний розвиток людства завжди знаходився в гармонії з релігією. І, природно, перше питання, яке вводить людину в світ християнської віри, це питання про релігію, про те що вона являє собою, яка її природа. Що таке релігія?

Незважаючи на те, що релігія охоплює собою все життя людства на протязі його історичного розвитку, вона в той же час є великою таємницею не тільки для невіруючої людини, але також і для більшості віруючих людей. Причиною цьому є той парадоксальний факт, що релігію, як правило, оцінюють і описують по її зовнішнім ознакам, а не по внутрішній природі, по її суті. Звідси виникає маса різних трактовок і підходів в понятті щодо релігії. І тому питання, що є суттю релігії, які її ознаки, є самим головним питанням для богословської науки.

Релігія може бути розглянута з двох сторін: з зовнішньої і внутрішньої. Перш за все необхідно відмітити, що релігія має декілька таких принципів, без яких (або хоча б без одного із них) вона губить саму себе, вироджуючись у шаманство, магію, йогу; або в філософію, соціологію, етику. Всі ці псевдорелігійні явища, які впливають на сучасну людину і часто відкрито спокушають її дешевим ефектом, хоч і містять в собі, іноді, окремі елементи релігії, однак, зовсім не є нею, і часто вони є результатом її деградації і розпаду.

І так, розглянемо головні принципи релігії. Першим і головним із них є визнання особистого, духовного, надмірного Начала ― Бога, Який є причиною буття всього існуючого, в тому числі і людини. Саме високе вчення про Бога відкриває нам християнство. Згідно цього вчення, “Бог є Любов” (1 Ін. 4, 16). Від Нього ми одержали життя, і “ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо” (Діян. 17, 28). Бог є тим Вищим Розумом, дякуючи Якому і існує кожне матеріальне і духовне творіння. Він є вищий ідеал добра, істини, краси і правди. Через це релігія принципово відрізняється від інших світоглядів. 

Другим важливим фактором, який присутній в релігії, є визнання того, що людина має можливість до союзу єднання з Богом і вічного з Ним життя. Від цього союзу одержала назву і сама релігія. Слід відмітити, що існує декілька поглядів щодо значення слова “релігія”. Ще в античні часи знаменитий римський оратор Цицерон, який жив у І ст. до нової ери, вважав, що слово “релігія” виникло від латинського дієслова “релегаре”, що в переносному значенні означає “благоговіти”, або відноситися до чого-небудь з особливим благоговінням і почитанням. Звідси і саму природу “релігії” Цицерон вбачає в благоговінні перед вищою силою ― Божеством. Таким чином, благоговіння є одним із важливіших елементів в релігії, без якого вона перетворюється в ханжество, лицемір’я, а віра в Бога ― в холодну доктрину без життя. 

Видатний християнський письменник і оратор початку IV ст. Лактанцій (помер у 330 р.) вважає, що термін “релігія” виникає від латинського дієслова “релігаре”, що означає “з’єдную”, “зв’язую”. Тому і релігію він визначає як союз людини з Богом. Він пише: “З тією умовою ми і народжуємось, щоб показувати справедливу покірність Господу, Його одного знати, за Ним іти. Будучи зв’язані цим союзом благочестя, ми знаходимось у з’єднанні з Богом, від чого одержала назву і сама релігія. Так ім’я “релігія” виникло від союзу благочестя, яким Бог з’єднав із Собою людину і зв’язав через благочестя”.  Це визначення Лактанція розкриває існування в релігії єднання живого духу людини з Богом, яке здійснюється в тайниках людського серця. 

Подібно до цього розуміє значення релігії і блаженний Августин (354-430). Він вважає, що слово “релігія” виникло від дієслова “релігере”, що означає “возз’єднувати”, і саме “релігія”  означає возз’єднання, возстановлення колись-то втраченого союзу між людиною і Богом. Він пише: “Його то шукаючи, а краще знову знаходячи (від чого одержала назву і релігія), ми прагнемо до Нього з любов’ю, щоб коли досягнемо, нам заспокоїтись”. 

Таким чином, виникнення слова “релігія” показує на дві основні його значення ― на благоговіння і з’єднання. Вони мають близьке відношення до природи релігії. Таким чином, природа релігії заключається в благоговійному, живому єднанні людини з Богом. Саме релігія дає можливість єднання з джерелом життя, з повнотою істини і любові ― Богом. І цим людина по своїй суті відрізняється від всіх інших живих істот. Релігія нагадує людині, що вона в першу чергу, духовне творіння і володіє не тільки тілом, але і безсмертною душею. Ми розглянули внутнішню сторону релігії, тобто її природу; а з зовнішньої сторони ― релігія постає перед нами, як один із світоглядів, який має свою специфіку. Поскільки людина є духовним творінням, то в релігії завжди міститься вчення про загробне життя людини. В християнському вченні ми знаходимо вище вчення про загальне воскресіння в день суда Божого і воздаяння людині за її земне життя. Християнство призиває людину до віри в те, що її чекає вічне життя і безсмерття. 

Існує ще цілий ряд інших елементів, які характеризують релігію і розкривають її природу. 

(Далі буде...)

         27.03.2013        прот. Василій Ігнат