ІРШАВА ПРАВОСЛАВНА

Києво-Печерська ікона

Успіння Пресвятої Богородиці

Святу Русь багато істориків і служителів Православної Церкви вважають уділом Божої Матері. Любов і благогоління до ікон Божої Матері сприяли тому, що на Русі було явлено і прославлено більше 470 найменувань Її святих ікон.

Про Божу Матір ще в часи апостольські писав перший Афінський єпископ Діонісій Ареопагит. Із Афін він їздив до міста Ієрусалиму, щоб побачити Божу Матір. Ось що він пише: "Ісповідую перед Богом: коли я Іоанном, сяючим серед апостолів, як сонце на небі, був приведений перед лице Пресвятої Діви, я пережив невимовне почуття. Переді мною заблищало Божественне сяйво". А святитель Ігнатій Богоносець, єпископ Антіохійський, якого взяв на руки Іісус Христос, коли він ще був дитиною, писав у листі до апостола Іоанна Богослова: "Багато жінок у нас тільки про те і думають, якби прийти до вас, щоб побачити Матір Іісусову. Гідні довіри люди розповіли нам, що в Ній, по Її великій свят ні людська природа здається з’єднаною з ангельською".

Святитель Амвросій Медіоламський писав про земні дні Богородиці: "Вона була Дівою не тільки по плоті, але і по духу".

Одна з перших церков у Києві ― Десятинна, яка була побудована в часи князя Володимира Великого, також була присвячена Богородиці. Однією з древніх ікон, яка була принесена в Київську Русь і є Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці. Історія цієї ікони переносить нас в стародавні часи, коли пишно розквітала в Київській Русі весна православ’я, коли преподобні отці руського монашества Антоній і Феодосій Києво-Печерські збирали в печерах благоговійних іноків, а Богоматір, Яка обрала їх монастир, як Свою земну обитель, великими чудесами свідчила про Своє благоговіння до цього великого міста, і духовно утвердивши обитель, побажала збудувати в ній Собі дивний храм.

Як розповідають древні розповіді, варяжський князь Шимон прийшов на службу до благовірного князя Ярослава Мудрого. Він був врятований силою Богоматері від смерті на полі битви. Він розповідав преподобним Антонію і Феодосію, що Іісус Христос приказав йому віднести у їх обитель і повісити над жертвенником дорогоцінний віночок і пояс, які прикрашали раніше розп’яття, яке було зроблено батьком Шимона.

Під час бурі на морі Шимон побачив чудесне явлення дивної церкви і почув голос, що "це ― образ церкви, який будуть будувати преподобні в ім’я Богоматері, і що церква ця буде мати 20 поясів в ширину, 30 в довжині і 50 у верх".

Через декілька років у Києві Шимон знайшов преподобного Антонія та передав їм золотий пояс, сказавши: "Ось міра заснування майбутньої Церкви". Разом з тим, він вручив і вінок та просив повісити його над майбутнім святим жертвенником. Преподобний Антоній передав ці предмети преподобному Феодосію, предсказавши, що він буде будувати церкву.

Багато пожертвувань на будівництво церкви вніс Шимон, який згодом прийняв постриг в іноцтві Симон, і коли вона була збудована часто відвідував її.

В 1075 році із Царгорода прийшли чотири досить багатих та відомих церковних зодчих (архітекторів) у монастир до преподобних Антонія і Феодосія Печерських і спитали: "Де ви хочете почати будувати церкву?" Преподобні відповіли: "Там, де вкаже місце Господь".

"Чудесна річ ― сказали тоді майстри, ― ви знаєте час своєї смерті, дали нам стільки грошей, стільки золота на роботу, а не обрали ще місця для церкви".

Тоді преподобні Антоній і Феодосій зібрали всю братію і при них спитали майстрів: "Відкрийте нам всю правду, що значать ваші слова?" Майстри почали розповідати, що одного разу, коли вони спали у своїх будинках, під час сходу сонця до кожного з них прийшли світлі юнаки і стали говорити їм: "Зве вас Цариця у Влахерну" ― храм у передмісті Константинополя. Ми відправились на зов, взявши з собою друзів і родини і всі в один час зустрілися у Влахерні. Там дізналися ми один від одного, що всі чули однаковий зов Цариці і були скликані одними і тими же юнаками. І там побачили ми Царицю з великою кількістю воїнів і вклонилися Їй. Цариця сказала нам: "Я хочу на Русі, в Києві, збудувати Собі Церкву. Візьміть з собою золота на три роки і йдіть її будувати". Ми поклонилися, знову і відповіли їй: "Госпоже, Царице! Ти говориш нам іти в далеку, чужу сторону, де ми ніколи не були. До кого ж ми туди підемо?" Цариця відповіла нам: "Я посилаю з вами предстоящих Антонія і Феодосія" і там ми побачили вас. Потім ми спитали: "На три роки вручаєш Ти нам, Владичице, золото, скажи ж тим інокам, щоб вони доставляли нам їжу і все необхідне, а чим нас нагородити ― Ти знаєш Сама". На це Цариця сказала: "Тут, Антоній, який предстоїть, тільки благословить вас на справу, а сам відійде у вічний покій, Феодосій же відійде за ним на другий рік. Візьміть, як Я говорила вам, золота і йдіть спокійно в дорогу. Ніхто не в силах нагородити вас так, як Я. І Я Сама прийду в церкву і буду жити в ній". Божа Матір дала їм і мощі мучеників Артемія, Поліевкта, Леонтія, Акакія, Арефи, Іякова і Феодора і заповідала покласти їх в основу майбутнього храму. Ми, прийнявши від Неї мощі, золото і все необхідне, спитали Її про величину церкви. Вона відповіла: "Для міри Я послала пояс Сина Мого по Його велінню. А ви йдіть на відкрите місце, і ви побачите розміри майбутнього храму". Ми вийшли побачили на "воздусі" церкву і запам’ятали її розміри і вигляд. Потім, повернувшись, знову спитали Царицю: "Госпоже, у чиє ім’я бажаєш Ти побудувати храм?" Цариця Сама сказала: "Хочу назвати його в Моє ім’я і вручила їм святу ікону Успіння Пресвятої Богородиці зі словами: "Ікона ця нехай буде намісницею". Ми поклонились Їй ще раз і повернулись додому, несучи з собою ікону, прийняту з рук Цариці.

Після цієї розповіді всі прославили Бога і Його Матір. Антоній сказав майстрам, що вже давно не відходить з преподобним Феодосієм з цього місця.

Через місяць майстри відбули з Константинополя. На десятий день подорожі Преподобний Антоній сказав їм: "Чада! Христос сподобив вас великої благодаті. Юноші, які з’явилися вам, були пресвітлі ангели, а Цариця у Влахерні ― Це Сама Пречиста Богородиця з ангельськими силами. Як вона показала вам образ нашого лиця, про це знає Один Бог. Благословенний прихід ваш і добра з вами супутниця ― чесна ікона Госпожі Богородиці.

Таке чудесне походження цього безцінного скарбу Києво-Печерської Лаври ― чудесної ікони Успіння Богоматері. Великі чудеса супроводжували всю справу побудови Києво-Печерської церкви, яка отримала ім’я "Великої".