Причини духовної кризи серед молоді

(Скорочено. Опубліковано у тезисній формі)

Шановні учні!

Дозвольте привітати вас з Новим навчальним роком. Хочу побажати вам доброго здоров’я, успіхів у навчанні та Божого благословення у вашому житті.

Темою нашої зустрічі є ― основні причини духовної кризи серед молоді. Сьогодні майже чи не весь світ переживає економічну, фінансову, політичну, екологічну кризу.

В чому ж основні причини духовної кризи серед молоді?

Ми живемо в епоху великої кризи. І не стільки це економічна криза. Це криза ― духовна, криза людської совісті. В чому причина, суть духовної кризи? По-перше ― сучасна людина втрачає поняття гріха. Святе Письмо вчить гріх ― це беззаконня, порушення заповідей Божих. У стародавні ветхозавітні часи основою життя людства було 10 заповідей. У них говориться про гріхи ― проти Бога і проти ближніх. Ось наприклад: "не чини перелюбу" ― шоста заповідь забороняє розпусту. А скільки розпусти серед молоді? Із власного досвіду: у шлюб вступають біля половини молодих дівчат у вагітному стані. Хіба ж молода людина не порушує цю заповідь? Друга важлива причина ― сучасна молода людина не вміє зробити водорозділ між добром і злом. Що таке добро і зло ― дає відповідь саме релігія. Головне: джерелом добра є Бог; а зла ― диявол. Ми сьогодні володіємо свободою ― тобто маємо можливість самовизначитись. І цю можливість самовизначитися не можна втратити. Навпаки: саме тепер потрібно зробити той історичний вибір, який приведе нас до духовного відродження і розквіту. З моменту гріхопадіння весь рід людський став полем битви між добром і злом. Бог бореться з дияволом, а поле битви серця людські. І основний вибір завжди залишається за людиною: людина робить вибір між Богом і дияволом; вибір служити Богу чи дияволу. На зорі людства Бог заповідував людині ― живи по заповідям Божим, а диявол оманливо обіцяв поруш заповідь Божу і будеш як Бог.

В момент гріхопадіння диявол обіцяв людині стати богом без Бога і людина лишилася блаженного щасливого життя в раю. І диявол діє в історії людства ― адже цей "світ лежить у злі", яке є наслідком служіння людини дияволу. Диявол досягає своєї нищівної мети, адже він діє обманом. спокусою, соблазном, насиллям. Диявол діє у світі завжди і всюди сіє зло, насилля, жорстокість, смерть. Історія людства ― є історією боротьби Бога з дияволом за людські душі і серця. Місцем цієї боротьби є весь рід людський і кожне людське серце. Слово Боже говорить: той, хто "творить гріх є від диявола". І коли спокушає диявол людину, то вона має дві можливості ― або піддатися спокусі диявола і стати знаряддям боротьби з Богом і правдою Божою; існує і інший шлях для людини ― відійти від диявола і прийняти Бога в своє серце. Звичайно, що людина слаба, немічна у боротьбі з дияволом своїми силами, а диявол має силу. Але у людини є можливість прийняти силу Божу. Благодать Божа, Божественна сила. енергія ― все те, що Бог передає людям, те що Господь дарує кожній людині ― яка відкриває своє серце назустріч Богу. Божественна благодать діє у гармонії з людською свободою, робить людину непереможною перед будь-якою диявольською і ворожою силою. Про це пише ап. Павло: "Благодаттю ви спасенні через віру". Але він тут же попереджає нас: "Це не від вас. А є Божий дар: не від діл, щоб ніхто не хвалився".

Завдання Церкви полягає в тому, щоб кожна людина мала можливість отримати силу Божої благодаті, Божої енергії, яка робить людину непереможною у боротьбі зі злом і неправдою. Наш вибір на користь добра стає вибором на користь сили, бо Бог сильніший від диявола. В повній мірі це відноситься і до особистості, і до суспільства, і до народу. У минулі часи наш народ зробив належний вибір ― Хрещення Київської Русі. Наш народ Святої Русі обрав духовний ідеал, який був ним засвоєний через православну віру, яку отримав у купелі Хрещення у водах Дніпра. Цей ідеал був названий Святою Руссю. Свята Русь ― це не тільки святі люди, адже у всі часи завжди у нас було багато грішників ― згадаймо революцію 1917 р. Свята Русь ― це не багатство храмів і монастирів. Достатньо проїхати Західною Європою і переконатися, що храмів і монастирів там не менше ніж у нас. А Свята Русь ― це духовно-моральний ідеал, який включав у себе верховенство духовного над матеріальним. Християнство дарує нам нове життя в Бозі і з Богом і це життя, коли дух возноситься над тілом, тобто головне духовне життя, а не матеріальне ― яке є другорядним. Це перемога правди Божої над нашою людською неправдою, це перемога духовної радості, яку дарує нам християнство, бо християнство ― це релігія духовної радості над нашими незгодами й печалями життя.

Дійсно, Русь була Святою на протязі багатьох століть в очах всіх народів. І це не просто слова, адже святою Русь вважали народи Європи. Свідченням цьому є: минуле 20 століття дало світу більше святих праведників, мучеників, сповідників ніж перші три століття історії Християнської Церкви.

Третє: сьогоднішня свобода дуже часто сприймається нашими сучасниками як вседозволеність. Втрачено смисл. Свобода ― це перш за все відповідальність. Про свободу ап. Павло пише: "Якщо і все мені позволено, але не все на користь. Все мені позволено, але не все повинно володіти мною". Із цих слів стає зрозумілим, що свобода повинна приносити людині перш за все користь духовну. І не все, що пропонує сьогоднішній світ людині повинно володіти людиною. "Обрати істину і істина визволить нас". Обрати "шлях життя і людина буде жити вічно" ― говорив пророк Ісаія. Але людина сучасна обирає лише земне ― блага, славу, багатство і забуває про духовні блага. Так уже колись було в історії людства. Пригадайте ― всесвітній потоп. І тоді напередодні Бог виніс свій вердикт щодо подальшої долі тодішнього людства. Ось слова Божі: "Не вічно духу Моєму перебувати з народом цим ― бо вони є плоть". Людина ― є на першині двох світів: духовного і матеріального. У земному житті людина має потребу не тільки в матеріальних благах, але перш за все ― в духовних, причому духовна сторона повинна бути на першому місці, а матеріальні блага є другорядними. У всі часи сенсом земного життя людини були молитва і праця, завдячуючи яким людина отримувала духовні і земні блага, необхідні для життя. На жаль, сьогодні людство живе для матеріальних благ. Але слід пам’ятати: якщо людині віддати багатства всього світу ― їй буде цього мало. Людина ― творіння Боже, створене за образом Божим та Божою подобою. Людина ― перш за все духовне творіння і основою її життя і вічного безсмертя є саме духовне життя. Звичайно, що багато ще можна сказати про проблеми сучасної людини у світі. Давайте подумаємо, зробімо спробу дати духовну, церковну відповідь на питання про кризу, яка існує сьогодні у світі.

Давайте, подумаємо, що все ж таки з нами відбувається? Яку б сферу життя сьогодні ми б не взяли, всюди криза: екологія ― криза, культура ― криза, економіка ― криза, армія ― криза. І так далі. Про що це говорить. Про те, що криза, яку ми переживаємо сьогодні є кризою не політичною, не економічною. не екологічною, не культурною. Це криза сучасної людини як особистості, криза нашої самосвідомості, криза нашого духу, криза нашої людської совісті. І стає зрозумілим, що тільки цією кризою особистості можна пояснити глобальність бід, через які сьогодні проходить наш народ, держава та й увесь світ. І легко доказати, що в основі всіх бід сучасності лежить нездатність багатьох наших співвітчизників відрізнити добро від зла. І це правда. Достатньо уважно подивити програму новин по телебаченню, щоб прийти в страх від того, що дійсно люди сьогодні "не знають, що творять". Любу сферу життєдіяльності людини якщо взяти, то переконаємося в цьому. Ось політики багато чого обіцяють під час своєї передвиборної кампанії, але зразу ж забувають про свої обіцянки, отримавши мандат депутата. Що їм до людських проблем, людей? І тут ми маємо справу з поганими людьми, тут теж існує моральна проблема. Якщо говорити про економіку, стає зрозумілим, що справа не тільки в тому, що не існує ефективних економічних програм. Сьогодні знищать саму кращу економічну програму, якщо будемо працювати так як ми працюємо. А люди у руках яких економіка та фінанси, забувають. що таке обов’язок перед Богом і народом, що в праці людина покликана творчо проявляти себе. а не ставити собі за мету тільки власне збагатитися незалежно від результатів власної праці, а за рахунок інших людей. Ніяка сама прекрасна економічна програма, самі знамениті світила економістів не можуть змінити наше положення. поки ми будемо брехати, обманювати і красти один у одного. Так, про це потрібно кричати у весь голос. Яка економічна політика допоможе нам в умовах розграбування наших національних багатств ― лісів, родовищ корисних копалин і так далі. І поки людина не має моральної відповідальності перед Богом і народом ― досягнути економічного розвитку неможливо. А наше екологічне становище? ― У смітті міста, села, ліси, водойми… Поки дитина легко ламає дерево (сакури у нашому містечку), топче траву і квіти на клумбах, поки дитина виховується на вседозволеності у ставленні до природи, яка потім виросте і перетвориться в порушника завтрашнього політики, економіста чи юриста ― ми не переможемо кризу. Бо коріння цієї кризи зариті глибоко у нашій душі. І про це необхідно пам’ятати. Християнство ставить перед кожною людиною головне завдання ― змініться ви самі і тоді зміниться навколишній світ. Але, на жаль, людина сучасна не прагне змінювати свій гріховний стан, вимагаючи в той же час, щоб навколо нас мінялися інші люди, мінялося їхнє ставлення до нас. Але цього досягнути не можливо, якщо кожний не почне мінятися на краще. Я вже не говорю про дитячу злочинність, бо є проблем чимало і на цьому шляху серед молоді. коли іноді можна почути, що у нас в країні погані закони, я завжди питаю: "А як ті старенькі наші бабусі, що живуть у селах, які ніколи не читали законодавчих кодексів, але жодного закону ніколи у житті не порушували. Апостол Павло говорить, що навіть язичники "по природі законне роблять". Іншими словами: якщо людина живе по совісті, яка є внутрішнім моральним законом її душі, які Бог поклав у її природу, то виконання людських законів відбувається автоматично, тому що любий закон має своєю базою основні моральні положення, які витікають із заповідей Божих. Моральність є здатність людини відрізняти добро від зла, використовувати Богом даровану свободу для орієнтації особистості в сторону правди і добра. Без духовно-морального відродження ми не переборемо кризу особистості, а значить і всіх тих спокус, розломів і трагедій, які отруюють сьогодні наше життя і душу кожного з нас. Сьогодні людство знаходиться у пошуках ідеї, яка могла б об’єднати всіх нас. Про це говорять сьогодні всюди. І говорять з цього приводу слідуюче: була колись стара ідеологія атеїстична, ми були чомусь навчені, ставили перед собою мету побудови світлого майбутнього. А що тепер нам залишається робити? Дійсно, повинна бути об’єднуюча ідея. Але слід пам’ятати, що на цьому шляху є дві крайнощі, які слід оминати. Об’єднуюча ідея не повинна бути результатом прагматизму і орієнтуватися на досягнення сіюмінутних цілей, мати. Друге: її також не можна брати зі сторони і сліпо копіювати. Ідеї повинні бути орієнтовані на нашу національну самосвідомість, тобто на моє глибоке переконання: головним вектором ідей, яка може послужити духовному відродженню повинен бути високий духовний і моральний ідеал, який був проповіданий на нашій землі з моменту Хрещення Русі у 988 році. Саме ідеал святості був засвоєний і сприйнятий нашим народом на протязі минулих століть. Цей ідеал ввійшов у плоть і кров нашого народу. Саме моральний і духовний ідеал Євангелія здатний відродити, зберегти, очистити, піднести і в повній мірі освятити людську душу і серце. Одухотворене Християнство ― це релігія любові і миру. саме любові Христової і миру з Богом, своєю совістю та ближніми так не вистачає сучасному людству. Основні моральні цінності християнства ніколи не оспорюються у суспільстві у всі часи. Саме за цією ідеєю наше майбутнє, за нею піде народ і вона може відродити душу людську страждучу і немічну. Пригадую, я приймав участь у відкритому уроці, який проходив 2 години. І тоді мова йшла про твір Федора Достоєвскього "Преступление и наказание". Хто читав цей твір пригадує Роскольникова, який убив процентщицю. І духовне відродження Роскольникова відбулося на каторзі, коли Сонька Мармеладова стала читати Євангельську розповідь про Воскресіння Лазаря. Роки державного атеїзму у минулому нашої країни не знищили ні релігійного почуття, ні потягів до духовних цінносте сьогодні у багатьох людей. Це показало святкування 1025-річниці Хрещення Київської Русі на високому церковно-державному рівні, коли у Київ приїхали делегації всього Православного світу. Сьогодні ми переконуємося ― ідеал духовного життя за заповідями Євангелія живий, люди проявляють зацікавленість і стремління до нього. Що ж потрібно нам сьогодні, щоб відродити традиційний духовно-моральний ідеал, щоб він став більш видимим і зрозумілим для більшості людей. Відповідь зрозуміла ― є таке слово воцерковлення. Людина повинна повернутися лицем до Церкви і не тільки носити ім’я християнина, яке даровано кожному з нас у таїнстві Хрещення, а жити духовним життям Церкви, жити духом євангельського життя. Що ж таке "воцерковлення"? Ліберальна філософія західноєвропейська не готова прийняти це слово "воцерковленя". І коли чують це слово, особливо на Заході Європи. то вважають, що мова йде про клерикалізацію. Воцерковлення ― це не зростання політичної ролі Церкви у суспільстві. Зовсім ні. Воцерковлення ― це означає зменшити відрив між досвідом повсякденного життя і духовним релігійним досвідом Церкви, який ми здобуваємо саме в Церкві. Через воцерковлення духовно-моральний ідеал Церкви з предмета зцацікавленості стає метою: який поширюється в особистому, сімейному і житті суспільства. Через воцерковлення людина входить у молитовний і літургійний богослужбовий довід Церкви. Саме в цьому духовному досвіді Церкви християнин черпає і отримує силу благодаті Божої для побудови особистого життя і громадського служіння в житті всього суспільства. Наше суспільство в умовах сучасної духовної кризи повинно бути кровно зацікавлено в тому, щоб ожив духовно-моральний ідеал, який на протязі багатьох попередніх століть визначав поведінку і поступки мільйонів людей. Саме воцерковлення нашого народу воскресить Україну і дарує їй сили знову стати Святою Руссю, яка буде здатна протистояти силам зла і розрухи. Для цього необхідно відродити повнокровне церковне життя, християнське виховання молоді. Сьогодні включитися у цей процес духовного відродження необхідно на всіх рівнях: робочим, селянам, воїнам, інтелігенції, діячам науки і культури, пенсіонерам, інвалідам, особам. що знаходяться за ґратами. Сьогодні основне завдання лежить перед Церквою та її пастирями і священнослужителями. Завдання Церкви ― пробудити процес духовного відродження в суспільстві, внести Євангельське слово, яке послужить закваскою у всі сторони життя суспільства. Саме звертаючись до величезного досвіду минулого брати необхідні уроки, щоб відбулося духовне відродження всього суспільства завтра.

Звичайно, що послужити духовному відродженню, Церква особливо увагу приділяє молоді. Для цього слід врахувати реалії сучасного життя. Головне завдання, яке стоїть перед молоддю ― поєднувати вічні Божественні ідеали з реаліями повсякденного життя. І Церква йде назустріч молодій людині. Церква допомагає знайти віру в Бога в житті молодої людини, знайти сенс життя, знайти накінець істинне людське щастя.

09.09.13    прот. Василій Ігнат

На фото: День знань в Іршавській ЗОШ І-ІІІ ст. №2