До 60-річчя від дня народження Д. Креміня

Славний син срібної землі

"… не я пишу ― це мною пише Бог"

(Дмитро Кремінь)

21 серпня вся громадськість України відзначала 60-річчя від дня народження Дмитра Дмитровича Кременя ― поета і публіциста, перекладача і лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка 1999 року за книгу поезій "Пектораль": "Закарпатський миколаївець ― поет Дмитро Кремінь" ― саме таку назву мала онлайн-зустріч з нашим земляком, яка відбулася в Іршавській центральній районній бібліотеці 6 вересня при сприяння програми "Бібліомосту".

Є такі люди, які випромінюють світло і зігрівають своїм теплом усе навколо них, випромінюючи талановите й найкраще в людях і усе повертається навколо них, як навколо сонця. Отакий і є Дмитро Кремінь, поет нашої Срібної землі, який народився в чудовому куточку Закарпаття ― гірському селі Суха. Майже сорок років Дмитро Дмитрович проживає на Таврійській землі ― в м. Миколаєві. Хоча доля розпорядилася по-своєму, бо випала йому честь оспівувати степовий край ― Миколаївщину, та рідна земля наймиліша у світі. Бо кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською молитвою та ласкою у затишній батьківській оселі. З рідного батьківського порогу та з родинного вогнища починається власне маленька батьківщина кожної людини. Краса рідного краю чарує душу і серце завжди.

"Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

Оці степи. це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто. незрадливо,

Усе як є ― дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

І по праву Дмитро Кремінь став всеукраїнським поетом, бо своєю величною і неповторною літературною творчістю сприяє піднесенню всієї української сучасної літератури до рівня кращих зразків світового письменства. А його чудові слова "… не я пишу ― це мною пише Бог", які є епіграфом його величної поезії, ще раз свідчать про християнське обличчя, якого набуває сучасна українська література. Пригадую, у радянські часи ідейною основою літературної творчості багатьох українських письменників та поетів була вічна, революційна боротьба за світле майбутнє. Сьогодні можна привести чимало прикладів, коли для більшості з них є християнські ідеали та цінності, бо у вічності залишається любов, краса. І він щедро сіє розумне, добре, вічне, щоб "збирати чесний хліб".

Живуть мислителі й оратори,

Звідколи світ ― сто тисяч літ.

А треба сіяти й орати,

А ще й збирати чесний хліб.

А там, де зерна, є й полова,

Та на поверхню вирина

Не пил словес, а мука слова

В мить перед сходженням зерна.

І щиро віримо, що проросте зерно слова, яке посіяв Дмитро Кремінь і принесе у вічності плоди "сторицею".

А літературна спадщина поета Дмитра Керміня величезна, коли одна за одною виходять збірки поетичних творів: "Травнева арка" (1978), "Південне сяйво" (1982), "Танок вогню" (1983), "Бурштиновий журавель" (1984), "Шлях по зорях" (1990), "Пектораль" (1997), "Елегія троянського вина" (2002), "Літопис" (2003), "Атлантида під вербою" (2003), "Синопсис" (2003), "Полювання на дикого вепра" (2006); "Ольвійський транзит" (2006), "Вибране" (2007), "Літній час" (2007).

Сьогодні творчість Шевченківського лауреата Дмитра Креміня багатогранна. Через неї він достойно примножує добрі і славні традиції нашого народу.

Завдячуючи програмі "Бібліоміст", в Іршавській центральній районній бібліотеці всі гості, які зібрались у залі, мали можливість поспілкуватися по "Skype" з поетом Дмитром Кременем, який проживає у м. Миколаєві. На цю зустріч зібралися не тільки вся бібліотечна родина району, але й інтелігенція та поціновувачі його таланту разом з рідними людьми Дмитра Дмитровича, які привітали його з 60-річчям.

Це Людмила Кремінь, молодша сестра поета, яка працює медсестрою, Ганна Дмитрівна Пальок, старша сестра, теж медсестра, яка зараз на заслуженому відпочинку, Ганна Попик вчитель за фахом, яка створила і багато років опікується музеєм "Сухівська світлиця" Дмитра Креміня.

У ролі ведучого свята був поет Василь Кузан, адже з Д. Кремінем вони є давні друзі.

Під час онлайн-зустрічі виступили і вели розмову з поетом редактор газети "Нове життя" Василь Шкіря, директор Іршавського будинку культури Юрій Мельник, М. Воскобійник, М. Данканич, Г. Пальо, М. Ряска, Л. Бровді.

В кінці слово було надано протоієрею Василію Ігнату, який на закінчення ще раз привітав славетного земляка і весь зал стоячи виконав Многоліття з нашим народним звичаєм. Нехай Господь дарує Вам, шановний Дмитре Дмитровичу, доброго здоров’я, мир, радість. благодать та нових творчих звершень і ужинків на літературному поприщі під омофором Божої Матері на многії щасливії літа!

19.09.13       З повагою до Вас, протоієрей Василій Ігнат.

На фото: під час ефіру з поетом Дмитром Кременем.

Автор Василь Ловска