Важлива проблема

Дитячий будинок "Покрови Пресвятої Богородиці"

Знищення звичного світу за останні двадцять років в Україні привели до того, що наші діти хворі ― хворі духовно. Культурна агресія з її сумними, а іноді трагічними наслідками не оминула і православні сім’ї. На жаль, там теж багато розгублених, дезорієнтованих батьків.

Існує чудовий афоризм: "Всі щасливі сім’ї подібні одна на одну; кожна нещасна сім’я нещаслива по-своєму". Так можна сказати і про дітей: всі хороші, слухняні діти хороші однаково, але кожна важка дитина важка по-своєму. Вдумаймось в цифру: третина дітей в Україні виховується без батька. А скільки в країні таких родин, де батьки кричать одне на одного, а потім скаржаться на капризи дітей? Чи не в цьому причина нещасливих дітей у нашій державі?

Ось дані опитування, проведені Українським інститутом соціальних досліджень імені О. Яременка. В дослідженні взяли участь більше ніж 4 000 дітей трьох вікових груп від 10 до 13; від 14 до 15 та від 16 до 17 років, і близько 1 000 батьків.

"У нас у сім’ї ніхто не лається і не ставиться до інших зневажливо". "Так відповіли 78,5% опитаних батьків. "Саме та і є", ― повторили за ними 47% опитаних дітей. Інакше кажучи, дехто з батьків просто не хоче зізнаватися в том, що вони лаються при дітях.

"У нас у родині обговорюються події, що сталися з кожним, ми радіємо з успіхів один одного і переживаємо через поразки когось із сім’ї". Тут знову плутанина в показах. "Так" ― кажуть майже всі батьки (94%). "Так" ― погоджуються з ними 63% опитаних дітей. Тобто, третина батьків видає бажане за дійсність. Насправді ж це означає: в них немає емоційного контакту з дітьми.

Крім сімейних конфліктів, є ще близько 2 млн. дітей, які виховуються в розлучених сім’ях, найчастіше ― без батька ― 91% розлучень дитина залишається з матір’ю. В Україні немає досліджень на тему того, чим небезпечна безбатьківщина. За даними американських досліджень сайту National Center for Fathering, діти, які виросли без батька, невпевнені в собі й майже завжди в них ненормальні уявлення про стосунки між чоловіком і жінкою. Чи не в цьому причина різних збочень, які сьогодні пропагуються в багатьох європейських країнах, де втрачається християнське розуміння сім’ї та проводяться безумні оргії, на які збираються сотні тисяч осіб та розквітають "содомські гріхи". На жаль, сьогодні це вже починає пропагуватися і в нашій споконвічно православній країні, що може у майбутньому вилитися в трагедію для всього народу та її завтрашнього дня.

Частіше за все проблема не в родинах у цілому, а в нас, в чоловіках. Звісно ж, причини розлучень бувають різними, і далеко не завжди в них хтось один винний. Просто так встановлено Богом, що чоловік має брати на себе більше відповідальності, ніж жінка.

І, Богу слава, в Україні починають з’являтися дитячі будинки, де діти під опікою пастирів Церкви знаходять свій новий батьківський дім, чимало дітей-сиріт, та дітей, батьки яких лишені державою батьківських прав. Один з таких дитячих будинків "Покрови Пресвятої Богородиці" знаходиться на окраїні м. Виноградово. Його організував настоятель свято-Димитрівського православного храму с. Хижі протоієрей Василій Максимишинець разом з матушкою Ольгою та старшою дочкою медсестрою Мариною. Для цього вони закінчили спеціальні курси в Ужгороді, а у березні 2011 року відкрився дитячий будинок "Покрови Пресвятої Богородиці"

Маючи своїх п’ятеро власних дітей, отець Василій разом з матушкою Ольгою виховують сьогодні ще 15 прийомних дітей. Готовляться документи ще на одну дитину, яка згодом поповнить будинок священника. При під’їзді до подвір’я, здалеку бачимо будівництво нового храму в честь Покрови Пресвятої Богородиці, а поруч з храмом двоповерховий будинок з різними підсобними будівлями. На подвір’ї, не зважаючи на будівництво, чистота і порядок, перед будинком встановлено дерев’яний православний хрест. Заходжу до хати ― ідеальна чистота і порядок. Красиві ікони на стінах, аналой, на якому знаходиться православний молитвослов, а на стіні декілька рядів з іконами. На підлозі хороший килим, товщиною у декілька сантиметрів, величезний стіл для всієї сім’ї, біля однієї з стін піаніно, де багато дитячих м’яких іграшок. А на підлозі грається малеча ― п’ятеро маленьких діточок дошкільного віку. Діточки виховані, взяли благословення, милі діти, на яких красиве вбрання. Не в кожній родині побачиш таких доглянутих дітей. Поруч з маленькими дітками жінка Світлана Вор’ю, яка уважно доглядає і допомагає дітлахам. Я відвідав дитячий будинок, коли 12 дітей на уроках у школі.

Провели розмову з матушкою Ольгою. Колись. навчаючись у Московській духовній семінарії з о. Василієм, наші сім’ї жили по сусідству на різних квартирах та дружили. Повели розмову. Матушка розповідає, що минуло вже три роки, як померла її мама. А батько прийняв чернечий постриг і зараз несе послух у чоловічому монастирі, що в селі Дубове з іменем Боголіпа. Розповідає про діточок. яких вона любить щирою материнською любов’ю, говорить про їх нелегкі долі. А роботи вистачає чимало, бо і власна хлібопекарня і чимале підсобне господарство: є корова, теличка, п’ятеро свиней, вівці, кури… І майже чи не щодня потрібно робити покупки, заготовляти продукти харчування. Турбот чимало. Матушка називає з любов’ю імена молодших діточок: Марк, Михайло, Надія, Анастасія, Ярина, Кирило, Ольга, Миколай, Роман, розповідаючи про їх нелегку вчорашню долю. І з любов’ю та вірою в Бога вона живе надією на їх гідний завтрашній день.

А потім називає імена дітей старшої групи: Іван, Даниїл, Юрій, Андрій, Вадим. І сама старша серед них ― Вікторія, якій 15-ий рік. І їх троє в дитячому будинку з однієї сім’ї. З любов’ю вона розповідає про свою мамку матушку Ольгу. Заходжу на подвір’ї в другу будівлю. На кухні Тетяна Мушка готовить обід. Чисто і прибрано в спальні, де сплять старші діти.

Веде мову матушка і про музичні інструменти: піаніно, синтезатор, акордеон, гітара. І в розмові зі мною говорить, що шукає хорошого вчителя музики, який би знав різні музичні інструменти, а саме головне ― мати щиру любов до дітей. Нелегко сьогодні знайти такого педагога. Можливо, прочитавши ці рядки, відізветься на це прохання матушки Ольги.

Виховання ― мистецтво з мистецтв. І воно починається з народження дитини у світ. Семеро дітей уже в сім’ї священника отримали Хрещення. Та в цій родині ці діточки мають не тільки хороших нових батьків, а й отримують належне християнське виховання. І даруй їм, Господи, добре здоров’я та щасливий завтрашній день.

А на другий день після цієї зустрічі у Виноградові, я побував на уроках в Іршавській гімназії та Іршавській ЗОШ І-ІІІ ст. №2, де провів зустріч з учнями на тему "Головні причини духовної кризи серед молоді" А на перерві повели розмову з працівниками адміністрації, які робили перевірку навчальних закладів, чи всі діти сіли за парти у новому навчальному році. Сумно було почути, що двоє школярів у вересні з Іршавщини намагалися покінчити життя самогубством.

Як же вирішити ці наболілі проблеми у вихованні наших дітей? Настав час змінити ставлення до баткьівства, повернути дітям батьків. Для початку необхідно просто популяризувати саме поняття батьківства. Можливо у читачів, які небайдужі до виховання дітей, є свої рецепти, бачення, досвід. Запрошую всіх до розмови. Матеріали опублікуємо на нашому сайті.

Якщо сьогодні втратимо наших дітей, то завтра можемо пожати бурю. Пам’ятаймо: діти ― наше майбутнє. І за них ми несемо відповідальність не тільки перед суспільством, але й перед Богом.

19.09.2013                                        Прот. Василій Ігнат

На фото: святкування 1025-річчя Хрещення Русі та 

1150-річчя утвердження Православ'я на Закарпатті та

 150-річчя свято-Троїцького храму в с. Колодне

... і в свято-Іллінському храмі м. Іршави