Преображення Господнє
Господь вирушив до Галілеї, після того як на
околицях міста Кесарії Він відкрив учням таємницю Свої Хресної смерті та
Воскресіння. Спаситель закликає їх, а через них і всіх віруючих людей,
слідувати за Ним, взявши свій хрест. На горі Фавор, яка знаходиться недалеко
від міста Назарета, відбулася велична подія Преображення Господнього. Це одне з
найбільш шанованих у Православній Церкві свят.
Будучи предвічним Богом, єдиносущним з Отцем,
нерозлучним з Ним, і водночас людиною, у всьому до нас подібною, крім гріха,
Божественний Спаситель під час Свого подвигу на землі для спасіння людей не раз
молився Небесному Отцю. І дуже часто Господь Іісус Христос для цього сходив на
гору помолитися на самоті. Але цього разу Господь бере з Собою на Фаворську
гору святих апостолів Петра, Якова та Іоанна не тільки на молитву, а щоб
показати славу Свого Божества.
Земне служіння Спасителя наближалося до завершення
і приближався час хресних страждань на Голгофі. Історично Преображення Господнє
на горі Фавор відбулося за 40 днів до Великодня, коли Спасителя віддали на
хресні муки і смерть. Нелегким буде час хресних страждань Спасителя, які Він
мав прийняти на хресті "нас ради человік і нашего ради спасенія".
Треба було тепер Спасителю показати найближчим апостолам славу Свого Божества.
Про це йде мова у церковних піснопівах, "щоб, коли вони побачать, як Його
розпинають, зрозуміють. що страждання це вільне, а світові проповідують, що Він
воістину сяйво Отця" (кондак).
І коли Спаситель "вивів їх на високу гору
одних, і преобразився перед ними: лице Його засяяло як сонце, одежа ж Його
стала білою, як світло" (Мф. 17, 2). У цей момент з’явилися їм Мойсей та
Ілія, які розмовляли з Спасителем про важкі випробування хресних страждань. Це
два ветхозавітні великі пророки: через Мойсея Бог дарував людству Свій закон у десяти
заповідях, а Ілія був найбільшим серед пророків поборником слави Божої, який
був взятий на небо живим.
Преобразившись, Спаситель постає перед Своїми
апостолами в особливій, Божественній славі, аби зміцнити в них віру в Себе як
Сина Божого. На горі Фавор Господь явив Своїм обраним учням, ревнителям трьох
великих християнських чеснот: віри, надії та любові, Своє Божественне Світло та
показав їм Свою вічну славу. Господь говорить, що це Світло не тільки побачать
праведники, але вони і самі, "праведники, немов сонце, засяють у Царстві
свого Отця" (Ін. 13, 43).
Побачене світло наповнило радістю серця апостолів
і апостол Петро говорить Іісусові: "Господи! Добре нам тут бути; коли
хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Ілії" (Мф.
17, 4). Отямившись від подиву він тепер готовий не розлучатися з насолодою і
красою слави Божої. Бо ця слава Божа, що просіяла на Фаворі, свідчить про те,
що Іісус не лише належить до земного фізичного світу, а й одночасно є поза
часом і простором, перебуває у вічності, а природа його суто Божественна. І
безсмертна людська душа прагне з’єднатися з Господом і перебувати вічно в славі
Божій. Саме цю Божественну природу Спасителя й стверджує голос Небесного Отця:
Це Син Мій Улюблений, в Котрому моє благовоління; Його слухайте!" (Мф. 17,
5). І, почувши ці слова, учні впали ниць і дуже злякалися. Тоді Спаситель
підійшов і торкнувся до них і сказав: "Уставайте й не бійтесь!" (Мф.
17, 7). Звізши ж свої очі, вони нікого вже не побачили, окрім одного Іісуса. І
коли вони сходили з гори, Спаситель наказав їм нікому не говорити про це
видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
На Фаворській горі у сяйві Божественної слави та у
голові Небесного Отця відкривається людству Божественна природа Іісуса Христа. І цим чудесним чином
знаходять підтвердження слова Іісуса, про те, що Він є Месія, Син Божий, про що
неодноразово Спаситель говорив під час Свого земного життя. Учитель із Назарета
являє світові своєї природне єство Сина Божого.
Отримати здатність бачити Божественне Світло та
преобразитись покликаний кожний із нас, хто прагне досягнути висот святості та
спасіння у Царстві Божому. Але його можна досягнути тільки в процесі довгого і
напруженого морального подвигу, за допомогою якого відкриваються духовні очі.
По словам преподобного Ісаака Сірина, "хто
ціломудренний, смиренний і вигнав із свого серця дратівливість всякий гнів, той
(я переконаний в тому), як скоро стане на молитву, бачить у душі своїй світло
Святого Духа і радується, будучи озарений світлом Його". І інші святі отці
Церкви вчили, що Божественне Світло може сприйматися не всіми людьми, але
тільки тими, хто створив для цього у своїй душі відповідні моральні умови,
поборовши свої гріховні страсті та здобувши чистоту серця, любов до Бога і
людей, мир в своїй душі та інші християнські чесноти. Так преподобний Сімеон
Новий Богослов, передаючи свій досвід сприйняття Божественного Світла,
говорить, що він не зразу пізнав його як прояв Божества, "тому що я був
недостойний того і нечистий".
Ми називаємо себе християнами і думаємо, що тим
самим уже живемо у світлі. А між іншим творимо зло. Святий апостол Іоанн Богослов
повчає нас: "Хто говорить, що він пробуває у світлі, та ненавидить брата
свого, той у темряві досі, а хто любить брата свого, той пробуває у світлі (1
Ін. 2, 9-10). У Святому Письмі говориться, що коли Каїн замислив убити брата
свого Авеля, то "обличчя його похилилось" (Бут. 4, 5)., тобто воно
стало темним. Дещо подібне дуже часто відбувається і з нашими лицями тому, що
"кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб
не зганено вчинків його. А хто робить за правдою, той до світла йде. щоб діла
його виявились, бо зроблені в Бозі вони" (Ін. 3, 20-21).
І, дійсно, лиця святих праведників сяють цим світлом
Святого Духу. Про пророка Мойсея сказано, що коли він сходив з гори, де чув
голос Божий і отримав десять заповідей, по яким і ми з вами повинні жити, то
лице його стало сяяти променями світла, бо Бог говорив з ним (Вих. 34, 29).
Сяяло лице преподобного Серафима Саровського під час його розмови з одним
мандрівником. Це було те Світло, про яке говорить Господь, що "праведники
возсіяють як сонце". Про це Світло молиться і свята Церква за
Богослужінням "Христе, Світе Істинний, просвіщаяй і освящаяй всякого
чоловіка, да знаменається на нас Світ Лица Твоєго, да в нем узрим Світ
неприступний…"
Великий вчитель Церкви, преподобний Григорій
Палама, розмірковуючи про особливості Фаворського світла, в якому явився Іісус
Христос перед Своїми учнями, стверджував, що це не було звичайне фізичне світло
нашого створеного світу, але світло нетварне, видиме явлення Божественної
енергії, тобто благодаті Божої. Саме ця Божественна енергія має за невичерпне
джерело Бога й Творця, пронизує весь світ і преображає його. Бог і Творець
Всесвіту поширює цю енергію життя на весь космос, на кожного з нас. І все
покликане перемінитися на краще цією Божественною благодаттю. Апостоли,
сприйнявши Божественну благодать, пережили миті невимовної духовної радості та
всім серцем жадали продовжити це щастя. Так само й ми покликані навчитися з
благоговінням і вірою відкривати свою душу назустріч благодаті, яку дарує нам
Отець Небесний, бо в цьому ― сенс нашого спасіння.
Немає коментарів:
Дописати коментар