"Дорога до храму" Олени Демчик

В світі, де все тече і міняється, як стверджують філософи, є вічні безсмертні духовні цінності. І серед них ― безсмертна людська душа, совість, любов, святість, вічність, віра, премудрість… Їх дарував людині Творець і вона покликана їх примножувати. адже будучи носієм образу Божого, вона повинна зберегти його і примножити та мати подобу Божу та вирости у повну міру "росту Христового".

І, можливо, самим важливим, що є в людині, ―а все інше можна назвати другорядним ― це здатність відрізняти добро від зла, обравши у земному житті шлях житті та вічного безсмертя. Поки людина відрізняє добро від зла ― вона є людина, а як тільки перестане відрізняти ― вона нічим не відрізняється від тваринного світу. Самі страшні прояви людської особистості ― там, де втрачена відмінність між добром і злом: коли люди починають служити злу свідомо, "розумно", не бачачи, що це зло. Сьогодні ми переживаємо цю реальність і світ скочується до своєї вірної гибелі, як колись було в часи всесвітнього потому, загибелі Содоми і Гомори…

Моральне, духовне почутті вкладено Творцем у нашу людську природу. І це прекрасно. Ми повинні твердо пам’ятати, що світська, нерелігійна філософія не в змозі пояснити суть морального феномену. Коли ми появу моральності пов’язуємо з культурою, з умовами життя. ми ― щось дуже важливе недоговорюємо. Тому що відмінність добра від зла ― це глобальне почуття людини, яка живе у любому місці землі і на протязі любої історичної епохи. Звичайно, можна говорити про які-небудь людські звичаї, система самоврядування може бути різною, але "голос совісті" звучить на протязі всієї історії ,бо це голос Божий у людській душі. І це основа нашогобуття на землі.

Сьогодні це всі ми починаємо усвідомлювати. Свідченням цьому є те. що у нас серед інтелегінції з’являються нові імена письменників, поетів, душу яких турбують вічні духовні цінності, які відкрило для нас Євангеліє, які проповідує Церква Христова. Іршавщина дала світу чимало яскравих особистостей. І серед них ім’я Олени Іванівни Демчик, вчительки Підгорнянської ЗОШ І-ІІ ступенів.

Цими днями вийшла в світ вже її шоста збірка поезій "Дорога до храму". А попередніми роками у світ вийшли поетичні збірки: "Ріка життя" (2005); "Во славу Господню" (2006); "Струни серця" (2007); "Осінній зорепад" (2011); "Цілюще джерело". Ці збірки поезій заслуговують особливої поваги, бо в кожній з них вона оспівує вічні, духовні, християнські безсмертні цінності. Поетеса наголошує на необхідності для кожної людини знайти найважливішу єдино правильну дорогу до Бога, до Вічності. Єпіграфом книги "Дорога до храму" є євангельські слова: "Промовляє до нього Ісус: "Я ― дорога і правда, і життя. Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене" (Ін. 14, 6). Вашій увазі пропонуємо низку віршів з книги "Дорога до храму":

Дорога до Храму

Дорога, що веде до Храму, -

Не та твердиня, що камінням

Устелена, а та, живая,

В якій знаходиться спасіння.

«Я є дорога, - Ісус мовив, -

І істина я, і життя.

Ніхто інакше не приходить

До Бога нашого, Отця.

Лиш через Мене ви прийдете

До Нього, в Його світлий дім,

Де суєти уже не буде,

Турбот оцих, пустих, земних...»

Шукаймо у житті дорогу -

Єдино правильну й святу, -

Ту, що приведе нас до Храму,

Відкриє неба висоту.

Обрати мудрий шлях

Над істинами я міркую

Високими, але в житті

Не завжди, грішна, те творю я,

Що тут доручено мені,

Творінню Господа святого,

Що за подобою створив

Своєю, кожного земного,

І у життя благословив.

Але живу на світі сіро,

Кохаю тіло у добрі,

Та справами, що я їх дію,

Блаженство не зберу собі.

Іду дорогою прямою,

Широкою, де зваби є,

А путівця того до раю

Не бачу, хоча Бог дає

Дороговказ - Закон той вічний,

Що на Сіоні написав,

І показав нам, людям грішним,

Як жити в світі, повнім чвар.

Ті Десять Правил всі ми знаєм,

Та нехтуємо ними тут.

Серця черствії та лукаві

Нам зрозуміти не дають,

Що мудрість наша і гординя -

Оце лукавого стезя.

Але ж закінчаться дні наші

Земного грішного життя.

А там не буде покаяння,

Не буде прощення тоді,

Як за діла свої ми станем

На тім високому Суді.

Ніхто не. буде там сприймати,

Що ми не знали, бо Слова

Води Живої ллються нині,

Як життєдайная ріка.

Тому поміркувати треба,

Що діяти у світі цім,

І вибрати усім для себе

Той шлях, що Бог благословив.

Шлях життя

У кожного є хрест,

Для нього лише даний.

У кожного на світі

Дорога є своя,

Та й спільна є в житті -

Та, що веде до Храму,

Показує, де світить

Вічності зоря,

Показує, куди

Іти у негараздах,

У круговерті днів,

В години забуття,

Де можна віднайти

Велике справжнє щастя,

Утішитись, коли

Болить душа твоя.

Дорога та важка,

У собі зваб не має

Світських. І часом ми

Не хочемо іти,

Бо так незручно нам –

Тоді душа страждає,

І ронить білий цвіт

Надії пелюстки.

Любов

В любові все: добро і віра,

І милосердя, і надія,

І співчуття, і сподівання,

І прощення, і покаяння,

І радість, що умієш жити,

І Господа твого любити,

І ближнього. Врагам прощати,

їх не судити, а збирати

На голови їх жар, де треба

Відповідати. Шлях до неба

Веде через любов велику,

Тому потрібно чоловіку

Навчитися усім прощати,

Щоб в небі прощення дістати.

Щоб не почули слів...

Усе відходить в вічність і старіє,

І так минає рік за роком, вік...

Лише людина зовсім не мудріє

І ще гріховнішим стає наш світ.

Працюємо намарне і збираєм...

Завжди бракує нам чогось в житті земнім...

І все збираєм, для душі збираєм

Важкий тягар гріхів своїх людських.

А це колись кайданами важкими

Навіки прикує нас до поганих діл,

Оскільки ми мамоні служимо — не Богу

- У суєтнім житті оцім земнім.

А коли вже на Суді Божім станем,

Почуємо слова оті гіркі:

- Ідіть від Мене геть! Я вас не знаю,

Бо зло творили ви в своїм житті.

І спраглого ж бо ви не напоїли,

Голодному ви хліба не дали,

Вдову і сироту не прихистили,

Та і нагого теж не одягли!

Тож думаймо, діла творімо Божі,

Щоби такого не почути там,

Де буде нас судити Сам Месія,

І вирок винесе правдивий нам.

Примножуймо любов!

Чесноти вічні

Дані нам

У тих Законах

На Сіоні:

Любов, добро

І благодать.

У них

Закладені.

Основи -

Ці правила

Для всіх

Живих,

Бо мертві

Вже лише

Збирають

Усе, що

Заробили

Тут

І що надбали -

Оте й мають!

Примножуймо

Любов отут,

Примножуймо

Оті чесноти,

Що душі

Наші

Вбережуть

Од скверни,

Й лиха,

Сіймо спокій..

Діла добрі

У любові, благодаті

Треба проживати,

Добра много тут творити

І любові мати.

Щоб не заздрість,

Не зло, кривда

В житті проростали,

А чесноти

Щонайкращі

Всюди процвітали.

Щоб і діла,

І помисли,

І слова хороші

Панували

В цьому світі,

А не тільки

Гроші.

Після смерті

Все пустеє,

Крім любові тої,

Що вкриває

Добром гріхи,

Що творим

Часом ми.

Діла ж добрі

Милосердя,

Співпереживання

Послужать нам,

Коли прийде

Година

Остання.

Творити добро

Моральні цінності святі,

Що нас підносять і рятують,

Нам дані Господом, вони

Майбутнє наше пророкують.

З глибин віків течуть вони

З уст найдорожчих - Сина Бога,

Який ходив по цій землі

І чуд творив на світі много.

І прикладом Свого життя,

Любові научав нас жити,

Аби не впасти в гріх тяжкий,

І ласку Божу заслужити.

Із Євангелія до нас

Вода священна полилася,

І вже не владен над ним час,

Як віра наша розлилася

Рікою повною, уже

Заполонила світ собою

Ця істина, й тепер вона

Веде дорогою отою,

Що душі наші вбереже,

Дасть благодать нам в цьому світі.

І ми не хочемо уже,

Як древній чоловік, тут жити.

А сіяти добро, і злом

Не віддавати, щоб родило,

А множити любов отут,

Бо тільки в ній велика сила.

Примножувати віру ту,

Що залишили нам у спадок,

Молитися, творить добро

Й про Бога тут не забувати.

Знаходжу щастя

Благословляю ті години,

Коли була іще дитина,

В сім'ї великій виростала

І ласку ближніх відчувала,

Любов високу, материнську,

І колискову ніжну пісню,

І мудрі батька настанови,

Високеє святеє слово.

Навчилась рано я читати,

Щоб Біблію у руки взяти,

Аби зерно упало вічне

В маленьке серце, ще не грішне.

І та пора ясна, чудова,

Освячена високим словом,

Допомагає і донині

Знаходити в оцій пустині

Оазис радості і щастя.

І ворогам моїм не вдасться

Мене зігнути чи зламати!

В смиренні буду шлях верстати,

Аби душі не осквернити,

Аби любов і мир творити.

Слово

Розлилося

Вічне

Слово

Поміж

Берегами -

І потекло

Сторіками,

Живими

Струмками.

Напуває,

Освіжає,

Додає

Нам сили,

Аби в гріхах

Не пропали

І зло

Не творили.

Щоб гординю

Усмиряли,

Помагали

Бідним,

Любов

В серцях

Своїх

Мали

І словом

Дорідним

Отця-Бога

Прославляли,

Ісуса

Просили,

Через Нього

У Господа

Ласку

Заслужили.

Спочатку було Слово...

Слова, слова...

Велика сила

Таїться в вас,

Бо ви самі

Все починали

В цьому світі

За Божим

Допустом.

Тоді

Спочатку було

Слово в Бога,

І слово було

Бог тоді,

Коли творив

Господь великий

Все суще

На оцій землі.

І вічно Слову

В світі жити!

Не владні вже

Над ним віки.

Молитву

Господу творити

Ним будем,

Славити

Завжди Того,

Що світ

Створив.

Без Слова

Нам не прожити

На землі.

Отож, шануй

Його, Людино,

Ділами злими

Не скверни!

Подячна молитва

Подячну молитву складаю

За все, що у домі моїм:

Що ще я живу у здоров'ї,

Продовжую шлях свій земний,

Що діти й онуки здорові,

Що Бог дарував благодать

У сім'ях дітей, а у мене

Цей дар. Чи мені нарікать?

Я дякую, Господи милий,

За поміч, яку мені дав,

За все, що я маю донині,

Бо це благодаті печать.

І словом своїм уславляю,

Життя, благодать на землі,

В молитві до Тебе волаю;

- Прийми цю подяку! Прийми!

І скільки судилось ще жити,

Проситиму тут, на землі:

- Прости мені, Боже великий,

Що черства живу на землі,

Не вмію прощати лукавим

І серце очистить своє!

Та Ти допоможеш, я знаю,

Адже я творіння Твоє.

Впокорено йду до могили,

І хрест свій покірно несу,

Молюся і вірю в людину,

І щастя я дітям прошу

Аби у житті не страждали,

Щоб вміли любити Тебе

Інакше ж бо світ потьмяніє ―

І Царство в серця не прийде.

прот. Василій Ігнат        02.08.2013