Хрещення Господнє

«Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне»

(Мф. 3, 2)

     Дорогі браття і сестри! Ці слова роздаються на берегах річки Іордан. З ними великий пророк святий Іоанн Хреститель звертається до богообраного єврейського народу, закликаючи його до покаяння та гідної зустрічі з Спасителем світу Господом нашим Іісусом Христом. В цей час весь православний світ святкує Хрещення Господнє у водах Іорданської ріки; ми згадуємо явлення Святої Трійці в момент цієї дивної події, ми згадуємо Пришестя Христове у світ. Ми знаємо і віримо, що саме через Пришестя Спасителя, через подвиг, який Він здійснив, через Його Хресну жертву і Воскресіння нам, віруючим християнам, дарована можливість отримати прощення наших гріхів Іісусом Христом.

     Коли визначений час приготовлення роду людського до спасіння закінчився, тоді, як говорив святий пророк Ісая, у краях Іорданських «голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» (Мф. 3, 3) — вісник Його, святий Іоанн Предтеча, виступає з проповіддю покаяння, готуючи дорогу перед Його Лицем. Він готує віруючих до зустрічі давно обітованого і давного очікуваного Спасителя світу, і «тоді прибуває Іісус із Галілеї на Іордан до Іоанна, щоб хреститись від нього» (Мф. 3, 13).

     Безгрішний і Всесвятий Бог! «З рабами Господь, з винними Суддя йде хреститися» — говорить святитель Іоанн Златоуст (Том. 1. Бесіда 12, с. 122). Побачивши Спасителя світу, який іде до нього хреститися святий Іоанн Хреститель побоявся і почав «перешкоджати він Йому й говорив: «Я повинен хреститись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» (Мф. 3, 14). І на це питання Іісус Христос сказав Іоанну: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду». Тоді допустив він Його» (Мф. 3, 15).

     Що це за правда, про яку говорить Христос Іоанну Предтечі, святому, благоговійному пророку? Що за виконання цієї правди? Правда це та, про яку неодноразово говорив Ветхий Завіт. Це та правда, яку з роду в рід з таким терпінням і смиренням на протязі тисячоліть чекали ветхозавітні праведники. Це та правда, про яку проповідували всі пророки Божі за багато століть до Різдва Христового, утверджуючи людську віру у грядущого Спасителя світу. Цю правду неодноразово прообразовували ветхозавітні образи, символи та жертвоприношення. Правда ця — Божественна милість, яка була послана у світ безмежною Божественною любов’ю. Цю правду прийшов на землю виконати Син Божий. Для чого? — часто виникає подібне запитання у християнина. А для того, щоб відродити в людині падший образ, який був втрачений через гріхопадіння, щоб дати людині можливість знову стати сином Світла, щоб стати чадом Божим.

     Все, що Господь здійснює у Своєму земному житті, здійснює для того, щоб вказати нам путь, по якому необхідно йти, як по Богом встановленій дорозі, до своєї вищої мети, до свого високого призначення. Для цього Іісус Христос і приймає в Іордані хрещення. Безгрішний Спаситель омиває в Іордані гріхи не Свої, а наші, людські. І таким чином, встановлює велику тайну нашого хрещення і спасіння.

     Христос Спаситель говорить нам, що Він прийшов на землю і став Людиною, перебуваючи завжди Богом, щоб виконати всяку правду Божу, яка стільки віків нищилась родом людським, за виключенням небагатьох обраних праведників. Я прийшов взяти на Себе всі неправди і беззаконня людські, не оскверняючись ними, і принести Себе Самого в жертву відкуплення за них, щоб погрузити їх у водах Іордану. Як Боголюдина, Христос Спаситель змиває всі неправди людські і преподає Церкві Своїй велике і святе таїнство Хрещення водою і Духом Святим. Христос Сам виконавши всяку правду, навчає людей правді Божій і дає їм силу і благодать виконувати її. Господь правди і праведний Суддя за нас і для нас виконав всяку правду і вчить нас виконувати Божу правду.

     «І окрестистившись Іісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іоанн Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мф. 3, 16-17).

     Так, по предвічному совіту Божому, ясно відкрилася нам тайна Святої Трійці. Бог Син приходить на Іордан хреститися від Іоанна, Бог Дух Святий знисходить на Сина з небес, а Бог Отець свідчить про Улюбленого Єдинородного Сина Свого. Тому і Бог Отець свідчить про Сина Свого, щоб світ міг впізнати Його і прийняти, як Спасителя світу. Немов би говорить Бог з неба, що цей Іісус, на Якого зійшов Святий Дух є Єдинородний Мій Син, рівний Мені істинний Бог і Спаситель світу. Він приведе нас до спасіння. Він виправить все, що в нас і в нашій природі є нечисте і смертне. Таким чином, в Хрещенні Іісуса Христа в Іордані відкрилося всім нам велике таїнство християнського богослов’я, через яке ми навчилися вірувати в Трійцю безначальну і єдиносущну — Отця і Сина і Святого Духа — у єдиному Божестві. Це саме головне і спасительне вчення нашої православної віри, а без віри у Святу Трійцю ніхто спастися не може. Христос Спаситель заповідував своїм учням: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мф. 28, 19). Тому і Бог Отець свідчить на Іордані про Сина Свого, щоб світ міг впізнати Його і прийняти, як Спасителя світу. Вчення про Єдиного Бога — Трійцю безначальну і єдиносущну — є головним і спасительним вченням нашої віри, є центральним догматом Святої Православної Церкви.

     «Свята Трійці в єдиній і вічній славі, всюди має одне і те ж єдине Божество, нерозривна, нероздільна, все тримає, у всьому перебуває, всім править, все освічує і животворить» — говорить святитель Василій Великий (Изд. 4. Т.С.Л. 1900 г. Ч. 3, с. 185). А святитель Григорій Богослов з цього приводу стверджує, що у нашій Трійці — одна слава, одна держава» (Творения святителя Григория Богослова. Ч. 4, М. 1844 г., с. 224).

     З слів Небесного Отця ми бачимо, що єдине, що може послужити нашому спасінню і вічному блаженству — є послух Сину Божому, у Якому благовоління Небесного Отця. «Його слухайте, — закликає всіх нас Небесний Отець (Мф. 17, 5; Мк. 9, 7; Лк. 9, 35). Послух Небесному Отцю є повний послух, послух без лукавства серця і розуму, послух всецілий — ось дорога, якою покликаний йти Християнин, який бажає перебувати вічно з Христом і в Христі. І цей послух полягає у виконанні Божественних Євангельських заповідей.

     З сьогоднішнього дня, з події Хрещення Іісуса Христа, вступає в силу Новий Завіт між Богом і людьми. Христос Спаситель розпочав Своє служіння світу та всьому роду людському. Господь дарує і нам перемогу над гріхом. Від кожної людини Господь Спаситель потребує віри в Нього і Його могутність. А видимим знаком нашого вступлення в союз з Богом є Таїнство Хрещення, яке встановлено Самим Спасителем, Який хрестився від Іоанна Хрестителя у водах Іорданських. Господь дарує християнину всі необхідні Дари Духа Святого. Від людини Господь потребує віри в Нього і хрещення. Христос говорить: «Хто увірує й охреститься буде спасений, а хто не вірує засуджений буде» (Мк. 16, 16).

     По слову апостола Павла, Христос — надія наша (1 Тим. 1, 1). Але, стверджуючи цю істину, ми повинні знати, що вона означає для нас, для нашого життя сьогодні. Через Хрещення люди отримують прощення гріхів і «дар Святого Духа» (Діян. 2. 38), який робить їх «співучасниками Його обітниці в Христі Іісусі» (Ефес. 3, 6). Іншими словами, через Хрещення людина отримує можливість з’єднатися з Христом, ввійти у спілкування з Ним, сприйняти Його дари, стати учасником Його життя та здійснити через Нього свою надію. Хрещення дійсно дарує благодатну силу і робить можливим почати дорогу, яка веде до Христа, веде до щасливого життя в спілкуванні з Богом. Саме віра є велика сила, яка реально єднає людей з Богом і робить їх наслідниками у Христі обітниць Божих. А це говорить, що сама віра перетворює в життя людську надію. Важливо всім нам пам’ятати, що коли ми говорить про віру, тоді ми має на увазі не тільки наше довір’я до Бога і особливий стан і дію розуму, яке допомагає нам пізнати невидиме (Євр. 11, 1), але і добрі справи, без яких ця віра мертва (Іак, 2. 20). Творити добро означає перетворювати у життя нашу віру, робити її живою і діяльною. Перед прийняттям Хрещення ми даємо обіцянку Богу: відвертатися в своєму житті від зла. Це неприйняття зла означає для християнина повну відданість добру. Творити добро є призвання охрещеної людини. Всі сфери нашого життя: і особиста, і сімейна, і громадська — повинні бути місцем для звершення добра. Саме така віра з’єднує нас з Богом, наповнює наше життя смислом, робить це життя прекрасним, — а значить, і здійснює саму надію, даровану нам Христом.

     Христос Спаситель є нашою надією, залишається з нами навіть тоді, коли ми відвертаємося від Нього і забуваємо обіцянки, які дали в момент Хрещення, забуваємо Його любов до людей, яку явив Христос у Хресній жертві. Якою повинна бути відповідь християнина на цю любов? Єдиною гідною відповіддю може бути благодаріння і покаяння. В благодарінні Богу ми сповідуємо нашу віру у безмірну милість Божу; а в покаянні — усвідомлюємо свою гріховність і готовність відповісти на любов Божу своєю вірою і своїми добрими ділами. Благодаріння і покаяння є важливою частиною християнської молитви: вони містяться і в чині богослужінь, які здійснюються в храмі, і в молитвах, які творить щоденно православний християнин.

     Христос — надія наша — з нами, як Він Сам сказав про це Своїм учням (Мф. 28, 20). Христос з нами і в наших радощах і в печалях. Він зі Своєю Церквою, яка іде по Його нелегкій дорозі і приводить нас до спасіння.

20.01.2020 Прот. Василій Ігнат