Заборонений плід завжди солодкий
(про особливості проведення колядів)

(Матеріал з газети "Нове життя")

     Наближається світле свято Різдва Христового, яке дороге кожному людському серцю. Слова Ангелів "Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління" (Лк. 2, 14) духовно переносять усіх нас до Віфлеємської печери, до ясел Новонародженого Сина Божого Іісуса Христа у ці священні і радісні дні. Вони нагадують кожному з нас про величну подію в історії спасіння роду людського Різдва Христового, яка сталася заради кожної людини. Це свято розділило історію людства на два періоди: старозавітний і новозавітний, завдяки якому перед нами відкривається можливість стати наслідниками Царства Небесного.

     Про це – наша розмова із протоієреєм Василем Ігнатом з м. Іршава.

     – Різдво Христове – одне з центральних свят святої Православної Церкви, яке поклало початок єднання неба і землі, єднання Бога з людиною. З моменту Боговоплощення істинний Бог став істинною Людиною, став Боголюдиною. З цього моменту кожна людина отримала можливість стати святою, довершеною, стати наслідником вічного життя у Царстві Божому.

     Із святом Різдва Христового у нашому краї тісно пов’язані стародавні традиції церковної колядки та прекрасних народних звичаїв готування звізди, вертепу, урочисті вінчування, які вже багато століть поширюються на нашій землі.

     – Пригадую, власне і своє дитинство, яке проходило в далеких 60-70 роках минулого ХХ століття. А це був період боротьби атеїзму з Церквою, коли представники влади, а особливо вчителі, забороняли дітям колядувати та отримувати таких жаданих подарунків, адже ті часи були нелегкими, коли чимало жителів сіл жили в солом’яних хатах. Та незважаючи на матеріальні обставини, кожна родина до Різдва Христового готувалася старанно, та в кожній хаті колядники завжди були жаданими гостями, адже люди були добрими та щедрими. Судіть самі: у нашому рідному селі у 60-х роках була єдина машина "Москвич", а хліб до магазину возили кінними підводами.

     Як стверджує народна мудрість: "Заборонений плід завжди солодкий". Різдво Христове з нетерпінням чекали в кожній хаті, особливо раді були діти. І які б заборони не були, хлопчики й дівчата старанно готувалися до свята: вчили на пам’ять колядки, вінчування, готували звізди, а вже в старших класах готували вертеп та необхідне для цього церемоніалу традиційне урочисте вбрання.

     Пригадую, в ті часи не в кожній сільській хаті було проведено світло, а вживались гасові лампи, та й зимовими вечорами не освітлювались сільські вулиці. Зустрічаючись з друзями під час коляд на вулицях дізнавалися, де на нас чатували вчителі, а ми, діти, звичайно не бажали зустрічі з ними та намагалися уникнути їх у цей Святий вечір. Добре пам’ятаю, у колядах приймали участь не тільки хлопці, а й дівчата, радіючи цій події Різдва Христового, віншували людям здоров’я та щастя, а по всьому селу лунав дитячий спів. Весело було. Особливо раділи, коли окрім копійок, нас пригощали цукерками, яблуками, іноді горіхами, але в жодній хаті не пропонували алкогольних напоїв дітям.

     Колядки – неповторні і радісні традиції Різдва Христового, які були поширені з давніх-давен у селах та містах нашого краю. З давніх-давен у сім’ях проводять Святу Вечерю, як символ і образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі. Зранку, зазвичай, господиня готує дванадцять вечірніх страв – узвар, горох, квасолю, смажить капусту, ліпить вареники, готує картоплю, гриби, кашу гречану з олією, голубці з пшоном, коржі з маком та кутю з товченої пшениці. У цій багатій та пісній вечері господиня використовує найголовніші плоди поля, городу і саду. У той час, коли господиня готує страви, господар порає худобу. Усі члени родини повинні бути вдома за цією вечерею. Не можна сваритися у цей Святий вечір. В турботах проходить весь день. Коли ж сонце схилилося до заходу, господар вносив снопок жита, вітав домашніх з Святим Вечором, бажав, щоб усі в щасті, здоров’ї ці свята провели та других дочекалися. Далі господар вносив сіно, частину клав на покуті, а частину під стіл. На столі ставив покришку з церковним ладаном, який наповнював хату пахощами, ставив горщик з кутею, та клав сіль, хліб або калачі, пісні страви.

     Особлива цікавість брала дітей: які були й хоча голодні, але з нетерпінням чекали, коли зійде перша вечірня зірка, яка сповістить всім людям про велике чудо – народження Сина Божого. До хати входив батько і сповіщав, що вже засяяла вечірня зоря і Святий Вечір уже почався молитвою. Свята вечеря – це спільна вечеря всього роду.

     Зазвичай з появою вечірньої зорі колядувати починали і діти. Колядували здебільшого під вікном, потім господар запрошував їх до хати. Коляди продовжувалися до пізньої ночі. А вже опівночі народ приходив до святих храмів, де проводилося святкове різдвяне богослужіння.

     – Пане отче! Сьогодні, на жаль, діти, особливо у місті, почали втрачати зацікавленість до коляд, хоча в родинному колі, слава Богу, ця традиція зберігається у християнських сім’ях. Багато чого вже втрачено з народних традицій, а інколи, якщо і колядують, то бувають нерідкісні випадки, з негативним присмаком.

     – Це – правда. Мені доводилося чути про окремі випадки викрадення колядниками у хатах сучасних мобільних телефонів, бійки між колядниками, навіть пам’ятаю з летальним наслідком в одному із населених пунктів. Хочу звернути увагу читачів газети "Нове життя" ще на одну проблему, яка часто поширена серед колядників – вживання алкоголю, куріння сигарет, наркотиків та вживання нецензурних слів. Звичайно, не можна затьмарювати своєю негативною поведінкою на вулицях сіл та міста радість Різдва Христового. Не личить колядникам, наприклад, які несуть вертеп, йти вулицею у нетверезому стані чи із сигаретою у зубах. За християнським вченням Церкви, ангели небесні прославляли Різдво Христове, а не затьмарювали його поганою поведінкою, як це можна побачити сьогодні.

     Ще про одну негативну річ хочу згадати. Сьогодні часто поширеною є наряжена чорна бісівська сила, страшні видумані персонажі, смерть і т. д., які взагалі не мають ніякого відношення до свята Різдва Христового. Пам’ятаймо про головне – немає нічого спільного між Богом і дияволом, світлом і темрявою, життям і смертю, святістю та гріхом. І, звичайно, темним бісовським персонажа немає бути місця у сучасних християнських вертепах. Різдво Христове – це свято радості, світла, краси та любові. А ми, іноді, намагаємося його перетворити у якесь страшне, диявольське видовище з темними силами зла. Цього потрібно уникати дорослим хлопцям.

     Наш карпатський край багатонаціональний, де мирно співіснують традиції культур різних народів та унікальний сплав їх духовних цінностей. Особливо колоритно звучать колядки на різних мовах, обряди яких розкішні і різноманітні. Церковні колядки в Європі особливо популярними і поширеними були в епоху середньовіччя, хоча вони були поширені і у ранній період християнства. Їхніми творцями часто були церковні та світські автори. Колядки дійшли до нас з глибокої давнини.
     Вашій увазі пропонуємо колядки, щоб читачі, і особливо діти, мали можливість навчитися колядувати і радісно зустрічати свято Різдва Христового. Ось деякі з них:

                    БОГ ПРЄДВІЧНИЙ

                    В Віфлеємі народився 
                    Месія, Христос наш 
                    І Бог наш для всіх нас 
                    Нам народився. 

                    Сповістив це ангел Божий 
                    Наперед пастирям, 
                    А потім звіздарям 
                    І земним царям. 

                    Діва Сина як родила, 
                    Звізда ста, де Христа 
                    Невіста Пречиста 
                    Положила. 

                    А три царі несуть дари 
                    До Віфлеєм-міста, 
                    Де Діва пречиста 
                    Сина повила. 

                    Звізда їм ся об’явила 
                    В дорозі, о Бозі – 
                    При волі, при ослі 
                    Їм сповістила. 

                    Ви, три царі, де ідете? 
                    Ми ідем в Віфлеєм, 
                    Де Спаса познаєм, 
                    І повернемся.

                    Іншим путем повернули, 
                    Погану, безстидну 
                    Безбожну Іроду 
                    Не повідали.



                    ВИДІВ БОГ, ВИДІВ ТВОРЕЦЬ

                    Видів Бог, видів Творець, 
                    Що весь світ погибає, 
                    Архангела Гавриїла 
                    В Назарет посилає.
                    Возвістити тайну єму:
                    Бог приходить к Віфлеєму! 
                    О красний град Віфлеєма
                    Двері відчинив Едема.
                    Незаходимоє сонце 
                    Мало нам засіяти,
                    От Діви і тьму невіри 
                    У поган геть прогнати.
                    Звізда тоє возвістила,
                    Царям чужим путь явила.
                    З Персії ідуть три царі,
                    Щоб принести Богу дари.
                    Золото, миро і ладан 
                    Христові там приносили,
                    А віддавши свої дари 
                    Бога всі прославили.
                    Ірод дуже засмутився,
                    Що Христос Цар народився, 
                    Свої слуги розсилає,
                    Убити Христа шукає.
                    Наказав Ірод чотирнадцять тисяч Хлопців убити,
                    Навіть не дозволив він 
                    Свого сина пощадити.
                    Немовлята убиває,
                    Та сам себе ошукає,
                    Праведнії, як фініки, Процвітають навіки 
                    Рахиле! Перестань вже 
                    Над своїми дітьми ридати! 
                    Ах, як маю перестати,
                    Я бо нещасна мати?
                    Ірод дітей убиває,
                    В мене серце умліває, 
                    Мліє серце, а я мати,
                    Як же мені не ридати?
                    Не плач, не плач, о Рахиле, 
                    Не ридай гірко нині,
                    Щоб жалких не чути стонів 
                    По глухій цій пустині;
                    Бо сини у небо входять,
                    А доньки синів знов зродять Хто на Бога уповає,
                    Того рід не вимирає.
                    Три царі, найшовши Христа, 
                    У небі з Ним володіють.
                    Ірод і люцифер 
                    Од ненависті скаженіють. Немовлята повбивали, 
                    Вінцем слави їх прибрали, 
                    Ми з того всі веселімся 
                    І Христові поклонімся.


                    В ВІФЛЄЄМІ НОВИНА

                    В Віфлеємі новина: 
                    Діва Сина породила, 
                    Породила в благодате 
                    Непорочна Діва-Мате Марія.

                    Положила на сіні 
                    В віфлеємській яслині. 
                    Йосип Діву потішає, 
                    Повивати помагає Марії.

                    Слава Богу і хвала 
                    У вертепі настала: 
                    З неба ангели злітають, 
                    З Сином Божим прославляють Марію. 

                    Серед темної ночі 
                    Дивне світло б’є в очі – 
                    Ясна зоря засвітила,
                    Де Дитятко породила Марія.

                    Недалеко на горі 
                    Пасли стадо пастирі,
                    До вертепа прибігають,
                    І з Дитятком там вітають Марію.

                    На коліна падають, 
                    Подарунки складають: 
                    “Що убогий дати може – 
                    Жертвуємо, Сину Божий, Марії”.

     Христос Спаситель через Своє народження приніс на землю Одкровення не тільки про Бога, але і про людину, про її високе призвання і її богоподібне призначення. І це одкровення про людину, може бути саме дорогоцінне, що у нас є. Завдячуючи йому, ми можемо і зобов’язані досягати духовних вершин "з’єднання віри і пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти" (Єф. 4, 13).
     Нехай завжди живе у наших серцях і в нашому розумі це високе Божественне Одкровення про сутність Божу, про сутність і призначення кожного з нас. В ці святкові дні Різдва Христового, які наступають, подумки станемо у печері, де колись народився Іісус Христос, і поклонимося Йому з чистосердечними пастухами, мудрими волхвами, праведними Йосифом Обручником, разом з Пречистою Богоматір’ю, з Ангелами і зі всім спасенним творінням Божим. Замість золота, ладану і миру принесемо в дар Христу Спасителю красу наших душ і чистоту наших сердець.
     Дорогі браття і сестри! Сердечно вітаю всіх Вас з наступаючим радісним та світлим святом Різдва Христового та Новоліттям! Нехай радість народження Богомладенця Христа, Спасителя світу зміцнить кожного з Вас у вірі та любові і дарує всім нам Свою всесильну допомогу, наповнить душі наші радістю та втіхою, сім’ям пошле мир і злагоду, духовну чистоту і спасіння. Радість Різдва Христового нехай наповнить Ваші душі єдністю, миром, Своєю благодаттю, та очистить наші серця і зробить їх Олтарем Самого Господа. Богомладенець Христос Спаситель нехай збереже Вас у доброму здоров’ї, "для вашого успіху і радості у вірі" (Флп. 1, 25) на Многая і благая літа! Бажаю всім світлого і радісного Різдва Христового.

Розмову записав Василь ШКІРЯ