Проповідь на Різдво Христове
Христос рождається!
«І ми бачили і свідчимо, що
Отець послав Сина Спасителем світу»
(1 Ін. 4, 14)
У нашому грішному світі благоволив воплотитися Син Божий, Господь наш Іісус Христос. І ця подія в історії роду людського є подією надприродною, подією небесною і Божественною. У церковних пісноспівах ми співаємо у цей священний день словами: «Велике і преславне чудо сталося сьогодні: Діва народжує і утроба не порушується; Слово стає тілом і від Отця не відлучається. Ангели з пастухами славлять, і ми з ними співаємо: Слава Богові на небі» (Стихира на стиховні). Різдво Христове — це дар неба землі. Різдво Христове — це Божественне сходження Сина, це милість Творця до роду людського. Син Божий прийшов на землю, щоб відкрити нам тайну Бога, Отця і Сина і Святого Духа, щоб Своєю Божественною святістю і праведністю осудити нашу людську гріховність і неправду. І разом з тим Син Божий добровільно бере на Себе гріхи всього світу, щоб тілом Своїм знищити їх на Голгофському Хресті.
Сповнилося древнє пророцтво Ісаї пророка: «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть йому Ім’я Еммануїл, що в перекладі є: з нами Бог» (Мф. 1, 23; Іс. 7, 14). Звершилося також і пророцтво Міхея пророка: «І ти, Віфлеєме, земле Іудина, не менший нічим між осадами Іудиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський» (Мф. 2, 6; Міх. 5, 2). Наступила «повнота часу», і на небі Вселенної засвітилася Віфлеємська зірка, яка сповістила світу про народження Спасителя світу Господа нашого Іісуса Христа.
Урочистим і дивним співом сповістили Ангели Вселенну у священну для всього світу ніч народження Богомладенця: «Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2, 14). Вони першими зраділи і прославили народження Господнє; дали славу Богу і сповістили людству про те, що є самим дорогим і бажаним для людей на землі — мир і благовоління Боже людям.
«Повинуючись кесаревому повелінню, — співає Свята Церква в різдвяному каноні, — Ти Христе, вписався в число рабів, і нас, рабів ворога і гріха, зробив свободними» (1 тропар 5-ї пісні канону». А святий Єпифаній Кіпрський визначає точний час Різдва Христового на землі і свідчить, що Господь наш народився в Віфлеємі Іудейському в 33-й рік царювання Ірода, під час правління римського кесаря Августа (Творіння, т. 1, ст. 96). Подія Різдва Христового поклала початок єднання неба і землі, єднання Бога з людиною. З моменту Боговоплощення істинний Бог став істинною Людиною, бо Христос Спаситель став Боголюдино. З цього моменту кожний з нас отримав можливість стати святим, довершеним, стати наслідником вічного життя у Царстві Божому.
Подія Різдва Христового стала днем особливої духовної радості для всієї повноти горнього ангельського світу, радості для всієї повноти Святої Православної Церкви, радості для кожного християнина. Про радість священну і неповторну співає Церква у своїх урочистих священних пісноспівах: «Святкують ангели всі на небі і радіють люди сьогодні; веселиться все створіння заради народженого в Віфлеємі Спаса Господа; бо всяка омана ідольська зникла і царствує Христос вовіки» (Літійна стихіра свята). Зворушливо звучать слова святих богоносних Отців Церкви, які закликають усіх нас до духовної радості у ці священні дні.
Святитель Григорій Богослов закликає всіх нас словами: «Святкуйте з трепетом і радістю, оспівуючи великий і препрославлений день, бо справді чудо діється над усі чудеса: Невидимий стає Видимим, Невідчутний тіло приймає, Надвічний починається, Син Божий стає Сином Чоловічеським». Зворушливі і чудові слова, в яких полягає глибина богословського вчення Церкви про Христа Спасителя. До радості зве нас чудовими словами святитель Іоанн Златоуст: «Радійте і святкуйте, бо Різдвом Христовим давні пута знищено, смерть подолано, рай відкрито, прокляття скасовано, гріх усунуто, провину загладжено, істина вернулась, і вчення благочестя всюди поширилось, вишнє життя насаджено на землі. Ангели спілкуються з людьми, і люди безбоязно говорять з Ангелами, тому що Бог прийшов на землю, а людина — на небо; все поєдналося в ім’я добра і святості». Дійсно, як написано в святкових словах Божого святителя, нам даровано незлічені блага, нам даровано благодатні Дари Божі, нам дароване спасіння.
Подія Різдва Христового наповнює наші душі особливою радістю, яку возвістив грішній землі і її жителям вісник небес — ангел, про велике і преславне Божественне таїнство — пришестя в світ Сина Божого, Христа Спасителя. «Я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для нас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2, 10-11). Вістка ангела — це вістка радості про наше спасіння. Святитель Церкви Христової Афанасій Великий пише: «Господь Іісус Христос народився і явився на землі, як людина, щоб знайти і спасти загибаючих у гріхах та навчити людей знати Бога, що в народженні Своїм Син Божий з’єднався з нашою природою і став Сином Людським. Освятивши єство людини, Господь сподобив нас отримати Божественну благодать, яка відроджує наші душі, щоб сини людські визволились від прародительського осуду і знов стали синами Божими і наслідниками Царства Небесного в блаженному єднанні з Богом» (Творения, Сергиева Лавра, 1902, ч. I, стр. 211, 213; ч. III. стр. 257-258).
Людина швидко звикає до подій і обставин, звикає до горя, а іноді стає черствою навіть у радості. Як в ту далеку Різдвяну ніч словами Ангелів, так і сьогодні знову словами святого Євангелія благовіствується віруючому народу радість Боговоплощення. Із року в рік, із століття в століття Церква напередодні Різдва Христового і послідуючими за ним днями готовить нас до прийняття і засвоєння цієї радості через свої устави, богослужіння, вчення.
Чому ж Різдво Христове, пришестя в світ Христа Спасителя є великою радістю? Святитель Іоанн Златоуст у своєму Слові на празник Різдва Христового говорить: «Наступив празник празників, і вся вселенна наповнюється радістю, тому що Різдво відкрило небо; тому що Різдво ниспослало нам Духа Святого; тому що Різдво розсіяло всяку темряву і всяку нечистоту». Ось чому сьогодні «небеса і земля» радуються і веселяться, прославляючи Божественне пришестя в світ Спасителя Христа.
Великою радістю для першої людини до гріхопадіння була можливість бачити Лице Боже. І тільки після гріхопадіння Лице Боже стало невидимим для тілесних людських очей. Бог через Пророка Свого говорить: «Неможливо людині побачити Бога і залишитися живою» (Ісх. 33, 20). Але, не дивлячись на гріхопадіння, не дивлячись на те, що закрив Господь Лик Свій від очей людських, Бог завжди любив людину, Він дарував Свої обітниці, пророцтва і прообрази, якими на протязі багатьох століть жило ветхозавітне людство, чекаючи пришестя в світ Сина Божого.
Після гріхопадіння, будучи вигнаним з раю, людство знало про Бога. Одні бачили в Ньому Верховну Сутність, другі — Таїнственну Силу, треті — Першопричину всього існуючого і т. д. Але такі знання — сухі, розпливчаті, абстрактні; вони не давали істинної глибокої радості сердечної, не могли змінити життя людини на краще, зробити його більш довершеним. Адже для того, щоб пізнати Бога недостатньо сухих абстрактних знань, а потрібно мати віру в Бога, бо тільки вірою можна пізнати духовний світ, пізнати Бога. І під час Совіту Святої Живоначальної Тройці так проявилась любов Божа до людини, що Бог Сина Свого посилає у світ, щоб кожний хто вірує в Нього мав чітке і правильне вчення про Бога і через богопізнання приходив би у богоспілкування і став наслідником вічного життя (Ін. 3, 16). Той, Хто живе у неприступному світі, в сьогоднішню священну ніч явився світу. І ми бачимо преславну тайну: Бога — в людині, Творця — в творінні, Владику неба і землі — в образі раба, у бідних віфлеємських яслях. Бог не показує с Своєму пришесті силу і славу. Він, Владика неба і землі, народжується в убогому вертепі. Мудрі і прекрасні слова пише святий Єфрем Сиріянин: «День Різдва Христового примирив небо і землю — небесний світ миру зійшов до людей і став наслідником і поручителем миру, що «за днів царя, який списав людей у книгу мертвих, зійшов Спаситель наш і вписав людей у книгу живих; вписав нас на небесах», — людина з утраченого нею первісного стану, в якому вона перебувала від створення світу, відноситься до повного єднання з Богом» (Творения, ч. V, Сергиев Посад, 1900, стр. 116, 152).
У світі ніколи не згасне світло цієї священної події Різдва Христового, не померкне велич цієї Божественної тайни, яку Господь у ці святі дні відкриває кожному, хто шукає Бога з чистою совістю і благородною метою. Наші сумніви в існування Бога або відкидання Бога міняють в поганому плані тільки нас, а не Його Божественну сутність. Христос той же сьогодні, завтра і завжди. Він є, був і завжди буде.
Різдво Христове возсіяло миру світло розуму. З сьогоднішньої Віфлеємської ночі починається для світу Богоодкровення, Богоявлення. В пришесті Христа Спасителя на землю прийшла істина Богоявлення. Христос Спаситель у Своїй Первосвященницькій молитві до Свого Отця Небесного свідчить: «Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию» (Ін. 17, 26).
Різдво Христове відкрило нам Бога. Ми, православні християни, маємо знання про Бога через Іісуса Христа, і тому сьогодні в різдвяну ніч з такою радістю воздаємо Йому хвалу, честь і подяку.
Різдво Христове — це самий великий дар всім людям землі, які у гріхах своїх настільки пали вниз, до землі, що уже не змогли власними силами піднятися вгору, до Бога. Тоді Бог зійшов на землю — прийшов до людей, відкрив їм Себе і дав їх можливість оновити свою падшу гріховну природу і знову, через єднання з Богом, знайти свій образ Божий і свою богоподобу.
Різдво Христове принесло світу Священне Євангеліє і нову заповідь — заповідь про любов до Бога і до ближнього. Христос заснував на землі Церкву святу, яка є Тілом Христовим. Через всі боговстановлені Таїнства Церкви Христос робить нас чадами Божими, врачує наші людські недуги, робить нас із слабих сильними, із немічних міцними, із грішних праведними, із злих добрими, із темних світлими і ангелоподобними.
Різдво Христове дарує нам радість боговсиновлення і повну переконаність у вічному житті. Маючи про все це знання і світло Христового розуму, неможливо не радіти всією душею і всім своїм серцем про Божественне пришестя у світ Сина Божого.
Що ж необхідно православному християнину, щоб від щирого серця поклонитися новонародженому Богомладенцю Христу? Пам’ятаймо, не було і не буде на світі більш важливого питання, ніж питання: «Де народжений Цар Іудейський?» (Мф. 2, 2). Від правильного вирішення цього питання залежить спасіння кожного з нас. Бо знайти відповідь на це питання — значить знати де є моє спасіння, моє блаженство, моє вічне життя. З цим питанням у дні царя Ірода прийшли в Ієрусалим волхви (Мф. 2, 1) і вони сподобилися поклонитися Новонародженому Богомладенцю Христу та принесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.
Разом із волхвами і багато інших людей на протязі історії людства ставлять перед собою подібне питання, намагаючись знайти новонародженого Іісуса, і не знайшли. Чому ж не знайшли? Тому що не так шукали, як необхідно шукати Христа Спасителя: одні шукають Його з лестощами в душі та з лицемірним серцем, другі шукали ліниво і холодно, треті — не бажали мати у своїх серцях Його жертовну любов і тому, проганяли Його із своїх володінь та звинувачували, що Христос знищував їх земне благополуччя — і тому не знаходили. Були і такі в історії, які шукали Його щиро, в простоті серця. І знайшли Його, прийняли Його Божественне вчення та пішли слідом за Ним, досягли святості та вічного життя. А той, хто лицемірно шукав Його, так і не знайшов у своєму житті Спасителя світу.
Святе Письмо говорить нам, що «Бог перебуває у світлі і у мраці» (1 Тим. 6, 16; Пс. 17, 12; 96, 2; Іс. 50, 3). У світлі — перебуває для тих, хто шукає Його щиро (Ін. 1, 5, 7); а у мраці для тих — хто шукає Бога лицемірно (2 Пет. 2, 17). Святе Письмо закликає нас шукати «Господа всім серцем» (Соф. 2, 3; Ам. 5, 4; Ієр. 29, 13). У святих заповідях Блаженств Спаситель говорить нам, що тільки «чисті серцем будуть бачити Бога» (Мф. 5, 8). Тільки мудрим і невинним є досяжним одкровення Господнє (Мф. 10, 16). А «людина лукавого серця не знайде добра» (Притч. 17, 20). А Ірод дійсно був лукавим, бо він шукав Іісуса Христа, щоб вбити, про що свідчить вбивство 14 тисяч маленьких і невинних дітей. Меч і сльози матерів показали, як Ірод хотів «поклонитися Христу». Не знайшли Спасителя у своєму житті книжники, первосвященники і фарисеї іудейські. Іудеї також чекали Месію-Спасителя, але не прийняли Його. Так було у всі новозавітні часи історії християнської Церкви.
Кожна людина, знаючи про це, повинна творити духовний світ у своїй душі, у своєму серці. Заповіддю про жертовну любов Христос Спаситель скасував старозавітний принцип взаємин між людьми «око за око і зуб за зуб». Але в нашому грішному світі й понині діє цей старозавітний закон. Зіпсованій гріхом людській природі ближче закон помсти, ніж відплата добром за зло. Відмовившись від закону Божественної любові, людство і далі перебуває у темряві гріха. У цьому головна причина того, що сьогодні у світі володарюють насильство, обман, заздрість, ненависть вбивства, тероризм, війни. На наших очах на нашій рідній землі проливається кров, знецінене людське життя. Багато останніх трагічних подій виразно свідчать про те, у яку страшну безодню гріха й беззаконня кидає себе людство, коли у XXI столітті після Різдва Христового продовжує жити за цим старозавітнім принципом «око за око і зуб за зуб». І ніякі найсучасніші технічні засоби захисту й нападу не зможуть перемоги зло у сучасному світі, яке панує у людських серцях, якщо людина не навернеться до Бога, не навернеться до виконання Його заповідей, в основі яких лежить заповідь любові до Бога і ближніх.
У страшній круговерті людських пристрастей, гріхів і пороків особлива місія покладена на нас православних християн, хто наслідує Христа, хто готовий іти за Ним. Покликання християнина полягає в тому, щоб розірвати ці кайдани гріха, які зв’язують нас та прирікають на вічну загибель. Історія зберегла нам приклади сповідництва християн перших століть, новомучеників та сповідників минулого XX ст., наших з вами дідів та батьків. Вони безстрашно йшли на муки і смерть за Христа, цим перемагали ворогів і приводили багатьох до Бога. І сьогодні, на заклик Господа нашого Іісуса Христа, ми повинні перемагати владу диявола у цьому світі нашою молитвою, вірою, смиренням, терпінням і любов’ю. Ми живемо сьогодні у часи тривоги. Над світом нависли темні апокаліптичні хмари, але Бог оберігав Свій народ від всякого зла, допомагав нам перемагати зло. Господь вселяв у серця людей доброї волі і почуття миру, і мужність творити цей мир, і захищати його. Бо мир з Богом, з ближніми, зі своєю совістю є основою життя. Святкуючи Різдво Христове, ми повинні сповнитися миром Христовим і, вийшовши з храму, нести його усьому світові, всім людям. Якщо в наших серцях запанує любов, то через нас мир Христовий запанує в наших родинах, запанує у нашому грішному суспільстві та в усьому світі. Бо це так важливо сьогодні для кожного з нас, для нашого народу, для нашої країни. Ми повинні вчити цьому наших дітей, нашу молодь.
Великий святитель Церкви — Іоанн златоуст говорить нам: «День Різдва Христового — найважливіший серед усіх празників, мати всіх свят, початок і основа їх. До чого бо праотці так сильно поривалися, що передрікали пророки, що бажали праведники бачити — все це сталося в день Різдва Христового: Бог явився на землі в тілі, і вселився між людьми» (том 1, ст. 541).
Дорогі брати і сестри! Сердечно вітаю вас із радісним святом Різдва Христового та Новоліттям! Нехай радість Різдва Спасителя світу наповнить ваші душі миром, любов’ю та благодаттю Божою; охопить усіх нас єдністю спілкування чистотою віри православної; очистить ваші серця й зробить їх олтарем Самого Господа. Нехай Віфлеємська зірка сяє для кожного з нас, осяює життєву дорогу і всі наш діла. Новонароджений Богомладенець Христос нехай благословить країну нашу, кожного з нас і весь світ Свій миром, радістю та благодаттю Божою.
21.12.2019 прот. Василій Ігнат
Немає коментарів:
Дописати коментар