понеділок, 29 липня 2019 р.

Святий князь Володимир Великий – Хреститель Київської Русі


     З Божої ласки, кожна країна і кожен народ, а нерідко, й місто мають свого просвітителя, праведника і молитвеника у Божого престолу. Це вони принесли їм світло євангельської істини. Господь у всі часи відзначає Своїх обранців і через них просвітив свій народ. Славить похвалами Петра і Павла Ієрусалим, Рим, Афіни та багатьох інших країн, через яких увірували в Іісуса Христа – сина Божого, Славить Асія, Єфес і Патмос святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, Індія прославляє апостола Фому, а Єгипет – апостола Марка. Грузія прославляє святу рівноапостольну Ніну, а Чехія – святу княгиню Людмилу. Японія прославляє святого рівноапостольного митрополита Миколая, а наш Карпатський край святих братів, рівноапостольних Кирила і Мефодія. І цей список можна продовжувати іменами багатьох просвітителів різних країн і народів.
     І наша земля Святої Київської Русі має своїх просвітителів – святу рівноапостольну княгиню Ольгу і Хрестителя Русі, рівноапостольного князя Володимира Великого. У своєму житті князь Володимир прийняв слово євангельської Істини через «одкровення Ісуса Христа» ( Гал. 1, 12). Але ким був князь Володимир до прийняття святого Хрещення? Він був жорстоким язичницьким правителем, який жив блудним життям та любив славу | владу. Він часто бу причиною загибелі багатьох невинних людей, бо в часи його правління ідолам навіть приносилися людські жертви. Так, в 983 році після успішного військового походу, було прийнято рішення принести ідолам людську жертву. Жереб упав на християнського юнака Іоанна, сина варяга Феодора. Батько не хотів видати сина та звинуватив язичників у безумстві. І тоді жорстока юрба вбила обох, і вони одні із перших мучеників причисленні до лику святих нашої церкви. Жадоба влади, грошей, гріховної насолоди була сенсом його життя.
     «Слов'яно-руське язичництво, не дивлячись на своє торжество, не в змозі було боротися ні з однією релігією тодішнього світу: ні з мусульманством болгар, ні з іудейством хозар, ні з католицтвом заходу, ні тим більш з православ’ям греків» – відзначає професор П. В. Знаменський. А всі релігії мали на князя сильний вплив. Так розпочався вибір нової релігії. З цією метою князь Володимир посилає десять мудрих людей у різні  країни для іспитів різних вір на місці. Але ні одна з цих вір так не сподобалася цим послам, як православна віра греків. Як згадує преподобний Нестор Літописець у своїх літописах, коли з Риму прибули папські легати у 986 році, то князь сказав їм: «Ідіть звідки прийшли. Вже наші батьки цього не прийняли». Повернувшись в Київ, посли розповіли, що у грецькому храмі Константинопольської Софії вони не знали де стояли – на небі чи на землі. В Києві знайшовся і другий доказ на користь православ'я – приклад великої княгині Ольги, яка хрестилася в 957 році у Царгороді і, як відзначає літописець Нестор, «була мудріша всіх людей».
     Зібравши численне військо, князь Володимир вирушив на південь, завойовувати місто Корсунь в Криму, і вимагав від візантійських імператорів Василя і Костянтина руки їхньої сестри, царівни Ганни. На випадок відмови він погрожував завоювати Царгород. Греки погодилися видати заміж свою сестру за Володимира, але при умові, якщо той прийме християнську віру. В цей час Володимир захворів, зір почав швидко слабнути. Царівна Ганна, прибувши до Корсуня, порадила Володимирові, аби позбутися хвороби, негайно прийняти хрещення. І справді, при хрещенні в церкві святого апостола Якова Володимир прозрів тої хвилини, коли Корсунський єпископ поклав на нього руку. Володимир сказав: «Тепер побачив Бога істинного!». З прийняттям християнської віри Володимир одержав ім'я Василія. При цьому благодатному знаменні багато бояр і воїнів прийняли хрещення. Після хрещення був здійснений шлюб його з Ганною.
     Повернувшись до Києва, князь дав розпорядження хрестити своїх 12 синів і багатьох бояр. Потім розпорядився знищити всіх ідолів. Зокрема, Перуна прив'язали до кінського хвоста і потягнули у Дніпро. Після знищення ідолів духовенство і князь ходили по місту з проповіддю. І 1 серпня 988 року по старому стилю, 14 серпня по новому, на річці Почайні, яка впадає у Дніпро відбулося всенародне хрещення киян. Князь Володимир в цей час молився словами: «Боже великий, сотворивший небо і землю, призри на нових людей Своїх, дай їм, Господи, увідіти Тебе...».
     Князь Володимир поширював і утверджував християнство в багатьох містах Київської Русі, будував церкви, в тому числі і Десятинну в Києві, в яку переніс мощі своєї бабусі Святої Ольги з Миколаївського монастиря. У містечку Василькові побудував церкву Преображення Господнього; в своєму рідному селі Берестові – церкву первоверховних апостолів Петра і Павла. Він піклувався про духівництво, зводив духовні школи. Проявляв велике милосердя, особливо до бідних. А хто не мав змоги приходити в його палац – надсилав їжу та одяг до їхніх домівок. Справедливо літописець відзначає, що багато благ приніс на нашу землю князь Володимир.
     На 63 році життя, 15/28 липня 1015 року князь Володимир помер у с. Берестові, Тіло князя було покладено в мармурову гробницю поряд з гробницею княгині Ганни, в Десятинній церкві. В 1635 році митрополит Київський Петро Могила, оглядаючи руїни Десятинної церкви, відкрив гробницю святого Володимира і побачив чесну голову рівноапостольного князя. Саме цей день 15/28 липня – особливий не тільки для віруючих людей. Важливим є той факт, що саме ця пам'ятна дата відзначається і в державних календарях низки країн як День Хрещення Русі. Ця священна подія на багато століть визначила національну ідентичність східних слов’ян, визначивши вектор їх духовного, морального і культурного розвитку. Ввійшовши у велику сім’ю православних християнських народів, ми доєдналися до великої християнської цивілізації, з її величним досягненням думки, високої духовності та багатою творчою спадщиною, що надало можливість стати нашому народу Святою Руссю в очах народів світу. Саме Православ’я стало тією великою силою, яка мала вплив на формування національного, духовно-морального характеру. Як відзначає видатний релігійний мислитель XIX століття Дмитро Хом’яков: «Камінь віри необхідний не для побудови прямо на ньому держави і світського суспільства, а для того, щоб стоячи на ньому, кожна людина намагалася б відсторонити з держави і світського суспільства все, по можливості, що протирічить вірі». Саме церква Христова закликає християнина проявити волю до спасіння і обрати Богом заповіданий образ життя по совісті, в основі якого лежать такі ключові поняття, як мораль, любов і віра.
     Тому особливо цінним і повчальним для нас є духовний досвід святого рівноапостольного князя Володимира. Його особисте хрещення здійснило в його душі докорінну переміну: іншим став не тільки світогляд, але і вся подальша діяльність князя. Якщо ж подивитися на подальшу нашу історію, то побачимо, що наслідком доленосного вибору однієї людини, з часом стали плоди святості сотню тисяч людей, які засіяли на нашій святій Русі. Духовні наслідки святого Володимира явили всьому світу подвиги віри, благочестя на всіх просторах історичної Русі та за її межами.
     За часів правління князя Володимира Київська Русь піднялася на гідну висоту серед європейських країн. Але поруч з цим подвиг князя Володимира був в іншому – в тому, що свій погляд він направив до самого головного. Він побачив ті цінності, без яких людина не може жити, без яких вона втрачає свою богоподібну, свою людську сутність. Без цих цінностей духовних людина перетворюється в дикого звіра, який маючи устремління тільки до матеріального багатства, до могутності і слави земної, буде знищувати все на своєму шляху. Хіба не це сьогодні ми бачимо у сучасному житті людства? І святий князь Володимир приходить до Христа – приходить смиренно, знявши з себе княжі обладунки. Він приймає Хрещення, знаходить зір, –  не тільки фізичний, але і духовний – побачив сенс істинного людського буття. Він зробив саме важливе в історії Русі – він привів нас до міста небесного, до Небесного Ієрусалима.
     Що може по своєму значенні зрівнятися з великим подвигом Хрестителя Русі? Його вибір визначив на тисячоліття історичний шлях народу нашого. Першопричиною всіх звершень була сила духа, яка народилася вірою в Єдиного і Істинного Бога. Все те, на що сучасна людина часто дивиться з нерозумінням – і жертовність, і любов, і готовність до подвигу, і велике терпіння – все це і дало велику силу людям, які прийняли Хрещення у Дніпрі і їх благочестивим потомкам.
     Сила нашого народу завжди залишається в Святій Русі, яка жива в наших серцях, в нашому розумі. Це той «генетичний код», який ми приймаємо з молоком матері. Це та система духовних цінностей, яка об’єднує наслідників Святої Русі.
     Молитвенно згадуючи святого рівноапостольного князя Володимира, щиро, від всього серця звернемося до нього з молитвою про збереження в духовній єдності всієї його духовної спадщини: про народи, які є приємниками народу, який хрестився в Дніпровській купелі; про нашу Православну Церкву, яка вірно оберігає передання Святої русі. Будемо молитися, щоб святий Володимир; який стояв біля витоків духовного народження нашого народу, і сьогодні просив Господа про те, щоб приклонив Голова церкви – Христос милість Свою до всіх нас, дарував нам свій мир, допомагав зростити у любові до ближнього, а значить, відроджувати єдність там, де вона знищена і зберігати там, де вона існує, пам’ятаючи, що всяке знищення єдності Церкви є свідченням відпадіння від Христа, втрати зв’язку з Ним, знищення любові.

(Також опубліковано в газеті «Нове життя»)

прот. Василій Ігнат

Немає коментарів:

Дописати коментар