неділю, 21 липня 2019 р.

Гординя і брехня править світом
(Також опубліковано в газеті «Нове життя»)

     Церква, яка є «Тілом Христовим», народилася в день сходження Святого Духа на апостолів. Вона виступає з благословення світу Євангельського вчення Ісуса Хреста. І її фундаментальне вчення про людину і світ є незмінними на відміну від перемін, які диктуються коловоротами історичних епох. З часів апостолів і до наших днів Церква зберігає неушкодженими норми віри і норми житія, які охороняє протягом уже більше двох тисяч років.
     Це «стояння у вірі» найбільше ненавидить диявол. І тому з перших днів існування Церкви Христової, як спільноти віри, спільноти зцілення від гріха, проти неї повстають всі сили зла, які намагаються знищити і підмінити стверджувальні нею норми людського буття. Адже якщо не існує норми, то немає і відступлення від неї. І всяка поведінка, всяка дія, всяка думка може мати своє співчутливе пояснення і безумовне виправдання. А людина, яка випадає з системи моральних духовних координат, стає безпомічною і невпевненою, як мала дитина. Вона буде блукати по життю і кінець кінцем звалиться в прірву.
     Саме гріх є страшною хворобою і відступом від норми. І ми повинні завжди мати у душі усвідомлення і тверде неприйняття гріха. Наша християнська відповідь на власну слабкість може бути тільки одна – усвідомити гріх, засудити його і покаятися в ньому. У повній мірі, особливо у сьогоднішню епоху, гріх проявляється у гордині і брехні, тому що гординя | брехня – це і є невід’ємні складові природи диявола, це дещо діаметрально протилежне природі Бога. А всі інші гріхи є похідними від гріховною коріння гордині і брехні.
     Але, якщо спитати людей на вулиці, як вони сприймають гординю, то більшість відповість, що гордість – це хороша гідна людини якість. Навіть у нашій пам’яті залишився атеїстичний вислів, що людина – звучить гордо. Для багатьох людей саме гординя сприймається як синонім внутрішньої незалежності, сили переконаності, самостійності людини і автономності особистого буття.
     Але про яку силу можна говорити, коли гординя є причиною заздрощів, гніву, наклепу і є джерелом засудження ближнього. Горда людина ставить у центрі індивідуального і громадського існування свою персону, свій егоїзм, адже вона буде завжди заздрити, брехати, гніватися, засуджувати і т. д. І в кінцевому результаті гординя є духовною неміччю, хворобою, печаллю.
     Те ж саме і відносно брехні. Іноді людині здається, що вона необхідна для того щоб мудро рухати до мети фігури на шаховій дошці свого життя. Але у підсумку, брехня – це неміч і хвороба духовна, і тому вона є завжди слабістю, а не силою.
     Пишу ці слова з глибоким болем у душі та в моєму пастирському серці, коли бачу ці неподобства. Ось уже другий рік біля Свято-Петро-Павлівського православного храму перед олтарем ведеться незаконне будівництво вавилонської стіни, дооре всім нам відомим підприємцем і жителем нашого містечка, висота якої передбачається 11 метрів. І це відбувається незважаючи на заборону державної архітектурно-будівельної інспекції в області, без жодного погодження з церковною громадою, грубим порушенням норм землекористування (захопленням землі).
     Як нам всім відомо, що православні храми будуються на схід, а наш храм скоро буде відзначати своє 200-річчя з дня завершення його будівництва. В алтарній частині храму є віконце, куди проникає сонячне проміння, проникає світло. Згідно з нормами церковно-канонічного права, ще з апостольських часів всенічні богослужіння проходили цілу ніч, а ранком священик виголошував слова подяки Богу, які під час утрені проголошуються: «Слава Тобі, показавшему нам світ», коли зі сходу з’являються перші сонячні промені.
     Згідно норм, передбачених архітектурними вимогами, верх будівлі, яка будується, не може бути вищою за фасадну частину храму (приблизно до шести метрів), щоб сонячне проміння і світло проникало до храму. Стіна, що будується, матиме висоту 11 метрів і повністю закриє доступ сонячного світла в олтар.
     Дорогі прихожани храму, жителі міста, яким дорога і цінна наша церковна історична пам’ятка – старовинний храм, я звертаюсь до вас, щоб всі ми спільними зусиллями та всіма можливими методами заборонили незаконне будівництво, яке ведеться з грубим порушенням всіх норм церковних та державних вимог у будівництві.
     Слід пам’ятати, що ця земля з давніх часів належала до церкви і ніхто не має права порушувати норми будівництва, які ведуться безпосередньо біля стін храму, який є пам’яткою архітектури для всіх жителів міста. Дотримання будівельних норм – це вимога всієї громади та всіх жителів.
     Віруюча людина (а душа кожної людини по природі є християнською) зобов’язана не тільки знати, а і серцем та розумом приймати та цінувати ту систему моральних, духовних цінностей і життєвих координат, які дарував нам Бог, серед яких храм займає центральне місце у нашому житті, адже ніхто у житті без храму обійтися не зможе, відстоювати духовні цінності у своєму протистоянні злу та не піддаватися спокусам цього віку, пам’ятати, що страшно впасти у руки Бога живого, адже Бог ніколи не буде наругою для грішної людини. Віруюча людина покликана завжди залишатися внутрішньо вільною, протистояти гріховному впливу світу, а значить бути сильнішою. Людина дійсно покликана бути як особистість, незалежною, але не від Бога – Джерела життя і Подателя благ – а від диявола, і бісовських спокус, якими б сильними, спокусливими і переконливими вони не були б. Тільки духовне життя, в якому ми покликані зростати, дає нам силу перебороти гріх. І кожен, кого торкнулася ця сила, хто відчув її в собі і в своєму житті ніколи уже не проміняє її на служіння привидам могутності людського гріха. Дай Бог усім нам зростати в мудрих і праведних думках, а саме головне – в досвіді християнського життя, щоб не тільки в слові, а і реально нам відкрились як облуда гріха, так і сила та краса святості. Пам’ятаймо, всім нам добре відому істину, що для кого Церква не є матір’ю, для того Бог не є Отцем. Добре усвідомлюю, що за все кожному з нас, а, найперше, мені, необхідно буде дати відповідь перед Небесним Отцем в День Страшного суду.

З повагою до всіх та з пастирською любов’ю,
протоієрей Василій ІГНАТ

Немає коментарів:

Дописати коментар