Сповідник віри Христової

(Також опубліковано в газеті «Нове життя»)

Завтра,14 січня, Свята Православна Церква відзначає свято Обрізання Господнє та день пам’яті святителя Василія Великого і церковний Новий рік.

Святитель Василій Великий, пам’ять якого ми сьогодні святкуємо, своїм святим життям показав нам добрий приклад, як можна досягнути святості і спасіння. Все земне життя святителя Василія Великого від першого свідомого руху і до останнього подиху було присвячено Богу. Цей Божий, обраний Господом святитель приналежить не одній Кесарійській Церкві, і не своєму тільки часу, не одним своїм землякам був корисним, а по всіх країнах і містах вселенної, і всім людям приносив і приноситиме користь, і для християн завжди був і буде вчителем спасительним, − так говорив про святителя Василія святий Амфілохій, єпископ Іонійський.

Народився Василій Великий біля 330 року по Різдві Христовому у Кесарії в сім’ї багатих і благочестивих батьків Василія і Емілії. Як пише святитель Григорій, єпископ Ніський, він народився по молитві батька його до Бога і був вихований у благочестивій християнській сім’ї, яка страждала за віру Христову під час гонінь при римських імператорах Галерії і Максиміліані. Родина славилася духовними дарами Божими і ревністю християнської віри. Дід і бабка святителя з боку батька під час гоніння імператора Діоклитіана змушені були жити в лісах Понта на протязі семи років, коли він переслідував християн. Дід святителя Василія по матері прийняв мученицьку смерть при імператорі Діоклетіані. Мати святителя, Емілія, була дочкою мученика. Бо це епоха була періодом мучеників і саме на крові мучеників виросла християнська церква. Батько святителя був адвокатом і відомим викладачем риторики, постійно проживав у Ксеарії.

У сім’ї було десятеро дітей – п’ять синів і п’ять дочок. Із них зокрема було причислені Церквою до лику святих: святитель Василій Великий, Макрина – зразок аскетичного життя, яка мала великий вплив на життя і характер святителя; святитель Григорій, згодом єпископ Ніський; Петро, єпископ Севастійський, Феозва-діаконіса. Мати святителя Василія Великого, Емілія, була святою, як її свекруха, свята Макрина, у всьому вона керувалася волею Божою, і особливо ж любила чистий і непорочний образ життя. Батько допомагав своїй благочестивій жінці у християнському вихованні дітей, яких навчав Святому Письму і різним наукам.

Під час навчання в Афінах Василій підтримував дружбу з майбутнім святителем Церкви Христової Григорієм Богословом, з яким духовно поріднився на все життя. Разом вони відвідували школу і церкву і обидва думали про чернече життя. Тісна дружба цих великих святителів служить кращим прикладом для життя кожного християнина. Святитель Григорій Богослов писав про цю дружбу, яка продовжувалася десятки літ.

Після закінчення навчання йому запропонували посаду адвоката і учителя. Але він почав вивчати досконало святе Євангеліє, життя і творіння святих Отців Церкви, які не думали про своє тіло, а тільки про душу. Василій Великий відправляється в далеку подорож. Він відвідує Єгипет, Палестину, Месопотамію, щоб ближче ознайомитися з монашеським життям знаменитих і святих християнських подвижників. Повернувшись у рідні краї, зміцнілий духом від спілкування з великими подвижниками Сходу, Василій Великий,роздавши свої земні речі бідним, приймає монашество біля 357 року у Кесарії.

Згодом святитель Василій побудував у Понті декілька монастирів, у яких він ввів нові форми і правила монашеського життя. Ці правила збереглися і до наших часів.

Сам святитель Василій жив у простоті і бідності, віддавав свої кошти на справи милосердя. Допомагав сиротам, нищим, подорожуючим, дівам і монахам. Написав чимало різних молитов, прикрашав храми Божі, відкривав школи, лікарні, богодільні.

Архієпископ Василій Великий майже щоденно здійснював Богослужіння, турбувався про чітке виконання канонів Церкви, уважно слідкував за тим, щоб священний сан приймали тільки гідні християни.

Святитель Василій мав слабке здоров’я. І коли настав час помирати, він ще зміг помолитися перед смертю. І відбулося чудо. Його відвідав на той час відомий лікар Йосиф, який сказав, що якщо святитель Василій доживе до завтрашнього дня, то він охреститься в ім’я Того, в кого він вірить.

За прикладом святителя будемо істинними сповідниками віри Христової, істинними християнами не тільки по імені, а головне – по життю. Тільки благочестивим життям і збереженням чистоти віри православної ми зможемо прославляти Отця нашого Небесного, досягати духовної довершеності і спастися.