Престольне свято Покрова Пресвятої Богородиці в с. Дуби

(Фотограф: Анастасія Бокотей)

Покрови Пресвятої Богородиці. «Радуйся радосте наша, покрий нас від всякого зла чесним твоїм омофором»

     Сьогодні цими священними словами з невимовною радістю і побожною вдячністю кожне віруюче православне серце прославляє Пресвяту Діву Марію, Її величне свято Покрови Божої Матері. Покров – це символ захисту, символ материнської допомоги, яку Цариця Небесна дає кожному, хто звертається до Неї з вірою, у відповідь на наші праведні труди і молитви.

     Всі свята Православної Церкви, які присвячені Божій Матері, чудесним чином відкривають всю глибину любові до Неї кожного віруючого серця. В цей осінній період ми молитовно святкуємо низку свят, приурочених Цариці Небесній. Зокрема, Різдво Пресвятої Богородиці наповнює душі і серця віруючих радістю про народження Діви Марії, яка була настільки чистою серцем, що стала здатною прийняти Сина Божого і стати Матір'ю Богочоловіка. Свято Успіння Божої Матері висловлює священну віру Церкви в допомогу і заступництво Пречистої Богородиці, яка перебуває в Царстві Небесному разом із Своїм Сином і Богом. Так і свято Покрови Божої Матері, яке сьогодні молитовно святкує свята Православна Церква, є прекрасним свідченням багатовікової віри в особливе заступництво Божої Матері про кожною православного християнина. Прикладом цьому служать історичні умови, які стали причиною появи свята Покрови Пресвятої Богородиці.

    В X столітті Константинополь ж часи царювання Льва VI Філософа, у 910 році, був точений ворожими військами сарацин. Славній столиці, багатьом храмам та православному народу загрожувало повне знищення. Перед лицем цієї страшної загрози всі жителі столиці Візантії зібрались до Влахернського храму, щоб молитовно попросити допомоги Богоматері Під час церковного богослужіння Сама Владичиця Небесна з’явилась оточена сонмом пророків, апостолів, праведників та ангелів, щоб захистити столицю православної держави. Пресвята Діва явила всьому народу Своє знамення, покрила народ Своїм сяючим омофором, подала надію і втіху всім, хто чекав Її материнської допомоги, та уберегла місто від повного спустошення. Вся осяяна небесним світлом, Вона молилася за грішників і покривала християн чесним Своїм омофором. Блаженний Андрій Христа ради юродивий і його учень Єпіфаній своїми очима бачили Богородицю, серед сонму угодників та ангелів Божих, Яка молилася і покривала Своїми омофорами всіх, хто зібрався у Влахернському храмі. Побачивши це з’явлення Божої Матері з сонмом праведників та ангелів, Андрій запитав свого учня Єпіфаній: «Чи бачиш, брате, Заступницю світу?». «Бачу, святий отче, – відповів ученик, – бачу і жахаюся». Це з’явлення Божої матері у Влахернському хромі Константинополя, Яка покрила Своїм материнським омофором віруючих, є свідченням Богородиці і з Нею Церкви Небесної про Церкву земну, стало на всі віки символом захисту православних християн і особливо на Русі. У святі Покрови Божої Матері з’явилася всеперемагаюча сила молитви, яка здатна змінити обставини нашого життя наперекір загрозливим матеріальним земним факторам. Бо тільки молитва дає людині можливість перебороти тимчасове смертне і гріховне, від якого залежним стало все людство після гріхопадіння перших людей. У жодній іншій дії не проявляється з такою глибиною Божий дар, яку молитві, яка з'єднує людину з Господом.

     Для наших продав свідчення про чудесне видання Божої Матері, оточеної сонмом святих, у візантійській столиці під час богослужіння, було більше ніж просто історичною подією. Воно стало символом неземного материнського заступництва за весь православний народ, свідченням єднання Церкви земної і Небесної, яке проявляється на протязі всієї історії християнства. Церква Небесна невіддільна у своїх молитвах від Церкви земної, що стає особливо видимим у соборній молитві за стражденних. Причиною наших страждань, а особливо тих, що бачимо в сьогоднішньому суспільстві, необхідно шукати у відході людини від заповідей Божих, в духовній дезорієнтації, в неправильному розумінні добра і зла. Сьогодні кожному з нас необхідно переосмислити важливі життєві цінності у світлі Божественного євангельського вчення і жити духом євангельського життя. Без покаяння перед Богом за безліч наших гріхів, без благодатної Господньої допомоги істинне Преображення людей неможливе. Та сучасна людина не думає про це, а кожного дня примножує свої гріхи і беззаконня. Саме тому у дусі євангельської правди покликані ми жити, бо це єдині ліки, які здатні зцілити душу людини.

     Божа Матірне простирає постійно Свій Покров над всіма і на все. Бо в даному випадку порушувалось би Божественна справедливість і дар Божественного Покрова через Пресвяту Діву отримали б ті, хто цей дар відкидає, хто бореться із самою можливістю для людей вірити в нього. Згадаймо атеїстичні часи. Ми дійсно прожили важку історію, коли атеїзм охоплював собою і зовнішнє, і внутрішнє життя. І тому боговідступництво, наруга над святинями стала частиною того, що здійснювали сильні світу цього і до чого вони заставляли народ.

     Ці важкі часи пройшли. Не можна сказати, що в ті безбожні часи Покров Пресвятої Богородиці не простирався над тими, хто вірив у її материнську силу, хто звертав до Неї свої молитви, хто в ім'я віри в Її Сина йшов на свою Голгофу, проходив через муки і приймав мученицький вінець у своєму житті. Її Покров завжди перебував над цими подвижниками і праведниками. Омофор Цариці Небесної завжди покривав тих, хто у найбільш важких обставинах життя призивав ім'я Пречистої Марії.

     Сьогодні часи змінилися, і кожному дарована релігійна свобода. І незважаючи на це, необхідно пам’ятати, що у світі йде невидима духовна боротьба, тому що ніколи диявол не змириться з тим, щоб Слово Боже сприймалось людьми, реалізовувалось ужиття і воно приносило б духовні плоди. Тому і наша земна Церква бере участь у цій боротьбі між добром і злом, між правдою і брехнею. І від кожного залежить, що обирає у житті людина: добро і правду євангельського вчення Божого, чи зло і брехню диявола. І тому існує відмінність всіх тих, хто прямо чи відносно служить Богу. Якщо ми служимо Богу, то ми знаходимося з Ним у прямих відносинах, ми звертаємося до Господа з молитвою, ми звертаємося до Нього з вірою і надією. Тоді Господь приклоняє до нас Свої милості дарує благодать Божу, тоді над нами простирається Покров Пречистої Цариці Небесної, і всі людські страхи і інтриги відходять в сторону, тому що немає нічого сильнішого у світі, ніж Покров Божої Матері і благословення Божого над людським життям.

     Вітаю всіх віруючих людей з цим церковним і національним святом Покрови Пресвятої Богородиці! Нехай Цариця Небесна Своїм омофором покриває всіх нас і береже від всякого зла. Будемо мати надію на державний Покров Пресвятої Богородиці, який простирається над нашим народом, державою, будемо з ревністю служити Богу, і Він подасть мудрість і примножить наші людські сили для мирного життя і трудів на благо Церкви, земної Вітчизни, на благо спасіння кожної людини.

(Також опубліковано в газеті «Нове життя»)

Прот. Василій Ігнат

25 вересняв, день віддання 
Різдва Пресвятої Богородиці та в день молитовної пам’яті ікони Пресвятої Богородиці «Боянська», Митрополит Феодор відвідав Свято-Георгівський чоловічий монастир в с. Заболотне

(Матеріал з сайту Мукачівської єпархії: http://m-church.org.ua/2019/09/25/zabolotne-v-chernechii-obyteli-molytovno-vshanuvaly-ikonu-bozhoi-materi-boiansku/)

Не сотвори собі кумира

   Ми живемо в епоху відродження нового язичества. Людство впадає в ідолопоклонство, створюючи різних кумирів і золотих тельців. Його суть полягає в максимальному задоволенні лише природних земних потреб людини. Ці ідоли ожили в душах і серцях сучасного людства, в яких немає місця Богу.

   Немов із Аду оживають давно забуті страшні древні язичеські вірування: магія, шаманство, ідолопоклонство, містика, сатанізм та багато інших видів, суть яких полягає в служінні дияволу. Поклоняючись цим земним ідолам, людство приносить їм в жертву своїх власних дітей.

Як це все страшно!

   Людина як Боже творіння створена по образу і подобі Творця. Вона є вінцем творіння та увінчана Ним славою і честю. Господь наділив кожну людину багатьма Божими дарами і талантами, щоб вона утверджувалася в добрі. Перебуваючи в раю, вона знаходилася у благодатному єднанні з Творцем. Але після гріхопадіння вона відпала від Бога, і двері раю для неї стали закритими.

   Відійшовши від Бога, людина пережила страшні адські муки совісті. Дияволу вдалося повести людину так далеко від Бога, що люди почали поклонятися і приносити свої жертви золотим тельцям, ідолам та служити дияволу.

   Той, хто відійшов від Бога, знаходиться під владою диявола, а той, хто живе з Богом, отримує благодать Господню. Сучасним людям саме не достає благодаті Божої, тому що, постійно перебуваючи в гріхах, вони втрачають її. А коли Божа благодать залишає людину, в неї вселяються біси. Кожна людина покликана знайти та відчути глибини й сенс свого життя – хто вона, звідки і куди йде? Завдання полягає в тому, щоб вона духовно виросла, а не просто утримувалася від гріхів. Своїм постійним перебуванням у гріхах ми надаємо права над собою.

   Для того, щоб ви могли відрізнити добрі справи від поганих, Господь дав нам особливі засоби, а саме: закон внутрішній, або свідчення совісті, і закон зовнішній – заповіді Божі. Внутрішній Божий закон складається з настанов і правил совісті, а совість – це внутрішній голос Божий, яким наділена та володіє кожна людина з народження. Саме цей голос совісті говорить нам, що одні наші дії – добрі, а інші – злі. Зокрема, апостол Павло говорить, що "справа закону морального у них написана в серцях, про що свідчить їхня совість і їхні думки, які то звинувачують, то виправдовують одна одну".

   Але крім внутрішнього Божого закону, який дарований людині через совість, Господь дав їй і закон зовнішній. Він дарований Богом тому, що люди часто не слухалися внутрішнього закону совісті, і живучи в розпусті та гріхах,заглушали в собі її голос. Тому необхідно було нагадати людям про внутрішній закон совісті через заповіді Божі. Апостол Павло пише: "Для чого ж тоді закон? Він був даний пізніше заради злочинів".

   Зовнішній закон Божий був дарований Богом у Старому Завіті – через Мойсея, а у Новому – через Ісуса Христа. Старозавітній Закон Бог дарував у пустелі Мойсею на горі Синай для єврейського народу, коли він був звільнений від єгипетського рабства. Хоча десять заповідей Божих були даровані євреям, але вони є обов’язкові для нас, християн, тому що заповіді Синайського закону є, по суті, тим же самим моральним законом, який, за словами апостола Павла, "написаний в серцях" всіх людей, щоб усі його дотримувалися. Другою заповіддю Закону Божого забороняється створювати собі кумира. Кумиром, або ідолом називається зображення будь – якого створіння, небесного чи земного, аби того, що живе у воді, якому поклоняються язичники і якому служать замість Бога. Ця заповідь забороняє християнину поклонятися ідолам як Божеству.

   Термін "язичество" походить від церковно – слов’янського слова "язик", що означає "народ". У старозавітню епоху євреї називали язичниками усі інші народи, які не вірували в Єдиного Бога. Вони вкладали у це слово негативну оцінку і самих народів і їх релігійних вірувань, моралі і т.д. Цей термін перейшов і в християнство, але в ньому він уже не включав у себе що – небудь, пов’язане з нацією чи расою. Цим словом позначаються релігійні вчення і світогляди, які мають ряд конкретних ознак. Язичество має дві основні категорії – релігійну і нерелігійну. Перша представляє собою те, що називається природнім богопізнанням і включає в себе всі релігії та релігійні вірування, які не приймають Біблію за джерело Божественного Одкровення. Друга група – всі інші нехристиянські світогляди.

   Основною причиною виникнення язичества є неправильне самовизначення людини. Книга Буття розповідає про те, як перші люди спокусились зірвати заборонений плід з дерева пізнання добра і зла, щоб стати "як боги". І замість поступового духовного зростання, чому повинно бути сприяти виконання людиною єдиної заповіді Божої, вони були вигнані з раю.

   З точки зору християнського вчення, язичество, за словами священика Павла Флоренського, "лжерелігійне і лжедуховне". Недаремно язичество вважають повною противагою християнства. Сам Ісус Христос вчив, що той, хто не слухає церкву, нехай буде Тобі як "язичник і митар", та забороняв уподібнюватися в багатослів’ї під час молитви.

   Блаженний Тертуліан звертається до язичників словами: "Боги ваші і демони – одне і теж", а ідоли – це тіла демонів. Існує багато видів язичества. Серед найбільш поширених – натуралізм, ідолопоклонство, магія, містицизм.

   Велике зло язичеської свідомості полягає в тому, щоб "зірвати тайне буття" і людині самій стати на місце Бога. Згідно із Святим Письмом останнім кроком буде з’явлення володаря світу – антихриста – людини гріха і беззаконня. І весь світ, який лежить у злі, приближає час приходу антихриста, приближає день Страшного Суду.

   В момент хрещення Київської Русі загорілися вогні православної віри в душах і серцях нашого народу. Саме віра очистила його від омани ідолопоклонства, змінила людські характери та його гріховне життя. Віра внесла в життя народу, в сім’ю та суспільство духовні основи нового життя і стала добрим насінням, що принесло гідні плоди Святого Духа. І сьогодні ми покликані навчитися істинному богопізнанню, яке необхідне всім людям, хто хоче стати наслідником Царства Божого.

   Саме Богом ми "живемо рухаємося і існуємо" (Діян. 17, 28). Богопізнання служить опорою і світильником у сучасному житті та приводить до спасіння людини.

   Сьогодні в ХХ1 столітті всім нам здається, що боротьба з язичеством перестала бути актуальною для кожного з нас. Вже дві тисячі років у світі існує свята православна Церква, Главою якої є Ісус Христос. На протязі століть вона закликає людей до вищого Божественного ідеалу життя, початок якому поклав Спаситель. Здавалось би, що може бути простіше, ніж бути сповідником святої віри та послідовником євангельського вчення. Щоб реалізувати у своєму житті високі християнські ідеали та отримати від Спасителя те, що Він обіцяв кожному, хто любить Бога, чує Його слово і виконує заповіді Божі. А Господь обіцяв нам життя – "життя з достатком" (Ін. 10, 10). Бог обіцяв нам не просто життя, а життя вічне, яке не обмежується 70 чи 80 роками. А хіба можуть існувати ідоли та інші земні тельці, хіба може бути будь-яка гріховна сила, яка здатна перекреслити наші перспективи на вічне життя?

   Ідоли живуть в серцях багатьох людей сучасного світу. Вони не дають їм можливості подивитися на речі і події сучасного світу з відкритими очима, з тверезим розумом, з щирою вірою в Істинного Бога. Старше покоління людей добре пам'ятає про страшних вчорашніх ідолів, коли намагалися побудувати якесь незрозуміле світле майбутнє без віри в Господа. Подібні людські ідеї, побудовані на страшній людиноненависницькій ідеології, дорого обійшлися нашому народу мільйонами і мільйонами невинних людських життів, принесених бездушному ідолу – дияволу. Канула у вічність і вчорашня бездушна могутня імперія та засуджена страшна людиноненависницька ідеологія. Цей ідол – це рукотворний кумир, який створювався людськими руками, якому ще вчора поклонялися нещасні засліплені люди, приносячи їм жертву своїх невинних дітей.

   А сьогодні на нашій землі знову оживають вчорашні ідоли людиноненависницьких ідей та бездушних ідеологій, які знову проголошують вчорашні старі гасла та сіють ненависть і розбрат, коли брат на брата піднімає руку і знову ллється кров.

Сучасним ідолам сьогодні служить і молоде покоління наших дітей та онуків, яке живе в розпусті, здійснює багато гріхів, перебуваючи в угарі наркотиків, сигарет, п’янства та різної нечисті. Сучасна зарубіжна музика, часто слова якої для більшості молоді є незрозумілими, в яких прославляється диявол та темні сили, хіба не є ідолопоклонством?

   Майже чи не щодня з'являються нові секти деструктивного окультного та сатанинського напрямків, якими цікавиться молоде покоління людей, і часто впадає в їх тенета та приймає участь в їх ритуалах та оргіях. Це говорить про відродження древнього ідолопоклонства.

   Сьогодні засоби масової інформації постійно пропагують магів, екстрасенсів, окультистів, різних гадалок та брехливих цілителів, які пропагують різні заклинання, ритуали та магічні темні дії. Слід пам'ятати, що їх завданням є наслати порчу, приворожити, знищити сім'ю, викликати духів померлих предків і т.д. Подібні магічні дії не мають нічого спільного з вірою в Бога, з духовно-моральними цінностями людини і є нічим іншим як служінням сатані і темним силам зла.

   Але ідолопоклонство може бути результатом і розумової діяльності людини і тоді на світ з’являються брехливі цінності та ідеології, які закривають для людини дорогу до Бога. Як поклоніння ідолам в дохристиянські часи на Русі супроводжувалось кровними жертвоприношеннями і диявольськими оргіями, так і людські ідеології приносять на олтар ідолам людські життя – загублені життя, втрачені для життя земного і для Царства Божого.

   Нам іноді здається, що все це залишилося в минулому і сьогодні вже немає шкоди від ідолопоклонства. А це глибока помилка, тому що і сьогодні люди ліплять своїми руками ідолів – рукотворним богів, великих і малих. Мова йде про нову психологію буття і філософію життя, яка сьогодні нерозривно пов’язана з багатством, успіхом, владою, грошима. Ця нова філософія життя звертається сьогодні не до людського розуму, а до служіння чреву і власному гаманцю. Хіба сучасний світ не з цим пов’язує своє земне життя і вважає, що це і є "повнота життя". Однозначно, що тут не має місця Богу, місця духовно-моральним цінностям. У свідомості сучасної людини "життя в достатку" – це коли вона їсть і п’є по горло; коли задовольняє всі свої земні потреби без всякого обмеження; коли купує все, що хоче купити; коли бере влади стільки, скільки хоче. І для поклоніння цим матеріальним земним ідолам мобілізуються всі сили не тільки людей, але і всього суспільства, а іноді і держав. І тому помилковим є погляд, що людина, яка безмірно збагатила свої статки може послужити іншим, що вона вже не буде красти. Святі Отці Церкви стверджують, що такій людині віддайте багатство всього світу і їй буде мало.

   Бо в основі об’єднання людей лежить завжди їх стремління бути один з одним. Це можна зробити тоді, коли людей об’єднують спільні, перш за все духовні, цінності, спільні для всіх духовні ідеали та орієнтири. Саме Церква Христова і проголошує ці спільні для всіх цінності і спільні ідеали. Церква, проголошуючи високі ідеали і духовні цінності, одночасно закликає людей зберігати святість життя, а також символи, пов’язані з проявом цієї святості. До святості закликає нас Господь Спаситель. І навколо цього повинен об’єднуватися Божий народ. А на першому місці у житті у кожної людини повинні бути духовні християнські євангельські цінності, а земні матеріальні цінності є другорядними. Існують тільки євангельські цінності для кожного християнина, а всі інші, в тому числі і так звані європейські, служать гріху і дияволу. Коли народ намагається об’єднатися виключно навколо матеріальних цінностей і живе за законами гріха та поклоняється брехливим ідолам і створеним людиною божкам, то в основі такого об’єднання покладені шкідливі ідеї, які не стільки об’єднують, скільки розділяють народ. Ми всі це добре знаємо і розуміємо із досвіду власного життя, коли спостерігаємо і бачимо, наскільки величезна прірва сьогодні існує між багатством багатих і бідність бідних. Сьогодні існує навіть таке поняття – "вести дружбу проти іншого". Дуже часто намагаються об’єднати людей, протиставляючи їх якомусь надуманому ворогу, який таким зовсім не є. Навіть у засобах масової інформації йде спроба називати ворогом людей, які не поділяють ті чи інші погляди нашого сьогодення. Всяке об’єднання людей проти кого-небудь – це диявольська дія. Таке об’єднання не витримує іспитів часом. Воно знищує здорову тканину суспільних відносин, стає подібною раковій пухлині, яка проростає в сьогоднішнє народне життя. Достатньо звернутися до історії, щоб побачити ціну всім цим страшним об’єднанням у минулому, які були побудовані на брехні і ненависті, на пошуку ворогів і виховання людей в свідомості того, що є деякий спільний ворог, яким ми іноді вважаємо наших ближніх, і потрібно об’єднуватися проти нього. Все це – сучасне ідолопоклонство, наслідки якого непередбачувані і можуть принести всім нам велику шкоду.

   Церква Христова у всі часи словом істини і любові об'єднає народи та проводить виховну діяльність в боротьбі з ідолопоклонством. Вона заклала основи християнської культури, дарувала всім нам чистоту спасительної віри, яка засяяла плодами святості, величезної кількості подвижників Святої Русі.

   В житті християнина немає двох доріг. Є тільки дорога святості або відречення від свого високого християнського звання. А тому кожному з нас необхідно вибирати дорогу життя, дорогу віри і служіння істинному Богу і будемо жити вічно.

   Святий апостол Павло, звертаючись до коринфян, писав: "Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Іісуса Христа, щоб ви всі говорити те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» (1 Кор. 1, 10). Апостол закликає їх, щоб вони були єдині в думках і єдині в дусі, закликає не впадати в ідолопоклонство, не будувати своє життя на основі брехливих і шкідливих ідей, які приводять до зіткнення, до розділення, до страждань, а як бачимо сьогодні, і до пролиття крові. Будемо молитися Богу про те, щоб Господь дав сили нашому народу перебороти спокуси сучасного ідолопоклонства, зберігати духовну єдність, яку заповідував нам апостол Павло та берегти чистоту нашої православної віри, берегти духовні скарби і цінності, які були утверджені на нашій славній землі в момент хрещення Київської Русі. Будемо вірити, що Господь приклонить до нас Свою милість, що у відповідь на нашу віру, на бажання жити по Його закону, Христос Спаситель укріпить усіх нас, допоможе перебороти конфлікти і розділення, які були породжені людським гріхом, допоможе нам зберегти велику духовну єдність. Тільки опираючись на цю духовну єдність, ми можемо бути щасливими і успішними і йти тією дорогою, яку сам Бог відкрив перед нами, дорогою, яка веде нас до вічного життя, до Царства Божого.

Прот. Василій Ігнат

(Також опубліковано в газеті "Нове життя")

6 вересня відбулися громадські слухання. 
У великій залі при Іршавській райдержадміністрації зібралися учасники громадських об’єднань. В роботі даного заходу прийняв участь та виступив з словом протоієрей Василій Ігнат – по питанню реорганізації Загатянського і Кушницького міжшкільних навчальних комбінатів